Рішення № 39814452, 09.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/46 09.07.14 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласуня трейд" про стягнення 51 062 271, 07 грн., за участю представників позивача - Гіндрюка Т.С., довіреність №217/13-Н від 28.02.2014 року, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 51 062 271, 07 грн. заборгованості за кредитними договорами № 010/14/06/001 від 04.01.2008р., № 010/14/528 від 13.07.2009р., № 012/14/529 від 15.07.2009р., № 012/14/540 від 17.09.2009р. та договорами овердрафту № 015/14/604 від 09.07.2010р. та № 015/14/605 від 09.07.2010р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.02.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2011 року провадження у справі було зупинено до вирішення питання про визнання кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" у справі № 43/439 про банкрутство ТОВ "Ласуня трейд".

25.06.2014 року позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог (зміну предмету позову), в якій позивач просить про стягнення заборгованості за процентами в сумі 9 439 839,84 грн., нарахованими за період з 04.04.2012 по 21.11.2013 за кредитними договорами №010/14/06/001 від 04.01.2008, №012/14/529 від 15.07.2009, №012/14/540 від 17.09.2009 та за договором овердрафту №015/14/604 від 09.07.2010, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №010/14/242/1 від 18.12.2007 року, яка прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2014 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 09.07.2014 року.

Представник відповідача у судове засідання 09.07.2014 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.12.2007 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (назву змінено на Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", позивач), як кредитором, та відповідачем ТОВ "Ласуня Трейд" та позичальником ТОВ «Торгівельний дім «Ласуня», було укладено генеральну кредитну угоду №010/14/242/1 (далі - ГКУ) про надання відповідачу та ТОВ «Торгівельний дім «Ласуня» кредитних коштів та відкриття гарантій в порядку і на умовах, визначених в ГКУ та кредитних договорах, укладених в її рамках.

Так, в рамках ГКУ між позивачем та позичальником було укладено (надалі разом іменуються - кредитні договори):

- кредитний договір №010/14/06/001 від 04.01.2008 (зі змінами та доповненнями), за умовами якого позивач надав позичальнику кредит у сумі 7132893 грн. строком до 01.07.2011 під 20 % річних з 07.07.2010;

- кредитний договір №012/14/529 від 15.07.2009 (зі змінами та доповненнями), за умовами якого позивач надав позичальнику кредит в сумі 7310000 грн. строком до 12.12.2012 під 21,9 % річних;

- кредитний договір №012/14/540 від 17.09.2009 (зі змінами та доповненнями), за умовами якого позивач надав позичальнику кредит в сумі 13715000 грн. строком до 01.09.2014 під 24 % річних з 09.07.2010;

- договір овердрафту №015/14/604 від 09.07.2010, за умовами якого позивач відкрив позичальнику овердрафт з лімітом 2000000 грн., строком дії ліміту до 01.07.2011 з процентною ставкою в залежності від строку безперервного дебетового сальдо: до 4 днів включно - 18% річних, від 5 до 9 днів включно - 20% річних, від 10 до 14 днів включно - 21% річних, від 15 до 30 днів включно - 22% річних, а в разі перевищення максимального строку - 45% річних.

В рамках ГКУ між позивачем та відповідачем укладено договір овердрафту №015/14/605, за умовами якого позивач відкрив відповідачу овердрафт з лімітом 700 000,00 грн., строком дії ліміту до 01.07.2011 року з процентною ставкою в залежності від строку безперервного дебетового сальдо: до 4 днів включно - 18% річних, від 5 до 9 днів включно - 20% річних, від 10 до 14 днів включно - 21% річних, від 15 до 30 днів включно - 22% річних, а в разі перевищення максимального строку - 45% річних.

За умовами кредитних договорів, кошти надавалися на умовах їх забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності.

Для забезпечення зобов'язань позичальника за укладеними кредитними договорами між позивачем та відповідачем укладено договори поруки:

№12/14/888 від 16.07.2010 року, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання відповідати перед позивачем солідарно з позичальником за виконання зобов'язань, які виникають з кредитного договору №012/14/540 від 17.09.2009 року.

№12/14/882 від 16.07.2010 року, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання відповідати перед позивачем солідарно з позичальником за виконання зобов'язань, які виникають з кредитного договору №010/14/06/001 від 04.01.2008 року.

№12/14/887 від 16.07.2010 року, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання відповідати перед позивачем солідарно з позичальником за виконання зобов'язань, які виникають з кредитного договору №012/14/529 від 15.07.2009 року.

№12/14/885 від 16.07.2010 року, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання відповідати перед позивачем солідарно з позичальником за виконання зобов'язань, які виникають з кредитного договору №012/14/528 від 13.07.2009 року.

№12/14/884 від 16.07.2010 року, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання відповідати перед позивачем солідарно з позичальником за виконання зобов'язань, які виникають з договору овердрафту №015/14/604 від 09.07.2010 року.

Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Сташків Р.Б.) від 09.12.2013 року у справі №34/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім «Ласуня» (позичальник) задоволено позов та стягнуто з позичальника заборгованість за процентами в сумі 9 668 094,77 грн., нарахованими за період з 04.04.2012 по 21.11.2013 за кредитними договорами №010/14/06/001 від 04.01.2008, №012/14/529 від 15.07.2009, №012/14/532 від 24.07.2009, №012/14/540 від 17.09.2009 та за договором овердрафту №015/14/604 від 09.07.2010, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №010/14/242/1 від 18.12.2007 року.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами в повному обсязі, надавши відповідачу та позичальнику кредитні кошти в сумах та в строки, передбачені договорами, що підтверджується витягами з рахунків, які містяться в матеріалах справи.

Натомість позичальник та відповідач свої зобов'язання за вищевказаними договорами щодо сплати процентів виконували неналежним чином та не в повному обсязі, що призвело до накопичення заборгованості.

Станом на 21.11.2013 сума загальної заборгованості позичальника за процентами, нарахованими за період з 04.04.2012 по 21.11.2013 за користування коштами по кредитним договорам становить 9 439 839,84 грн.

При цьому, судом встановлено, що 13.02.2014 господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 5011-49/1619-2012 про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, за якою проводиться банкрутство Відповідача), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Тобто, за змістом вказаної норми, боржник повинен виконувати зобов'язання, які виникли після введення мораторію.

Разом із тим, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в наведеній редакції), визначає, що конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, а поточні кредитори - це кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (ст. 1 Закону).

Частиною четвертою статті 12 вказаного Закону також встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Отже, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства (аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 у справі 3-71гс12).

Відтак, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів, а зобов'язання щодо сплати процентів по кредитним договорам, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, і є поточними вимогами, тому мораторій на них не поширюються, та отже позивач мав право нараховувати відповідачу проценти за період з 04.04.2012 по 21.11.2013 за користування наданими коштами по кредитним договорам.

Перевіривши доданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог розрахунок заборгованості станом на 21.11.2013, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам кредитних договорів, а тому, враховуючи все вищенаведене, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими за період з 04.04.2012 р. по 21.11.2013 р. в сумі 9 439 839,84 грн., з яких:

- за кредитним договором № 010/14/06/001 від 04.01.2008 в сумі 1862281,61 грн.;

- за кредитним договором № 012/14/529 від 15.07.2009 в сумі 1765248,16 грн.;

- за кредитним договором № 012/14/540 від 17.09.2009 в сумі 4917383,99 грн.;

- за договором овердрафту № 015/14/604 від 09.07.2010 в сумі 894 926,08 грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами, нарахованими за період з 04.04.2012 по 21.11.2013 в сумі 9 439 839,84 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд" (01103, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 4, літера А, офіс 122; код 30376556) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (м. Київ, вул. Лєскова, 9; ідентифікаційний код 14305909) заборгованість за процентами в сумі 9 439 839 (дев'ять мільйонів чотириста тридцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 84 коп., а також 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.07.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна