Ухвала суду № 39816059, 10.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 р.Справа № 820/7624/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2014р. по справі № 820/7624/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково - виробниче об'єднання «Вертікаль» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Основянської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення рішення від 15.04.2014 року №0000811501 і №0000821501 у повному обсязі;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати держмита у розмірі 487, 20 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000811501 від 15.04.2014 року та №0000821501 від 15.04.2014 року .

Стягнуто з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь позивача ( код ЄДРПОУ 30750980) судовий збір у розмірі 487, 20 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову постанову про відмову у позові в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства дана справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований як юридична особа 06.03.2000 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №740327, знаходиться на обліку як платник податків у відповідача та є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва № 307509820384 від 20.09.2011 року.

Фахівцями відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2014 року.

За результатами вищевказаної перевірки податковим органом було складено акт № 1089/20-38-15-01-091 від 04.04.2014 року.

Згідно висновків зазначеного акту було встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в частині недодержання вимог визначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ФІЛЛ-ЕНД-СІН»; п. 201.4, ст. 201, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме включення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до податкового кредиту по податковим накладним, по яким відсутній факт реального вчинення господарських операцій за грудень 2013 року, січень 2014 року та завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого по декларації з ПДВ за січень 2014 року у розмірі 124010,0 грн.

На підставі висновків акту №1089/20-38-15-01-091 від 04.04.2014 року відповідачем були ухвалені податкові повідомлення - рішення від 15.04.2014 року за №0000811501 та №0000821501.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх ухвалення до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України від 02.12.2010 року ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" звітність передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем по справі було укладено договір поставки кольорового металопрокату з ТОВ "ФІЛЛ-ЕНД-СІН" №120910/1 від 10.09.2012 року, згідно якого продавець (ТОВ "ФІЛЛ-ЕНД-СІН ") зобов'язується передати у власність покупця (позивача) , згідно специфікації, узгодженої за асортиментом ціною та кількості поставляємого товару.

Факт отримання товару покупцем підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Даний товар був прийнятий на підставі виписаній довіреності покупця, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей.

Оприбуткування на склад проводилось згідно прибуткових ордерів.

Оплата за поставлений товар проведена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Доставка товару здійснювалась за рахунок продавця ( ТОВ "ФІЛЛ-ЕНД-СІН "), що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Також, колегія суддів зазначає, що отримані товарно-матеріальні цінності за укладеним договором були використані позивачем у подальшій діяльності підприємства - у виробництві, що підтверджується накладною - вимогою на переміщення товару.

Після виготовлення продукції проводиться її відпуск зі складу на продаж.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ "Инвертор" було підписано контракт №1 від 09.08.2013 року на поставку електрообладнання. На підставі зазначеного договору проводилось відвантаження готової продукції.

Факт відвантаження продукції підтверджується митними деклараціями, міжнародними транспортними деклараціями з відмітками органів та специфікаціями, наявними у матеріалах даної адміністративної справи.

На час здійснення господарських операцій ТОВ "ФІЛЛ-ЕНД-СІН" було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість .

Колегія суддів зазначає, що надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, здійснення руху активів у позивача, зміни, що відбулись у його зобов'язаннях.

Щодо посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ФІЛЛ-ЕНД-СІН" за грудень 2013 року від 27.03.2014 року №243/20-33-22-03-07/36224784, який був складений Західною МДПІ, як на підставу для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, колегія суддів зазначає, що зазначений акт не може бути взятий до уваги, оскільки ПК України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно приписів ЦК України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість.

Таким чином, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Також, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи зазначене, фактичні обставини справи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат , відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність складання податкових накладних контрагентами позивача, які в силу відсутності як технічних умов та чисельності працюючих не можуть надавати послуги з продажу товарно - матеріальних цінностей та факт придбання позивачем товарно - матеріальних цінностей не у виробників товарів, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, здійснення руху активів у позивача, зміни, що відбулись у його зобов'язаннях.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду 27.05.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача по справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з інших підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2014р. по справі №820/7624/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді П'янова Я.В. Чалий І.С.