Рішення № 39814665, 23.06.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа № 911/1543/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/1543/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БАД-АЛТАЙ", ідентифікаційний код: 32011411, місцезнаходження: 83003, м. Донецьк, просп. Ілліча, буд. 91,

до приватного акціонерного товариства "АЛЬБА УКРАЇНА", ідентифікаційний код: 22946976, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Іванова Л.С., яка діє на підставі довіреності від 15.05.2014 року б/н;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю "БАД-АЛТАЙ" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "АЛЬБА УКРАЇНА" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 09.06.2014 року за № 318 у вигляді основного боргу в сумі 324960,41 грн. (триста двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 41 коп.), пені в сумі 14548,48 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 48 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 12091,84 грн. (дванадцять тисяч дев'яносто одна гривня 84 коп.), 3-х процентів річних в сумі 3313,83 грн. (три тисячі триста тринадцять гривень 83 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 09.06.2014 року за № 318 (далі за текстом: Договір) належним чином не виконував, оплату за поставлений Позивачем Відповідачу товар здійснював не в повному обсязі, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 324960,41 грн. (триста двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 41 коп.), пені в сумі 14548,48 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 48 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 12091,84 грн. (дванадцять тисяч дев'яносто одна гривня 84 коп.), 3-х процентів річних в сумі 3313,83 грн. (три тисячі триста тринадцять гривень 83 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2014 року порушено провадження у справі № 911/1543/14, розгляд якої призначено на 26.05.2014 року.

26.05.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 29.04.2014 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 29.04.2014 року не виконав. Ухвалами суду від 26.05.2014 року в задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову відмовлено та розгляд справи відкладено на 23.06.2014 року.

23.06.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 29.04.2014 року та від 26.05.2014 року не виконав. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 23.06.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

09.06.2014 року між товариства з обмеженою відповідальністю "БАД-АЛТАЙ" (Продавець або Постачальник) та приватним акціонерним товариством "АЛЬБА УКРАЇНА" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 09.06.2014 року за № 318 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язується протягом дії даного Договору передавати у власність Покупця дієтичні добавки до раціону харчування та косметичні засоби в асортименті, далі іменовані «Товар», а Покупець зобов'язується приймати вищевказаний Товар і своєчасно оплачувати його на умовах, передбачених даним Договором.

Договір у п. 1.2. передбачає, що загальна ціна договору визначається сумою всіх товарів, отриманих за видатковими накладними.

Згідно п. 1.3. Договору, асортимент, кількість і ціна товару, що передається, визначається в видаткових накладних. Накладні складаються на кожну партію Товару, що передається, і є невід'ємною частиною даного Договору.

Додаткова угода від 24.01.2013 року за № 9 до Договору, яка укладена між Позивачем та Відповідачем, у п. 2 передбачає, що Відповідач оплачує товар на наступних умовах: - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання видаткової накладної на товар Позивачем; - протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання видаткової накладної на товар Позивачем. Кожна видаткова накладна на товар містить зазначення щодо одного із вказаних способів оплати Товару.

За умовами п. 5.5. Договору, моментом отримання Товару за певною накладною вважається дата зазначеної накладної.

Відповідно до п. 5.6. Договору, розрахунок за поставлений Товар вважається здійсненним Покупцем після надходження в повному обсязі коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що Позивач на виконання вимог п.п. 1.1., 1.3., 2.1., 2.4. Договору, з дотриманням вимог ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, в листопаді 2013 року передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 494900,41 грн. (чотириста дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот гривень 41 коп.), що підтверджено видатковими накладними від 04.11.2013 року за № 191, від 04.11.2013 року за № 192, від 13.11.2013 року за №1029, від 18.11.2013 року за № 1550, від 18.11.2013 року за № 1551, від 26.11.2013 року за № 2415, від 26.11.2013 року за № 2417, від 29.11.2013 року за № 2821, від 29.11.2013 року за № 2822, довіреностями Відповідача від 06.11.2013 року за № А 50703, від 08.11.2013 року за № 20625, від 15.11.2013 року за № 20679, від 22.11.2013 року за № 20732, без дати за № 640, від 27.11.2013 року за № А 51143, від 29.11.2013 року за № 20785, від 29.11.2013 року за № А 51231, від 29.11.2013 року за № 20799 на отримання представниками Відповідача у Позивача товару за Договором, які підписані Відповідачем на виконання вимог п.п. 1.1., 1.3., 3.1., 3.5. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних видаткових накладних вартості, строків, обсягу, кількості та якості поставленого Позивачем товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем видаткові накладні без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних накладних вартістю, строками, обсягом, кількістю та якістю поставленого Позивачем товару свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за п. 1.1. Договору, п. 2 Додаткової угоди від 24.01.2013 року за № 9 до Договору з повної оплати отриманого ним товару згідно видаткових накладних від 04.11.2013 року за № 191, від 04.11.2013 року за № 192, від 13.11.2013 року за №1029, від 18.11.2013 року за № 1550, від 18.11.2013 року за № 1551, від 26.11.2013 року за № 2415, від 26.11.2013 року за № 2417, від 29.11.2013 року за № 2821, від 29.11.2013 року за № 2822, у зв'язку з чим, за Відповідачем наявна заборгованість в сумі 324960,41 грн. (триста двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 41 коп.).

В ході розгляду справи, судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем у розмірі 324960,41 грн. (триста двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 41 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Доказів повної чи часткової оплати вказаної суми заборгованості Відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу за Договором у сумі 324960,41 грн. (триста двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 41 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, пеню, передбачену п. 9.2. Договору, у сумі 14548,48 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 48 коп.).

Договір у п. 9.2. передбачає, що зобов'язання здійснити своєчасну оплату й прийняття Товару Покупець забезпечує пенею на користь Продавця в розмірі 0,5 % від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення виконання грошових зобов'язань, що діє протягом періоду прострочення.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 9.2. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару в розмірі 0,5 % від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення виконання грошових зобов'язань на загальну суму 14548,48 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 48 коп.).

З метою дослідження правильності визначення Позивачем суми пені, судом здійснено розрахунок пені за заявлені Позивачем періоди, за результатами якого суд погоджується з сумою, розміром та періодом нарахування Позивачем Відповідачу пені за Договором в сумі 14548,48 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 48 коп.).

Доказів сплати в добровільному порядку пені за Договором Відповідач суду не надав та наявність заборгованості зі сплати пені Позивачу не заперечував.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за Договором у сумі 14548,48 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 48 коп.) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних у сумі 3313,83 грн. (три тисячі триста тринадцять гривень 83 коп.) та інфляційні втрати в сумі 12091,84 грн. (дванадцять тисяч дев'яносто одна гривня 84 коп.). Розрахунок суми трьох процентів річних та інфляційних втрат знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні розрахунків 3-х процентів річних та інфляційних втрат, здійснених Позивачем, судом встановлено, що Позивачем здійснено розрахунок 3-х процентів річнихта інфляційних втрат об'єктивно та вірно.

Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу заборгованості у вигляді трьох процентів річних у сумі 3313,83 грн. (три тисячі триста тринадцять гривень 83 коп.) та інфляційних втрат у сумі 12091,84 грн. (дванадцять тисяч дев'яносто одна гривня 84 коп.), внаслідок чого вимоги Позивача про стягнення 3-х процентів річних та інфляційних втрат підлягаю задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача судовий збір за подання позову в сумі 7098,29 грн. (сім тисяч дев'яносто вісім гривень 29 коп.) та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, що даний спір виник виключно внаслідок неправильних дій Відповідача через невиконання останнім Договору при наявності права і можливості виконувати Договір своєчасно та належним чином, то суд, на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 8925,29 грн. (вісім тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 29 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "БАД-АЛТАЙ" до приватного акціонерного товариства "АЛЬБА УКРАЇНА" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "АЛЬБА УКРАЇНА", ідентифікаційний код: 22946976, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БАД-АЛТАЙ", ідентифікаційний код: 32011411, місцезнаходження: 83003, м. Донецьк, просп. Ілліча, буд. 91, заборгованість за договором купівлі-продажу від 09.06.2014 року за № 318 у вигляді основного боргу в сумі 324960,41 грн. (триста двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 41 коп.), пені в сумі 14548,48 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 48 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 12091,84 грн. (дванадцять тисяч дев'яносто одна гривня 84 коп.), 3-х процентів річних в сумі 3313,83 грн. (три тисячі триста тринадцять гривень 83 коп.) та судовий збір у сумі 8925,29 грн. (вісім тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 29 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 26 червня 2014 року