Ухвала суду № 39815931, 15.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 р.Справа № 818/908/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2014р. по справі № 818/908/14

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції

про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звернулися до суду з адміністративним позовом до відповідача, Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції та просили визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень № 42582695 та № 42582785 з виконання постанови відповідача про стягнення з них як з боржників виконавчого збору б/н від 28.02.2014 року, а також постанови про відкриття виконавчих проваджень № 42583029 та № 42582924 з виконання постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій б/н від 28.02.2014 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 року по справі № 818/908/14 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачі подали апеляційну скаргу, просять постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 року по справі № 818/908/14 скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, вважають, що судом першої інстанціїї порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 4 ст. 196, п. 2. ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 року по справі № 818/908/14 в задоволенні адміністративного позову відмовлено, оскільки у державного виконавця були підстави для відкриття виконавчих проваджень щодо виконання постанов про стягнення з боржників виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, які позивачами не були оскаржені і не скасовані в установленому порядку (а.с. 74).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають виконанню державною виконавчою службою, крім іншого, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Згідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, у відділі державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції знаходився на примусовому виконанні виконавчий лист № 1805/9834/2012, виданий 24.09.2013 року Зарічним районним судом м. Суми щодо примусового виселення із житлового приміщення боржників позивачів ОСОБА_1 - ВП № 41918684 та ОСОБА_2 - ВП № 41922666 (а.с. 60, 61).

В межах виконавчого провадження ВП № 41918684 постановами від 28.02.2014 року з ОСОБА_1 було стягнуто виконавчий збір в розмірі 680,00 грн. та витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 48,76 грн. (а.с. 39, 49).

Постановою від 12.03.2014 року було закінчено виконавче провадження ВП № 41918684 щодо примусового виселення боржника ОСОБА_1, п. 2 якої виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій виведено в окреме провадження (а.с. 60).

В межах виконавчого провадження ВП № 41922666 постановами від 28.02.2014 року з ОСОБА_2 було стягнуто виконавчий збір в розмірі 680,00 грн. та витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 48,76 грн. (а.с. 43, 55).

Постановою від 12.03.2014 року було закінчено виконавче провадження ВП № 41922666 щодо примусового виселення боржника ОСОБА_2, п. 2 якої виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій виведено в окреме провадження (а.с. 61).

Отже, враховуючи те, що постанови про стягнення з позивачів виконавчого збору та витрати на проведення виконавчих дій виведено в окремі провадження, державним виконавцем правомірно було відкриті 18.03.2014 року виконавчі провадження із присвоєнням нових номерів виконавчих проваджень, зокрема, ВП № 42582695 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, ВП № 42582785 щодо стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору, ВП № 42582924 щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій, ВП № 42583029 щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат на проведення виконавчих дій (а.с. 26-27, 36-37, 45-46, 51-52).

При цьому колегія суддів зазначає, що в спірних постановах в графі «назва документа» зазначення лише дати постанов про стягнення з боржників витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору, без зазначення номеру постанови, не впливає на той факт, що у державного виконавця були правові підстави для відкриття виконавчих проваджень.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом спору є оскарження позивачами постанов про відкриття виконавчих проваджень від 18.03.2014 року - ВП № 42582695, ВП № 42582785, ВП № 42582924, ВП № 42583029, при цьому постанови щодо стягнення з позивачів виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій позивачами не оскаржуються.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у державного виконавця були підстави для відкриття виконавчих проваджень щодо виконання постанов про стягнення з боржників виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, які позивачами не були оскаржені та не скасовані в установленому порядку.

Окрім того, позивачами не оскаржуються і постанови державного виконавця від 12.03.2014 року, якими закінчено виконавчі провадження та виведено в окреме провадження стягнення суми виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Що стосується посилань позивачів на те, що відповідачем не було направлено позивачам постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, колегія суддів наголошує, що державним виконавцем дані постанови були направлені на адресу боржників простою кореспонденцією у відповідності до ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується копією сторінок з журналу вихідної кореспонденції (а.с. 18-19) і правомірність їх винесення не є предметом розгляду даної справи.

При цьому, позивачі не позбавлені права на їх оскарження в установленому порядку, і в разі їх скасування в судовому порядку, державним виконавцем будуть вчинені відповідні дії щодо закінчення виконавчих проваджень відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів стосовно відсутності у державного виконавця підстав для відкриття виконавчих проваджень щодо виконання постанов про стягнення з боржників виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, які позивачами не були оскаржені і не скасовані в установленому порядку, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалюючи 13.05.2014 року рішення по справі № 818/908/14 про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, діяв в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування позивачами не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2014р. по справі № 818/908/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Бенедик А.П.