Постанова № 39815394, 15.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р. Справа№ 910/5823/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Якимчук С. М. - представник за довіреністю від 15.02.2014

від відповідача: Малюнюк В. В. - представник за довіреністю № 1/0514 від 05.05.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2014

у справі № 910/5823/14 (суддя Кирилюк Т. Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані»

до Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»

про стягнення 45 811,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 45 811,94 грн. за надані за договором перевезення № 160/10 від 23.11.2010, але неоплачені послуги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2014, повний текст якого складений 13.06.2014, у справі № 910/5823/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт надання відповідачу транспортних послуг на заявлену до стягнення суму, проте позивачем пропущено, встановлений ст. ч. 5 ст. 315 ГК України шестимісячний строк позовної давності для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, що, враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності та приписи ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі № 910/5823/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті не прийнято до уваги те, що за спірним договором необхідною умовою для оплати наданих позивачем послуг є наявність підписаних сторонами актів здачі-прийняття робіт (послуг) та виставлення рахунків, в той час як вказані документи позивач направив відповідачу для підписання лише в лютому 2014 року та не отримав мотивованої письмової відмови від їх підписання, а отже, строк виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті спірних послуг сплив із закінченням тридцятиденного строку після отримання документів на підписання (акти) та оплату (рахунки), тобто з 26.03.2014.

Ухвалою від 02.07.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С. А., Шевченко Е. О. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014, враховуючи перебування судді Шевченка Е. О. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи № 910/5823/14 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А..

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

23.11.2010 позивач як перевізник та відповідач як вантажовідправник уклали договір перевезення № 160/10 (далі Договір), предметом якого є взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією транспортного процесу по перевезенню вантажів відповідача силами та засобами позивача згідно з діючим законодавством України.

В пункті 1.2 Договору сторонами погоджено, що згідно умов Договору відповідач доручає та оплачує, а позивач приймає на себе обов'язок перевозити та доставляти в строк вантажі в межах України, в тому числі по м. Києву юридичним або фізичним особам, які уповноважені на їх отримання.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилається на те, що ним на виконання умов Договору було надано відповідачу транспортних послуг на загальну суму 45 811,94 грн., які відповідачем оплачені не були.

На підтвердження факту надання послуг позивачем до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії талонів замовника, подорожніх листів та товарно-транспортних накладних (а.с. 18-52, 56-63).

Відповідач у відзиві на позов (ас. 122-124) проти задоволення позову заперечив, серед іншого пославшись на те, що позивачем не надано суду документів, які б підтверджували фактичне здійснення позивачем перевезень вантажу, зокрема належним чином оформлених, підписаних повноважною особою, скріплених печаткою або штампом вантажоодержувача товарно-транспортних накладних (надано такі накладні, на яких в більшості відсутній підпис повноважної на це особи, або не міститься даних, хто одержав товар, тобто є підпис, за яким не можливо встановити особу, прізвище, ім'я та по батькові), та немає жодної довіреності суворої звітності з відміткою про підтвердження фактичної передачі вантажу вантажоодержувачу.

Вказані посилання відповідача до уваги колегією суддів не приймаються з огляду на таке.

Згідно з п. 1.3 Договору на підставі Договору робиться заявка та виписується дорожній лист, які являють собою основні документи для отримання вантажу до перевезення та покладення матеріальної відповідальності за вантаж в процесі його доставки вантажоотримувачу.

Відповідно до п. 2.1 Договору перевезення вантажів виконуються перевізником лише на підставі заявок, що подає відповідач не пізніше 16 годин дня, що передує дню перевезення для виконання міських, приміських та технологічних перевезень, а при міжміських перевезеннях - за 36 годин до дня перевезення. Заявка повинна містити такі відомості: назву та інші відомості про вантаж (включаючи габарити та вагу), адресу, дату та годину подачі автотранспорту відповідачу, контактний телефон та відповідальну особу, маршрут перевезення, адресу місця розвантаження, пробіг, час роботи, назву вантажоодержувача. У разі термінового перевезення вантажів заявка на перевезення вантажів може бути подана телефонограмою, факсом або за допомогою телефону в усній формі з повідомленням усіх потрібних відомостей.

Отже, умовами Договору сторони передбачили, що основними документами для отримання вантажу до перевезення та покладення матеріальної відповідальності за вантаж в процесі його доставки вантажоотримувачу є заявка та дорожній лист, при цьому заявка може оформлюватись в усній формі.

Згідно з п. 2.2.4 Договору до обов'язків позивача віднесено обов'язок прийняти вантаж по кількості на підставі товарно-транспортної накладної від відповідача і надати вантажоодержувачу на підставі належним чином оформленої (підписаної повноважною особою та скріпленої печаткою або штампом вантажоодержувача) товарно-транспортної накладної та довіреності, отриманої від вантажоодержувача.

Тобто умовами Договору передбачено можливість засвідчення факту одержання вантажу як печаткою, так і штампом вантажоодержувача.

Згідно пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 в редакції, на дату виникнення спірних відносин, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Надані позивачем талони замовника містять відомості про те, який автомобіль здійснює перевезення вантажу та за якою товарно-транспортною накладною здійснюється перевезення ватажу, показання спідометра, а також вартість послуг, які надаються. Вказані талони замовника засвідчені штампом відповідача та містять підпис його представника, в той час як товарно-транспорті накладні містять відомості про асортимент, кількість та вартість товару, який перевозився позивачем, які засвідчені відбитками печаток або штампів вантажоодержувачів вантажу та штампами відповідача, а також підписами вантажоодержувачів.

Виходячи зі змісту Договору та приписів чинного законодавства, надані позивачем на підтвердження факту надання спірних послуг документи, а саме, подорожні листи з додатками - талонами замовника та товарно-транспортні накладні, визнаються колегією суддів належними доказами на підтвердження надання позивачем відповідачу спірних послуг на заявлену до стягнення суму.

Вказаних обставин не спростовує відсутність довіреностей вантажоодержувачів, на що посилається відповідач в заперечення проти заявленого позову. Доказів того, що вантажоодержувачі товар за спірними перевезеннями не одержували, матеріали справи не містять.

Водночас колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що недоліки документів (відсутність довіреностей вантажоодержувачів, посилань актів на номер договору тощо), на констатуванні чого ґрунтував свою правову позицію відповідач, фактично при цьому проти отримання спірних послуг та їх вартості не заперечуючи, не є належною підставою звільнення відповідача від господарсько-правового зобов'язання здійснити оплату наданих йому послуг.

Отже, матеріалами справи належним чином доведений факт надання позивачем відповідачу транспортних послуг на загальну суму 45 811,94 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата при здійсненні перевезення проводиться протягом тридцяти календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури за звітний місяць, за умови надання позивачем підписаного акту приймання-передачі наданих послуг. До зазначеного акту позивач зобов'язаний приєднати після здійснення перевезення належним чином оформлені (підписані повноважною особою та скріпленою печаткою або штампом вантажоодержувача) товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне здійснення перевезень, довіреність суворої звітності з відміткою про одержання вантажу та податкову накладну.

Як слідує з матеріалів справи, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № А-00001404 від 14.10.2011 на суму 42 795,50 грн., № А-00001405 від 14.10.2011 на суму 3 016,44 грн., рахунки-фактури № А-00001404 від 14.10.2011 та № А-00001405 від 14.10.2011, податкові накладні, відповідні подорожні листи з додатками - талонами замовника та товарно-транспортні накладні позивачем відповідачу були направлені 17.02.2014 з листом від 17.02.2014 (а.с. 67), де позивач просив відповідача оплатити спірні послуги.

На доказ направлення вказаних документів до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії опису вкладення, фіскального чеку № 0342 від 17.02.2014 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303909564347 з відміткою про отримання відповідачем 25.02.2014 (а.с. 68, 68 зворот, 69).

На вказаний лист відповідач не відповів, жодних мотивованих заперечень проти підписання спірних актів не надав, з огляду на що колегія суддів вважає, що, враховуючи умови п. 3.2 Договору, спірні послуги відповідач мав оплатити в строк 27.03.2014 включно, що ним зроблено не було.

Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував, а відмовив у позові за пропуском строку позовної давності, виходячи з того, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу спірних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур та інших документів, необхідних для проведення розрахунків за Договором, у 2011 році, на що позивач посилався у позовній заяві, але докази чого в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки вони не спростовують доведеного факту направлення позивачем цих документів відповідачу у 2014 році, на що він мав право, адже сторонами у Договорі не обумовлено, в який саме термін має позивач передати відповідачу перелічені у п. 3.2 Договору документи за спірними перевезеннями.

Позивач звернувся до суду з цим позовом після того, як відповідач не відповів на вищезгаданий лист від 17.02.2014, яким позивач направив йому документи щодо спірних перевезень.

З огляду на вказані вище обставини, колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 45 811,94 грн. за надані за Договором транспортні послуги.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 45 811,94 грн. визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне дослідження та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі № 910/5823/14 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється повністю, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 45 811,94 грн.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані» підлягає задоволенню, судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі № 910/5823/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі № 910/5823/14 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6, ідентифікаційний код 00382496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані» (03680, м. Київ, вул. Якутська, 10, ідентифікаційний код 25402024) основний борг в сумі 45 811 (сорок п'ять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 94 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 727 (одна тисяча сімсот двадцять сім) грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6, ідентифікаційний код 00382496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані» (03680, м. Київ, вул. Якутська, 10, ідентифікаційний код 25402024) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

7. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

8. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5823/14.

Повний текст постанови складено: 17.07.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна