Рішення № 39815169, 17.07.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.07.2014 Справа № 920/952/14

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/952/14

за позовом - Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодом Пассаж», м. Суми,

про стягнення 5327,19 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Кендюшенка А.О., довіреність № 10-19/17-Д/181 від 28.10.2013 року,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 5327,19 грн. зі сплати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за період з листопада по грудень 2013 року, відповідно до договору про постачання електричної енергії № 167 від 15.02.2008 року, та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав.

Ухвала Господарського суду Сумської області від 03.06.2014 року про порушення провадження у справі № 920/952/14 надіслана відповідачеві за адресою, яку вказано позивачем у позовній заяві, повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами на підставі положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору про постачання електричної енергії № 617 від 15.02.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Сумиобленерго» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про акціонерні товариства») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодом Пассаж», позивач зобов'язався постачати відповідачу електроенергію, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатків до нього, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно додатку № 1 до даного договору між сторонами погоджено ліміти споживання електричної енергії.

Пунктом 2.2.3 зазначеного договору визначено, що відповідач повинен оплачувати вартість електричної енергії відповідно до умов додатку № 4 до даного договору.

Відповідно до пункту 1 додатку № 4 до договору про постачання електричної енергії № 617 від 15.02.2008 року, розрахунковим періодом вважається період з 20 числа місяця до 19 числа наступного місяця включно. Покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку об'єктів і точок комерційного обліку фіксуються відповідачем 20 числа кожного місяця та оформляються актом про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії.

Згідно з пунктом 3 додатку № 4 до вказаного договору, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до мережі балансової належності електромереж, визначається відповідно до акту про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії.

Абзацом 1 пункту 2 додатку № 4 до договору про постачання електричної енергії № 617 від 15.02.2008 року визначено, що споживач до початку розрахункового періоду (до 20 числа), здійснює платіж на найближчий розрахунковий період у сумі вартості 100 % заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії; абзацом 3 пункту 2 згаданого додатку № 4 визначено, що рахунки на оплату електричної енергії повинні бути сплачені відповідачем до вказаної в рахунку дати.

Факт належного виконання умов укладеного між сторонами договору та додатків до нього позивачем підтверджується актами про обсяги переданої споживачу електричної енергії, які відповідач щомісяця надавав позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем перевищено обсяги договірної величини споживання електричної енергії, а саме, згідно актів про обсяги переданої відповідачу електроенергії за період з листопада по грудень 2013 року перевищення договірної величини споживання електричної енергії станом на 19.12.2013 року становить 5327,19 грн.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 4.2.2 договору про постачання електричної енергії № 617 від 15.02.2008 року, фактично спожита електрична енергія понад встановлену енергопостачальною організацією (позивачем) та узгоджену додатком № 1 доданого договору величину вважається перевищенням та підлягає оплаті споживачем (відповідачем) у двократній вартості.

Пунктом 4.4 Правил користування електричною енергією, що затверджені постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 року, а також пунктом 4 додатку № 4 до договору, укладеного між сторонами, визначено, що відповідач має право протягом розрахункового періоду звернутися до позивача за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Коригування договірної величини споживання електричної енергії здійснюється при умові відсутності, на момент звернення, боргу за минулий розрахунковий період, а також дотримання узгоджених графіків погашення заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, відповідачу за період з 20.10.2013 року по 19.11.2013 року 2013 року доведені договірні величини споживання електричної енергії 39109 кВт/год., проте фактично за вказаний період відповідачем спожито 39315 кВт/год. Електричної енергії, а за період з 20.11.2013 року по 19.12.2013 року 2013 року відповідачу доведені договірні величини споживання електричної енергії 39315 кВт/год., проте фактично за вказаний період відповідачем спожито 39474 кВт/год. Електричної енергії що підтверджується відповідними актами про обсяги переданої (спожитої) споживачем (відповідачем) електричної енергії.

На підставі договору про постачання електричної енергії № 112с від 06.08.2010 року та додатків до нього, відповідачеві виписані рахунки для оплати за спожиту активну електричну енергію та за перевищення договірної величини № 11/4698 від 20.08.2013 року на суму 135787,42 грн., № 11/5526 від 18.12.2013 року на суму 14712,53 грн. та № 11/4754 від 19.09.2013 року на суму 4176,06 грн.

Відповідачем сума боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії не оплачена, що є порушенням пунктів 2.2.3, 4.2.2 договору про постачання електричної енергії № 617 від 15.02.2008 року та пунктів 3, 4 додатку № 4 до договору.

Відповідно до пункту 1 додатку № 4 до договору, розрахунки за електричну енергію проводиться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

У відповідності до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статей 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як підтверджено матеріалами справи (позивачем були надані копії актів про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії за період з 20.10.2013 року по 19.12.2013 року, а також копії відповідних рахунків для оплати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії), на даний час рахунки, виставлені позивачем до сплати, відповідачем несплачені, що порушило права позивача та змусило його звернутись за захистом своїх прав до господарського суду з даним позовом.

Враховуючи, що факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, а відповідачем, у свою чергу, не було подано заперечень вимогам позивача чи доказів погашення суми заборгованості, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в сумі 5327,19 грн. є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем були подані до суду докази в обґрунтування заявлених ним вимог, в той час як відповідач не подав суду ні заперечень проти позову (відзиву на позовну заяву), ні доказів сплати заборгованості, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1827,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодом Пассаж» (40030, м. Суми, вул. Червоногвардійська, буд. 12, Ідентифікаційний код 32462510) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40024, м. Суми, вул. Д. Коротченка, буд. 7; п/р № 26009275459001 в СФ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 337546, Ідентифікаційний код 23293513) боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в сумі 5327,19 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.07.2014 року.

Суддя П.І. Левченко