Ухвала суду № 39815599, 15.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5369/14 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженною відповідальністю «СОФІТ-ЛЮКС» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженною відповідальністю «СОФІТ-ЛЮКС» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженною відповідальністю «СОФІТ-ЛЮКС» (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Відповідач) про визнання протиправними дій щодо винесення рішення про коригування митної вартості товарів від 21.01.2014 року № 100250001/2014/000016/2 та скасування вказаного рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача та представника Відповідачва, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.04.2012 року між Компанією «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD» (Китай) (Продавець) та Позивачем (Покупець) укладено контракт №SMA16, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю, погоджений сторонами в інвойсі щодо кожної поставки.

21.01.2014 року Позивачем через свого митного брокера (декларанта) в порядку електронного декларування з метою митного оформлення отриманого товару (світильники побутові електричні, які підвішуються або закріплюються на стелі чи на стіні, для внутрішнього освітлення, з комбінованих матеріалів, призначені для використання з лампами розжарювання, не для вибухонебезпечного середовища, не містять передавачі та приймачі: MIF 012 100W E27 white - 3000 шт., MIF 020 60W E27 white - 12000 шт., MIF 020 60W E27 black - 3160 шт., MIF 020 100W E27 white - 2400 шт., країна виробництва CN, торговельна марка MAGNUM, виробник NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO., код товару згідно УКТЗЕД - 94051091) подано до Відповідача ВМД №100250001/2014/006194.

Також декларантом подано митному органу наступні документи:

- інвойс від 05.12.2013 року №2013F03A66;

- пакувальний лист від 05.12.2013 року №2013F03A66;

- коносамент від 11.12.2013 року №ZENNLAQB349312;

- CMR від 20.01.2014 року №0045;

- договір про транспортно-експедиційні послуги від 08.01.2014 року №08/01/2014;

- довідку про транспортні витрати від 11.01.2014 року б/н;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 14.01.2014 року № В-42/1;

- прайс-лист від виробника та продавця;

- контракт від 02.04.2012 року № SMA16;

- додаткову угоду від 18.02.2013 року №1;

- додаткову угоду від 19.07.2013 року №2;

- рахунок-фактуру на транспортно-експедиційні послуги від 08.01.2014 року №НВ0266;

- виписку з бухгалтерської документації від 21.01.2014 року;

- розрахунок ціни виробника;

- лист ДМСУ від 13.12.2010 року №11/2-10.10/15938-ЕП.

В ході аналізу Відповідачем поданих декларантом до митного оформлення документів у останнього виникли сумніви щодо митної вартості товарів та виявлено наявність розбіжностей у поданих докумнтах, у зв»язку з чим декларанту запропоновано надати додаткові документи у підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналізуючи додатково подані декларантом документи митний орган виявив низку наявних у них розбіжностей та відсутність всіх відомостей у підтвердження обраного методу визначення митної вартості, у зв»язку чим 21.01.2014 року Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/000016/2.

На підставі вказаного рішення митним органом оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Так, митна вартість товару визначена Відповідачем із застосуванням резервного методу в розмірі 4,5600 USD/одиницю.

Отримані Позивачем імпортовані товари в подальшому за згодою Відповідача допущені у вільний обіг відповідно ВМД від 21.01.2014 року №100250001/2014/006245 під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно ст.49 Митного Кодексу України (далі-Кодекс) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Кодексу визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно ч.ч.1, 2, 4 ст.52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За приписами ст.53 Кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно положень ст.54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно ст.57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частинами 1, 7, 8 статті 55 Кодексу передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Приписами ст.58 Кодексу передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року №984/21296, затверджено Форму декларації митної вартості та Правила її заповнення.

Так, згідно п.1.1 Правил заповнення декларації митної вартості (далі - Правила) ці Правила визначають порядок заповнення декларації митної вартості, яка використовується:

декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно п.1.3 Правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (п.1.14 Правил).

Згідно п.п.2.1 - 2.5 Правил посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу».

На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів.

При електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення.

При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом.

Як вбачається з умов укладеного 02.04.2012 року між Компанією «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD» (Китай) та Позивачем контракту №SMA16, Продавець зобов'язується поставляти з кожною партією товару належним чином оформлені документи, зокрема, експортну декларацію, водночас копію митної декларації країни відправлення декларантом не надано.

Поставка товару здійснювалася на умовах FOB Ningbo.

Позивачем у підтвердження транспортних витрат надавалася митному органу довідка від 11.01.2014 року про транспортні витрати підприємства «HD Logistic Manadgment» (Канада), проте, не надавалися відомості у підтвердження врахування у цій довідці всіх витрат, пов'язаних з транспортуванням товарів до місця ввезення на територію України.

Відправлення вантажу здійснювалося відповідно коносаменту від 11.12.2013 року, водночас, договір про транспортно-експедиційне обслуговування №08/01/2014 датовано 08.01.2014 року.

Крім того, в графі 44 накладної CMR № 0045 вказано дату 20.01.2014 року, а відбиток штампу митниці відправлення датований 18.01.2014 року.

Згідно висновку експерта Житомирської торгово-промислової палати від 14.01.2014 року №В-42/1 вбачається, що ним зроблений маркетинг ринку аналогічного обладнання на підставі інформації прайс-листів фірм, що займаються продажем аналогічних товарів, інформації Internet, інформації фірм-виробників аналогічного обладнання та цін на світовому ринку.

Проте, у вказаному експертному висновку не зазначені конкретні виробники продукції, що унеможливлює встановлення достовірності або точності значеної в ньому інформації.

Крім того, експерт зазначає про світильники, що постачаються на умовах поставки FOB Shunde (у митній декларації, поданій Позивачем, поставка здійснювалася на умовах FOB Ningbo), виготовлених з пластику, на відміну від вказаного у каталозі продукції (алюмінієвий сплав, скло).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказаний експертний висновок не є належним доказом у підтвердження заявленої Позивачем митної вартості імпортованого товару.

Наданий декларантом прайс-листі виробника «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.» не містить інформації щодо одиниці виміру товару та терміну його дії.

На пропозицію митного органу надати додаткові документи у підтвердження заявленої митної вартості, Позивачем надано такі документи не в повному обсязі, у зв»язку з чим Відповідачем встановлено відсутність у них відомостей для можливості застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Так, відповідно інформації, вказаної в каталозі продукції, матеріалом виготовлення товарів є алюмінієвий сплав, скло, водночас, в калькуляції виробництва не виділено окремим пунктом масову частку вказаних матеріалів.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що Відповідачем правомірно визначено митну вартість імпортованого товару за резервним методом, а судове рішення про віджжмову в задоволенні заявлених позовних вимог є обґрунтованим та вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженною відповідальністю «СОФІТ-ЛЮКС» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 16 липня 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.