Постанова № 39815068, 15.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р.Справа № 916/289/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Лавриненко О.В., за довіреністю №17 від 02.06.2014р.;

від відповідача: Дабіжа В.І., за довіреністю №01-11-120 від 13.02.2014р.;

від третьої особи-1: Дабіжа В.І., за довіреністю №1-17-1031 від 24.12.2013р.;

від третьої особи-2: не з'явився, повідомлений належним чином;

від третьої особи-3: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу освіти Іллічівської міської ради Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 11 квітня 2014 року

по справі № 916/289/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Неолоджик»

до Відділу освіти Іллічівської міської ради Одеської області

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Іллічівської міської ради Одеської області

2) Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

3) Управління Державної казначейської служби України у м. Іллічівську Одеської області

про стягнення 652 950,93 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Неолоджик" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відділу освіти Іллічівської міської ради Одеської області 632352,64 грн., з яких 579 000 грн. основного боргу за договором поставки №364/-а від 02.09.2013 року з урахуванням оплати в процесі розгляду справи відповідачем 60480 грн., 7058,61 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 6412,32 грн. 3% річних та 39881,71 грн. пені (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.03.2014р.).

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.04.2014 р. (суддя Брагіна Я.В.) позов задоволено, стягнуто з Відділу освіти Іллічівської міської ради Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОЛОДЖИК" 579000,00грн. - основний борг, 7058,61грн. - інфляційні витрати, 6412,32грн. - 3% річних. 11849,41 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення 632352,64грн., із яких: 579000,00грн. - основний борг, 7058,61грн. - індексу інфляції, 6412,32грн. - 3% річних, проте, відмовив в прийнятті до розгляду заяви в частині стягнення пені в сумі 39881,71грн., оскільки суд вже перейшов до розгляду справи по суті, про що свідчать протоколи судових засідань по справі від 24.02.14. та 24.03.14.

Розглянувши справу по суті, місцевий господарський суд дійшов висновків про те, що відповідач неналежно виконав прийняте зобов'язання за договором, бо не розрахувався за отриманий товар в повному обсязі станом на час розгляду справи, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 579000,00грн. На підставі зазначеного суд задовольнив позов у цій частині, а також і вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, а саме 3% річних в сумі 6412,32грн. та суму збитків від інфляції в розмірі 7058,61грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Відділ освіти Іллічівської міської ради Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що судом не прийнято до уваги те, що невиконання умов договору не відбулося з об'єктивних причин, оскільки відділ освіти звертався до управління ДКСУ у м.Іллічівську Одеської області з проханням провести розрахунок, однак відповідь була незадовільною.

Таким чином, на думку скаржника, заборгованість виникла саме з вини УДКСУ у м.Іллічівську Одеської області.

Крім того, апелянт вважає, що неперерахування коштів є форс-мажорними обставинами, за які він, як сторона договору не несе відповідальності. Таким чином, суд помилково не застосував до спірних правовідносин ст.ст.614,617 ЦК України.

Також в апеляційній скарзі відповідач наполягав на тому, що суд невірно посилався на позицію ВГСУ щодо не звільнення боржника від відповідальності у разі прострочення банком оплати за дорученням боржника, оскільки Казначейство України не є банком.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, тому, оскільки їх явка не визнавалась обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 вересня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕОЛОДЖИК" та Відділом освіти Іллічівської міської ради Одеської області укладено договір поставки № 364/-а, згідно п.1.1 якого предметом договору є організація та умови постачання комп'ютерної техніки в загальноосвітні школи м. Іллічівська, що підпорядковані замовнику.

Згідно умов п.2.2 кількість і якість товару, що постачається, повинна відповідати вимогам замовника, визначених в додатку №1 до договору (специфікація товару), який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1 договору постачальник зобов'язується передати замовнику в погоджені строки комп'ютерну техніку, визначену в специфікації товару, на суму 639480,00грн., а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що постачальник не може змінювати ціну на товар, крім випадків коригування ціни згідно чинного законодавства.

За умовами п. 4.1 договору товар, який отримав замовник підлягає оплаті, як правило на протязі 10 календарних днів з моменту його фактичного отримання, згідно підпису уповноважених осіб замовника в накладних передачі товару.

Відповідно п. 4.2 договору, оплата здійснюється в розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівково переказу коштів на поточний рахунок постачальника, який зазначений у реквізитах постачальника в договорі за рахунок коштів:

- спеціального фонду Ф-3 КФК 070101 КЕКВ 3110 у сумі - 138000,00грн.

- спеціального фонду Ф-7 КФК 070101 КЕКВ 3110 у сумі - 501480,00грн.

Згідно п. 4.5 договору днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає сплаті, зараховується на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 5.1 передбачено строк поставки - вересень 2013р.

Відповідно п. 8.1 договору у разі невиконання стороною обов'язків згідно з цим договором, вона несе відповідальність у порядку передбаченому діючим законодавством України і договором. Винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні спричинені їй збитки.

Згідно п. 6.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і буде діяти до 31.12.2013р.

Як з'ясовано судом першої інстанції, на виконання умов договору №364/-а від 02.09.2013р., позивач поставив, а відповідач отримав згідно специфікації товар, що підтверджується видатковою накладною РнБ-005434 від 19.09.2013р. на загальну суму 639480,00грн. і не заперечується відповідачем.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції 05.03.2014р. платіжним дорученням №573 відповідачем було сплачено частково отриманий товар в сумі 60480,00грн.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становив 579000,00грн., який не було сплачено, що й послугувало підставою для звернення до суду.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ч. 1 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення основного боргу в сумі 579000,00грн., оскільки вказана заборгованість відповідача підтверджена видатковою накладною №РнБ-005434 від 19.09.2013р. (а.с.15).

Крім того, в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було сплачено частину заборгованості, на яку було зменшено суму позовних вимог, що свідчить про визнання боргу відповідачем.

Також, колегія суддів приймає до уваги той факт, що в процесі апеляційного перегляду рішення відповідачем було сплачено решту заборгованості, платіжними дорученнями №575 від 01.04.2014р., на суму 4081 грн., №576 від 08.04.2014 року на суму 436919,00 грн., №573 від 08.04.2014 року на суму 138000 грн., що складає повну суму заборгованості відповідача перед позивачем.

Разом з тим, апеляційний суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв'язку з його виконанням, враховуючи те, що на момент винесення рішення судом першої інстанції вищевказана заборгованість існувала.

З тих же підстав судова колегія вважає обґрунтованим стягнення з відповідача штрафних санкцій, з яких 7058,61грн. - індексу інфляції, 6412,32грн. - 3% річних, оскільки вони були нараховані на суму боргу, яка існувала до винесення рішення судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про відсутність вини у проведенні оплати, судова колегія наголошує, що згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України, статтею 218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

В постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 вказується на те, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи яка фінансується з державного бюджету, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В силу статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Крім того, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не можуть вважатися підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, судова колегія дійшла висновків про те, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване та законне рішення, тому не вбачає підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для його зміни або скасування.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу освіти Іллічівської міської ради Одеської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 11 квітня 2014 року по справі № 916/289/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 17.07.2014 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя Я.Ф. Савицький