Постанова № 39815834, 08.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 р. Справа № 638/20805/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Баглікова В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітета Харківської міської ради на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.03.2014р. по справі № 638/20805/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітета Харківської міської ради

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20.12.2013 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітета Харківської міської ради, в якому просив рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.11.2003 року № 706 "Про поновлення, належне утримання і приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан" скасувати.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.03.14 року по справі № 638/20805/13-а зазначений позов задоволено.

Скасовано рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 6.11.2013 року № 706 "Про поновлення, належне утримання і приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою стан" та Додатку до цього рішення в частині звільнення території м. Харкова від нежитлової будівлі, вказаної в п.13 вищезазначеного додатку торговий павільйон НОМЕР_1 по АДРЕСА_1

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (реєстровий номер 2498) позивачу на праві приватної власності належить торгівельний павільйон НОМЕР_1 загальною площею 20,7 кв. м. в нежитловій будівлі літ. "Б-1", розташований по АДРЕСА_1 в м. Харкові.

Відповідно до договору оренди землі від 31.12.2008 року позивач отримав в оренду земельну ділянку площею 0,0068га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування торговельного павільйону НОМЕР_1.

Виконавчими органами Харківської міської ради (Департаментом земельних відносин Харківської міської ради та Інспекція з благоустрою та екології міста Харкова Департаменту комунального господарства міської ради) проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок по АДРЕСА_1.

За результатами перевірки встановлено, що земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування торговельного павільйону без документів, які посвідчують право власності чи право користування на землю, чим порушено вимоги ст.ст. 12, 125, 126 Земельного кодексу України, про що складено відповідні акти.

На підставі проведених перевірок та складених за їх результатами актів виконавчим комітетом Харківської міської ради 06.11.2013 року прийнято рішення № 706 „Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан" щодо звільнення території міста від об'єктів, у тому числі від нежитлової будівлі (торговельного павільйону НОМЕР_1) по АДРЕСА_1.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності у ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на право приватної власності на нежитлову будівлю торговельний павільйон НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та на право користування відповідною земельною ділянкою, рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 706 від 06.11.2013 року в частині звільнення території міста Харкова від торгівельного павільйону НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 є незаконним.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та скасування рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 6.11.2013 року № 706 "Про поновлення, належне утримання і приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою стан" та Додатку до цього рішення в частині звільнення території м. Харкова від нежитлової будівлі, вказаної в п.13 вищезазначеного додатку торговий павільйон НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчими органами Харківської міської ради (Департаментом земельних відносин Харківської міської ради та Інспекція з благоустрою та екології міста Харкова Департаменту комунального господарства міської ради) проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок по АДРЕСА_1.

За результатами перевірки встановлено, що земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування торговельного павільйону без документів, які посвідчують право власності чи право користування на землю, чим порушено вимоги ст.ст. 12, 125, 126 Земельного кодексу України, про що складено відповідні акти.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 24.09.2013 року № 3392/13 на підставі рішення Харківської міської ради від 04.07.2007 року № 140/07 позивачу була надана в оренду строком до 01.06.2009 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,0068 га для обслуговування торговельного павільйону НОМЕР_1.

На підставі вищевказаного рішення з позивачем було укладено договір оренди землі від 26.02.2009 року № 340967100070 строком до 01.06.2009 року.

Відповідно листа управління Держземагентства у м. Харкові від 25.02.2014 року № 1249/08 інформація про припинення дії наведеного договору прийнята Управлінням до уваги та буде врахована у подальшій роботі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації Департаменту діловодства Харківської міської ради від 08.07.2014 року від позивача надійшло одне звернення з приводу поновлення права оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, на яке управлінням земельних відносин міської ради було надано відповідь про необхідність надання певного переліку документів для прийняття міською радою рішення про поновлення договору оренди землі.

Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог управління щодо надання необхідних документів позивачем не було надано жодних документів, більше звернень до Харківської міської ради від позивача не надходило.

Харківською міською радою рішень про поновлення позивачу права оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 не приймалось, у зв'язку з чим у позивача відсутні будь-які правові підстави для використання земельної ділянки за вказаною адресою.

Колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Відповідно до ст. 6, 7 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно зі ст. 12 п. 1, 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Згідно із ст. 53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.

Пунктом 6. ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказана позиція Харківської міської ради знайшла своє відображення у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п.7 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 40 "Про благоустрій населених пунктів" самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

З метою впорядкування відносин у сфері благоустрою м. Харкова, Харківська міська рада прийняла рішення від 29.04.2009 року № 114/09 (зі змінами та доповненнями від 16.11.2011 року № 504/11), яким внесено зміни до Правил благоустрою території міста Харкова, відповідно до яких Розділ 5 доповнений параграфом 5.10 «Порядок звільнення території міста Харкова від безхазяйного майна, самовільно розміщених об'єктів, малих архітектурних форм, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів, механізмів».

Згідно п. 5.10.2. зазначеного параграфу, положення даного параграфу розповсюджуються на випадки виявлення самовільно розміщених об'єктів, споруд, тимчасових споруд торговельного, побутового чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм, кіосків, павільйонів тощо. Під самовільним розміщенням об'єктів розуміється встановлення, розміщення, інші дії, пов'язані з зайняттям території міста Харкова, що здійснені без належного дозволу, встановленого чинними актами законодавства, рішеннями Харківської міської ради, її виконавчих органів, з відхиленням проекту тощо.

Відповідно до п. 5.10.3 зазначеного параграфу, звільнення території міста Харкова від зазначених у п. 5.10.2 об'єктів відбувається у випадку самовільного розміщення цих об'єктів без передбаченого чинним законодавством дозволу та або без оформлення у встановленому законом порядку права власності чи права користування на земельну ділянку, на якій розміщено цей об'єкт.

На підставі вказаних Правил, виконавчим комітетом приймаються рішення про звільнення території міста Харкова від об'єктів, передбачених у Розділі 5 Параграфу 5.10.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень міської ради.

З 2002 року набрав чинності новий Земельний Кодекс, згідно якого, зокрема ст. 3 ЗК України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень та ст.12 Земельного кодексу України (в редакції до 2013 року) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Крім цього згідно з п. 34 ст. 26 та ч. 1 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питання щодо регулювання земельних відносин, відповідно до закону, вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, яка в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином вищенаведені норми дають підстави дійти висновку, що вирішення земельних питань в межах м. Харкова входить виключно до компетенції Харківської міської ради, крім того, міська рада на свій розсуд може вирішувати питання щодо прийняття рішень про надання земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про поновлення Позивачу права користування (оренди) земельною ділянкою за вказаною адресою Харківською міською радою не приймалось.

Відповідно до стаття 34 ЗУ «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

В той же час позивач земельну ділянку Харківський міський раді не повернув та продовжував використовувати її без правовстановлюючих документів.

Колегія суддів також зазначає, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем не було надано до суду доказів та документів, які б встановлювали його законне право на володіння чи користування торгівельним павільйоном НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, що в свою чергу підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна № 20857886 від 23.04.2014 року, згідно якої за позивачем не зареєстровано право власності на торгівельний павільйон НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, крім того відповідно до інформації Реєстраційної служби ХМУЮ у Харківській області право власності за позивачем на торгівельний павільйон НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 не зареєстровано.

За таких обставин на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій позивач використовував земельну ділянку за вказаною адресою без правовстановлюючого документу на землю.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми чинного матеріального права і, як наслідок, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови від 19.03.14 року по справі № 638/20805/13-а були порушені норми чинного матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітета Харківської міської ради задовольнити.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.03.2014р. по справі № 638/20805/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітета Харківської міської ради про скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С. Повний текст постанови виготовлений 14.07.2014 р.