Постанова № 39815249, 09.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. Справа№ 910/5756/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Гордовій Г.Л.

за участю представників:

від позивача: Гурина А.Б., представник за довіреністю №017 від 30.12.2013р.;

від відповідача: Марчук В.Б., представник за довіреністю №16 від 10.01.2014р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2014р. (підписано- 12.05.2014р.)

у справі №910/5756/14 (cуддя: Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Агроекс»

про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» (надалі - Компанія, позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженого відповідальністю «СП Агроекс» (надалі - Товариство, відповідач) про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог боржника і кредитора, здійсненого за заявою Товариства №8 від 24.03.2014р. на суму 982 100,00грн.

Компанія вважала, що до зарахування можуть бути придатними лише вимоги, які мають безспірний характер. Між тим, вимога Товариства про відшкодування Компанії збитків загальний розмір яких складав 2 023 370 грн., не являються безспірними, а тому односторонній правочин суперечив вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, які стосуються правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог. До того ж, зазначала Компанія, Товариство здійснило недійсний односторонній правочин у процесі розгляду господарським судом спору між Компанією та Товариством про стягнення з останнього заборгованості за поставлене насіння на суму 982 100 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.05.2014 р.

Товариство проти задоволення позовних вимог заперечувало, посилаючись на ту обставину, що його грошові вимоги до Компанії про відшкодування збитків, завданих поставкою неякісного товару, були обґрунтованими, правомірними і підтвердженими господарським судом у справі між Товариством та третьою особою, якій Товариство передало у власність отримане від Компанії насіння.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.05.2014р. у задоволенні позову Компанії до Товариства відмовлено.

Місцевий господарський суд визнав вимоги, що були зараховані відповідно до оспорюваного правочину від 21.03.2014р., законними, виходячи з того, що факт їх заподіяння Товариству поставкою неякісного насіння та розмір збитків були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 18.03.2014 р. у справі №911/717/14. У вказаній справі був задоволений зустрічний позов ТОВ «Агро ХХІ» до Товариства про стягнення завданих збитків. Рішення господарського суду Київської області від 18.03.2014р. у справі №911/717/14 набрало законної сили у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Відхиляючи доводи Компанії про недопустимість зарахування зустрічних однорідних вимог у випадку наявності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо, місцевий господарський суд виходив з того, що приписами чинного законодавства України (зокрема, статтями 203 Господарського кодексу України та 601 Цивільного кодексу України) не передбачено такої обов'язкової умови для зарахування зустрічних однорідних вимог як відсутність спору між сторонами.

Не погодившись із висновками та мотивами судового рішення, Компанія звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила постановлений судом першої інстанції судовий акт, як незаконний, скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення позову Компанії шляхом визнання недійсним правочину зарахування зустрічних однорідних вимог, здійсненого за заявою Товариства №8 від 24.03.2014р. на суму 982 100,00грн.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р. у справі №910/5756/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) судовий розгляд апеляційної скарги призначено на 09.07.2014р.

Розпорядженням секретаря судової палат Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014р. у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Андрієнко В.В., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014р. у справі №910/5756/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Андрієнко В.В., Смірнова Л.Г.) прийнято до свого провадження вказану апеляційну скаргу у справі №910/5756/14.

У судовому засіданні 09.07.2014р. представники сторін, які з'явилися на виклик суду апеляційної інстанції, надали суду другої інстанції свої пояснення з приводу спору та доводів апеляційної скарги .

У судовому засіданні 09.07.2014р. представник позивача просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

20.03.2013р. між Товариством, як покупцем, та Компанією, як продавцем, був укладений договір поставки №27-к/2013 насіння кукурудзи «Кулер» у кількості 700 посівних одиниць, вартістю 823 676,00 грн.; насіння кукурудзи «Делітоп» у кількості 350 посівних одиниць, вартістю 386 890,00 грн.; насіння кукурудзи «Неріса» у кількості 900 посівних одиниць, вартістю 1 091 133,00 грн.

Виконуючи умови Договору, Компанія поставила, а Товариство прийняло насіння на загальну суму 2 301 699,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №658 від 29.03.2013 р. та №812 від 11.04.2013 р.

Вартість переданого йому у власність насіння Товариство сплатило у безготівковому порядку частково, у розмірі 1319599,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №961 від 21.11.2013 р.

15.11.2013р. Товариство звернулося до позивача з вимогою №80, в якій повідомило Компанію про недотримання нею умов Договору щодо поставки насіння кукурудзи неналежної якості і вимагало відшкодувати завдані цим збитки у розмірі 982 100,00 грн.

У процесі розгляду спору у господарському суді про стягнення з Товариства заборгованості з оплати вартості поставленого насіння 24.03.2014 р. Товариство вручило позивачу вимогу №7 про відшкодування збитків у розмірі 2023370,00грн., завданих неналежним виконання Компанією зобов'язань з поставки товару неналежної якості.

У цей же день, заявою №8 від 24.03.2014 р. про зарахування зустрічних позовних вимог, Товариство заявило Компанії про виникнення у неї зобов'язання з відшкодування збитків у розмірі 2023370,00грн., та про здійснення Товариством часткового зарахування вимог до Компанії на суму його заборгованості перед Компанією за Договором поставки.

При розгляді справи, колегія суддів виходить з наступного.

Як випливає з глави 50 Книги п'ятої Цивільного кодексу України, зарахування є одним із способів припинення зобов'язання однієї сторони перед іншою і відповідає критеріям , які ставляться до цивільно-правових угод(правочинів ), а отже, відповідно до частини 1 статті 203 цього Кодексу його зміст не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Для припинення зобов'язань зарахуванням достатньо заяви однієї із сторін , яка має бути отримана іншою стороною. Отже , правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог вважається вчиненим в момент отримання контрагентом заяви про зарахування .

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

В силу пункту 5частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України, крім випадків, визначених у пунктах 1-4 цієї статті, не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог також в інших випадках,встановлених договором або законом.

Апеляційний господарський суд вважає, що вимоги, про відшкодування збитків і вимоги про сплату заборгованості хоч і мають однаковий грошовий характер , утім не підлягають зарахуванню, якщо сторонами не досягнута згода про відшкодування збитків і зарахування взаємних вимог, з таких мотивів.

Відповідно до загального правила (ч. 3 с т. 22 Цивільного кодексу України ) збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором ( ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Місцевий господарський суд не врахував, що зобов'язання з відшкодування матеріальних збитків, є мірою цивільно-правової відповідальності за цивільне правопорушення, де судовій оцінці підлягають, зокрема, вина, причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями та негативними наслідками, які настали у потерпілого.

При цьому розмір збитків може бути зменшений судом, у зв'язку з виною потерпілого .

При визначенні наявності складу цивільного правопорушення та обґрунтованості вимоги у зв'язку з недоліками проданого товару, суд повинен врахувати і строки виявлення недоліків, адже відповідно до ч. 5 ст. 680 ЦК України, якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе , що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

Господарський суд, вирішуючи спір, не врахував різниці між характером зобов'язань по відшкодуванню збитків та сплатою заборгованості. Якщо перше виникає з охоронних правовідносин, то друге - з регулятивних.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що приписами чинного законодавства України (зокрема, статтями 203 Господарського кодексу України та 601 Цивільного кодексу України) не передбачено такої обов'язкової умови для зарахування зустрічних однорідних вимог, як відсутність спору між сторонами, суперечить застосованим судом апеляційної інстанції нормам матеріального права.

Судова колегія вважає, що спірний правочин як такий, що суперечить ст. 601 Цивільного кодексу України, є недійсним, у зв'язку з тим, що вимоги про відшкодування збитків та про сплату боргу непридатні до взаємного зарахування до тих пір, доки грошове вираження збитків не буде підтверджено судовим рішенням у спорі між Компанією та Товариством, або сторони не досягнуть згоди про їх розмір та можливість взаємного зарахування.

У цьому зв'язку обставини, встановлені іншим господарським судом , у спорі, в якому Компанія участі не брала, відносно поставки Компанією неякісної продукції, чим спричинено Товариству збитки на суму 2 023 370,00грн., не мають юридичного значення при розгляді спору між Товариством і Компанією.

Разом з тим, судова колегія критично оцінює правову позицію суду першої інстанції з приводу процесуальної можливості відповідача захищати свої права у суді, шляхом подання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Процесуальною формою захисту відповідача у господарському суді Господарський процесуальний кодекс України визнає лише відзив на позовну заяву та зустрічний позов ( ст.. 59 та 60 ГПК України).

Враховуючи встановлене, оскаржуваний судовий акт підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог та визнання правочину про зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 982 100 грн., вчиненого Товариством 24.03.2014р., недійсним як такого, що суперечить ст.ст. 203, 601, 602, 623 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

З огляду на те, що рішення першої інстанції підлягає скасуванню, а тому, аналогічним чином підлягають розподілу витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, тобто судовий збір покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2014р. у справі №910/5756/14.

2.Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2014р. у справі №910/5756/14.

3.Прийняти нове судове рішення.

Задовольнити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Агроекс».

4.Визнати недійсним правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинений Товариством з обмеженого відповідальністю «СП Агроекс» 24.03.2014р. на суму 982 100,00грн.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Агроекс» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 30979893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, буд. 6 А, код ЄДРПОУ 31109157) 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок судового збору за розгляд в суді першої інстанції.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Агроекс» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 30979893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, буд. 6 А, код ЄДРПОУ 31109157) 609 (шістсот дев'ять) гривень 00 копійок судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7.Матеріали справи №910/5756/14 повернути до місцевого господарського суду.

8. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді В.В. Андрієнко

Л.Г. Смірнова