Постанова № 39815640, 03.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1462/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20 січня 2014 року № 0000481701.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що не отримував інвестиційний прибуток за операцією з продажу корпоративних прав ТОВ «МАСІС 1».

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2 з питань дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, отриманого від продажу частки в статутному фонді, за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року, про що складено акт від 27 грудня 2013 року № 2155/1/26-53-17-14/НОМЕР_2

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2014 року № 0000481701, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 50187 грн. 50 коп., з яких 12150 грн. 00 коп. за основним платежем та 3037 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів понесення ним витрат на придбання корпоративних прав, а тому відповідач правомірно визначив базу оподаткування податком з доходів фізичних осіб на рівні суми коштів, отриманих позивачем за договорами купівлі-продажу таких прав.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2012 року ОСОБА_3 отримав кошти від продажу корпоративних прав у розмірі 4800800 грн. 00 коп. А саме, за договором купівлі-продажу від 11 грудня 2012 року позивач продав ОСОБА_4 свою частку в статутному капіталі ТОВ «МАСІС 1» та отримав 4800800 грн. 00 коп.

Під час проведення перевірки відповідач дійшов висновку про те, що всі кошти, отримані ОСОБА_2 за вказаними договорами є загальним оподатковуваним доходом, з якого позивач зобов'язаний сплатити податок з доходів фізичних осіб.

Разом з тим, у відповідності до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

За твердженням позивача на створення інвестиційного активу - корпоративних прав ТОВ «МАСІС 1» ним було витрачено 4800800 грн. 00 коп. При цьому сума в розмірі 4719800 грн. 00 коп. була внесена до статуту грошовими коштами, а 1000 грн. 00 коп. і 80000 грн. 00 коп. - шляхом передачі факсу і породного відвалу відповідно.

На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_2 надав відповідачу під час перевірки та до суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДРПОУ), а також акт приймання-передачі майна до статутного фонду ТОВ «МАСІС 1» № 1 від 14 липня 2010 року, квитанції до прибуткових касових ордерів № 2 від 21 липня 2010 року, №№ 11 і 12 від 18 жовтня 2010 року, № 17 від 19 листопада 2010 року, № 18 від 26 листопада 2010 року та № 19 від 06 грудня 2010 року.

Також позивач надав до суду копії статуту ТОВ «МАСІС 1», в якому зазначено розмір внеску кожного із засновників, свідоцтва про внесення внеску в статутний капітал від 03 грудня 2012 року № 85/1 та свідоцтва про повний внесок вкладу до статутного капіталу від 28 грудня 2010 року.

Відповідач стверджує, що зазначені документи не є доказом понесення витрат на придбання інвестиційного активу.

Колегія суддів вважає зазначені доводи податкового органу необґрунтованими, адже Податковий кодекс України не містить переліку письмових доказів, якими платник податків зобов'язаний підтвердити розмір витрат на придбання інвестиційного активу.

У зв'язку з цим колегія суддів при розгляді та вирішенні даної справи, керуючись ст.ст. 69, 86 КАС України, виходить з того, що ними можуть бути будь-які письмові докази, які містять відомості про грошове вираження переданого ним внеску до статутного капіталу юридичної особи.

Згідно ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку, зокрема, визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) до статутного капіталу ТОВ «МАСІС 1» - не вносилося.

Тобто, засновники вказаної юридичної особи наділені правом самостійно визначити вартість майна, що передається ними до статутного капіталу ТОВ «МАСІС 1». Така оцінка чинним законодавством не ставиться у залежність від прямих затрат, що були понесені ними на придбання майна, яке в подальшому передане до статутного капіталу юридичної особи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що документи первинного бухгалтерського обліку щодо придбання ОСОБА_2 майна, яке в подальшому було передане до статутного капіталу ТОВ «МАСІС 1», не є документами, що підтверджують витрати позивача на придбання інвестиційного активу у вигляді корпоративних прав на ТОВ «МАСІС 1», а тому їх витребування у позивача є необґрунтованим.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було незаконно відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 10 квітня 2014 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 20 січня 2014 року № 0000481701.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 08 липня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.