Постанова № 39815023, 16.07.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2014 р. Справа № 914/110/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Желіка М.Б.

Костів Т.С.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

за участю представників

від позивача: Дідебашвілі Ю.Б.;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті" №35 від 10.04.2014

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2014р.

у справі № 914/110/14, суддя Щигельська О.І.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФП", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті", м.Львів

про стягнення 96596,86грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.03.2014р. у справі № 914/110/14 позов задоволено частково. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті" (м.Львів, просп.Чорновола, буд.63; код ЄДРПОУ 37073247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФП" (м.Київ, вул.Васильківська, буд.34, оф.208-А; код ЄДРПОУ 38241859) стягнуто 88377,83грн. основного боргу, 5708,72грн. пені, 1306,11грн. 3% річних, 1117,24грн. індексу інфляції, 1930,20грн. судового збору, 15985,60грн. витрат на оплату послуг адвоката та 841,65грн. витрат, пов'язаних із явкою представника у судові засідання.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2014р. у справі № 914/110/14 (суддя Щигельська О.І.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Секюріті" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, №35 від 10.04.2014.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті" №35 від 10.04.2014, на рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2014р. у справі №914/110/14 та додані до неї матеріали, всього на 7 аркушах (в тому числі поштовий конверт) а також акт №234 від 14.04.2014р., повернуто скаржнику.

8 травня 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Секюріті" повторно звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, №35 від 10.04.2014.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 08.05.2014р. справу за №914/110/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням голови суду від 12.05.2014р. у склад колегії для розгляду справи №914/110/14 введено суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.06.2014р.

Розпорядження голови суду від 17.06.2014р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Костів Т.С., яка перебуває у відпустці, введено суддю Мирутенка О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2014р. у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено, розгляд справи відкладено на 02.07.2014р. на клопотання останнього.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2014р. розгляд справи відкладено на 16.07.2014р. на клопотання скаржника.

Розпорядження голови суду від 16.07.2014р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Мирутенка О.Л., який перебуває у відпустці, введено суддю Костів Т.С.

В судове засідання, призначене на 16.07.2014р., скаржник участі уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника скаржника.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та висловив свої міркування з питань, що винили в ході розгляду справи. Просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення у даній справі залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 28.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮФП" (постачальник за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Секюріті" (покупець за договором, відповідач по справі) було укладено договір поставки №2801-1, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти товар та своєчасно сплатити за нього визначену в цьому договорі грошову суму (п.1.1).

Відповідно до п.2.2 договору, постачальник передає товар в асортименті і кількості та протягом строку, зазначеного в специфікації.

Додатками №1 та №2 від 21.06.2013р. до договору поставки №2801-1, укладеного 28.01.2013р., сторони погодили асортимент та загальну кількість товару, що постачається по договору, у специфікаціях.

Позивач, у період з травня по жовтень 2013 року, поставив відповідачу товару на загальну суму 217893,73грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Як встановлено п.2.4 договору, переданий товар вважається прийнятим з моменту підписання сторонами видаткової накладної, в якій сторони зазначають найменування товару, що передається, кількість в одиницях вимірювання та загальну вартість товару, що передається.

Отримання товару ТОВ "Секюріті" за зазначеними видатковими накладними підтверджується підписом начальника вмтз Здоровецького Олександра Андрійовича, повноваження якого на отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджуються довіреностями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п.7.3 договору, оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в реквізитах в цьому договорі, на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур.

Відповідач взяті на себе за договором зобов'язання з оплати отриманого товару виконав частково. За період з травня по серпень 2013 року ТОВ "Секюріті" оплатило отриманий товар на загальну суму 129 515,90грн., що підтверджується навними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Відтак, внаслідок неналежного виконання покупцем взятих на себе за договором зобов'язань у нього утворилась заборгованість перед позивачем із оплати за поставлений товар в розмірі 88 377,83грн.

Зважаючи на це, ТОВ "ЮФП" надіслано на адресу відповідача претензію (вих.№2310-1 від 23.10.2013р.) про погашення заборгованості у визначеному розмірі в 5-денний строк, з моменту її отримання.

У відповідь, ТОВ "Секюріті" надіслано лист (вих.№210 від 12.11.2013р.), в якому грошові вимоги на суму 88377, 83грн. визнано, однак зазначено про неможливість їх виконання у встановлений строк.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 88377, 83грн. обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

При вирішення питання про стягнення 1117,24грн. індексу інфляції, 1322,34грн. 3% річних та 5779,45грн. пені суд виходив з того, зокрема, що отриманий відповідачем товар на підставі видаткової накладної №344 від 15.05.2013р. (рахунок на оплату покупцю №556 від 13.05.2013р.) на суму 175,99грн., оплачено того ж дня в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №41 від 14.05.2013р. Відтак, прострочення боржника в розумінні ч.1 ст.612 ЦК не настало, підстав для здійснення нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ГПК України, та неустойки відсутні.

Наступну поставку товарів здійснено позивачем на підставі видаткової накладної №508 від 01.07.2013р. (рахунок на оплату покупцю №803 від 26.06.2013р.) на суму 50111,89грн. Відповідачем отриманий товар своєчасно не оплачено, відтак, починаючи з 06.07.2013р. він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, на підставі зазначеного у видатковій накладній рахунку, проведено часткову оплату на суму 5000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №175 від 19.07.2013р. Зважаючи на це, заборгованість ТОВ "Секюріті" за договором зменшилась. Чергова поставка товарів відбулась на підставі видаткової накладної №598 від 23.07.2013р. (рахунок на оплату покупцю №803 від 26.06.2013р.) на суму 29222,02грн. Зважаючи на те, що у встановлений договором строк оплату відповідачем не проведено він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання починаючи з 28.07.2013р., загальна заборгованість ТОВ "Секюріті" за договором зросла на суму поставки. Часткову оплату отриманих товарів проведено відповідачем на підставі платіжного доручення №2619 від 01.08.2013р. на суму 40000,00грн., що привело до зменшення загального розміру заборгованості перед позивачем. В подальшому відповідачем повністю погашено існуючу заборгованість на підставі платіжних доручень №2648 від 08.08.2013р. на суму 32409,92грн. та №2665 від 16.08.2013р на суму 1929,99грн. В графі "Призначення платежу" кожного із зазначених платіжних доручень вказано: "Оплата за матеріали згідно рахунку №803 від 26.06.2013р. у т.ч. ПДВ 20%"

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості ТОВ "Секюріті" перед ТОВ "ЮФП" за період з 06.07.2013р. по 19.07.2013р. становив 50111,89грн., за період з 20.07.2013р. по 27.07.2013р. - 45111,89грн., за період з 28.07.2013р. по підставі видактової накладної №508 01.08.2013р. - 74339,91грн., за період з 02.08.2013р. по 08.08.2013р. - 34339,91грн., за період з 09.08.2013р. по 16.08.2013р. - 1929,99грн. Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість перед позивачем за вказаними видатковими накладними повністю погашено відповідачем 16.08.2013р.

Окрім цього, відповідачем здійснено перерахування коштів на рахунок позивача із призначенням платежу - оплата за матеріали згідно рахунку №983 від 25.07.2013р. в т.ч. ПДВ 20% на підставі платіжних доручень №2650 від 08.08.2013р. на суму 42600,00грн. та №2681 від 23.08.2013р. на суму 7400,00грн.

Чергову поставку товарів на суму 9017,58грн. здійснено ТОВ "ЮФП" на підставі видаткової накладної №749 від 27.08.2013р. (рахунок на оплату покупцю №983 від 25.07.2013р.). Відтак, станом на 28.08.2013р. сальдо на користь ТОВ "Секюріті" становило 982,42грн. Проаналізувавши укладений між сторонами договір, суд дійшов висновку, що внесення авансового платежу не суперечить його умовам.

Наступні поставки товарів проведено ТОВ "ЮФП" на підставі видаткових накладних №782 від 02.09.2013р. (рахунок на оплату покупцю №983 від 25.07.2013р.) та №960 від 08.10.2013р. (рахунок на оплату покупцю №983 від 25.07.2013р.) на суму 81443,50грн. та 6577,99грн. відповідно.

Отриманий за цими документами товар відповідачем не оплачено, а відтак, ентівмвши укладений між сторонами договір, суд приходить до висновку, що чи з №959 від 08.10.2013р. 08.08.2013р.розмір заборгованості ТОВ "Секюріті" перед ТОВ "ЮФП" за період з 07.09.2013р. по 12.10.2013р. становив 80461,08грн., а починаючи з 13.10.2013р. - 87039,07грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вирішення спору по суті зазначену заборгованість перед позивачем за вказаними видатковими накладними відповідачем не погашено.

Окрім цього, ТОВ "ЮФП" здійснено ще одну поставу товарів на суму 1338,76грн. на підставі видаткової накладної №959 від 08.10.2013р. (рахунок на оплату покупцю №1468 від 08.10.2013р.). Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання із оплати товару покупцем не виконано, відтак, починаючи з 13.10.2013р. заборгованість відповідача за поставлений у відповідності до вказаної видаткової накладної товар становила 1338,76грн. та на момент вирішення спору по суті не погашена.

Провівши відповідний перерахунок, враховуючи черговість поставок товару та здійснення відповідачем платежів, а також зміну розміру облікової ставки Національного банку України протягом періоду, за який проводились нарахування (починаючи з 13.08.2013р. розмір облікової ставки НБУ зменшено з 7% до 6,5% річних: постанови НБУ № 209 від 06.06.2013р. та №315 від 09.08.2013р.), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме на користь останнього стягненню підлягає 5708,72грн. пені, 1306,11грн. 3% річних та 1117,24грн. індексу інфляції.

Зазначений розрахунок проведено судом в межах встановленого законом шестимісячного строку для нарахування неустойки з врахуванням визначеного позивачем терміну до 17.02.2014р., а тому судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст.48 ГПК України, витрати за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". У Законі України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26), в якому встановлюється порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо (ч.2 ст.30). При встановлені розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, а гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст.30). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

Договори з адвокатами про надання послуг мають відповідати нормам глави 63 Цивільного кодексу України (Послуги. Загальні положення) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, а також Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і Правилам адвокатської етики. У договорі про надання юридичних послуг відповідно до статті 180 Господарського кодексу України у будь-якому разі має бути погоджена ціна. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому Господарським кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за послуги вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до чинного законодавства України, розмір оплати за договором про надання юридичних послуг, а значить і розмір гонорару визначається угодою сторін.

Критерієм розумної обґрунтованості розміру гонорару є його відповідність комплексу факторів, зазначених у статті 33 Правил адвокатської етики.

Ще одним критерієм обґрунтованості суми гонорару, навіть не тільки суми гонорару, а розміру оплати послуг адвоката в цілому, є так звана "співрозмірність". Критерій співрозмірності розміру оплати послуг адвоката запроваджено Вищим господарським судом України у Роз'ясненні від 04.03.98р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, згідно якого, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Аналогічна позиція викладена у Інформаційному листі ВГСУ від 13.02.2002 р. № 01-8/155 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів" з наступними змінами та доповненнями.

Оскільки відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", можна зробити висновок, що термін "співрозмірність" має відповідати терміну "розумна обґрунтованість" і визначатися аналогічним чином.

Окрім цього, Пленумом Вищого господарського суду України у п.6.5 Постанови №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання позивач був вимушений звернутись за правовою допомогою до адвоката. Таким чином, укладення з адвокатом договору про надання правової допомоги зумовлене неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки.

З аналізу договору №314-С-АБ про надання правової допомоги від 02.12.2013р. та заявки 7-С-ЖД на надання юридичних послуг на підставі зазначеного договору від 02.12.2013р. випливає, що надання юридичної (правової) допомоги та її об'єм безпосередньо пов'язані із даною справою і її розглядом в господарському суді.

Витрати позивача документально підтверджуються вказаними договором про надання правової допомоги та заявкою, актом надання послуг правової допомоги 7-АБ-ЖД, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2271, копією довіреності від 19.12.2013р., яка уповноважує співробітників адвокатського бюро "Прагнум" Віталія Бобриньова" Бобриньова В.В., Жукова Д.О., Харченка М.О. діяти від імені ТОВ "Секюріті" та представляти його інтереси в господарському суді Львівської області з питань захисту прав та законних інтересів у спорі з ТОВ "Секюріті", ордером серії КВ №34464 від 02.12.2013р., платіжним дорученням №1605 від 12.12.2013р., яким оплачено надані за актом послуги правової допомоги оплачено позивачем в повному обсязі в розмірі 16000,00грн.

Норми Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ", на які скаржник посилається у своїх запереченнях щодо вартості правових послуг, наданих позивачем, не поширюють свою дію на розгляд судом господарських справ. Окрім того, на підтвердження відповідності вартості послуг ринковим, позивачем долучено до матеріалів справи витяги з засобів масової інформації щодо Адвокатського бюро, послугами якого скористалось ТОВ "ЮФП" при звернені до суду, та інших адвокатських компаній.

Твердження скаржника про те, що договір про надання правової допомоги є удаваним чи таким, що укладений під впливом обману, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на їх підтвердження.

Проаналізувавши зазначене вище, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що вартість адвокатських послуг по даній справі не є завищеною і підлягає відшкодуванню в порядку ст.49 ГПК України.

У зв'язку з тим, що явка представника позивача в судові засідання 12.02.2014р., 03.03.2014р. та 12.03.2014р. визнана судом обов'язковою, позивачем подано клопотання (вх.№8449/14 від 03.03.2014р.) про покладення на відповідача витрат на проїзд представника ТОВ "ЮФП" залізничним транспортом з м.Києва до м.Львова та у зворотньому напрямку у розмірі 842,41грн. Вказані витрати підтверджуються копіями посадочних документів.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду №7 від 21.02.2013р., зокрема п.1, зазначено, що склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, серед іншого, витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Відповідно до норм ст. ст. 32-33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду оцінивши повноту дослідження місцевим господарським судом всіх обставин справи, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області у даній справі.

Судовий збір в розмірі 1 827 грн. за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову покласти на ТОВ «ЮФП».

Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2014р. у справі № 914/110/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФП" (м. Київ, вул. Васильківська, буд.34, оф.208-А; код ЄДРПОУ 38241859) в доход державного бюджету України 1 827 грн. судового збору за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

3. Місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 18 липня 2014р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.