Постанова № 39812965, 03.07.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

03 липня 2014 року справа № 814/1355/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 20.06.14);

від відповідача: Литвиненко О.І. (довіреність №4552/10/14-08-10-001 від 24.02.14);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомФізичної особи-підприємя ОСОБА_3, АДРЕСА_1

доПервомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Миколаївській області, вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ,Миколаївська область,55213

провизнання протиправним та скасування податкового повідомленн-рішення від 06.05.2014р. № 0005791703, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась з позовом до Первомайської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.05.2014р. №0005791703. Мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено всупереч вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач позов не визнав, просив у задоволенні відмовити.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного.

В період з 04.04.2014р. по 10.04.2014р. фахівцями Первомайської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Юніком-Сервіс» за період червень, липень 2013р. За результатами якої складено акт від 17.04.2014р. №1283/173/НОМЕР_2 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2014р. №0005791703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 65707,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 32853,50 грн.

Судом встановлено, що у ході перевірки позивача податковим органом було виявлено, що податковий кредит було сформовано за рахунок здійснення операцій з поставки сої між позивачем та ТОВ «Юніком-Сервіс» на підставі договору поставки №168 від 03.06.2013р. Відповідно до умов договору контрагентом позивача - ТОВ «Юніком-Сервіс» в червні 2013р. відвантажено на адресу позивача сою.

Так, на підтвердження реальності договору з ТОВ «Юніком-Сервіс» позивачем до перевірки надано - вищезазначений договір, податкові накладні №5 від 10.06.2013р., №6 від 11.06.2013р., №7 від 12.06.2013р., №8 від 13.06.2013р., №12 від 27.06.2013р. на придбання 76,52 тони сої на суму 394240,00грн. в тому числі ПДВ 65706,67 грн., видаткові накладні №8 від 10.06.2013р., №9 від 11.06.2013р., №10 від 12,06.2013р., №11 від 13.06.2013р., №12 від 27.06.2013р., товарно-транспортні накладні №30 від 10.06.2013р., №31 від 10.06.2013р., №40 від 11.06.2013р., №44 від 13.06.2013р., платіжні доручення.

Однак, висновки відповідача про недійсність даної угоди ґрунтуються на інформації, отриманої від ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, а саме з акту від 28.02.2014р. №481/04-65-22-03/37373808 де відображено, що підприємство ТОВ«Юніком-Сервіс» надано до перевірки накладні та податкові накладні в яких по номенклатурі товару відсутня соя. Разом з тим, підприємство - контрагент позивача проводив продаж сільськогосподарської продукції покупцям, не маючи основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що дає підстави вважати, що операції з реалізації товару контрагентам-покупцям носять безтоварний характер.

Так, п.6 Р.1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд звертає увагу, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у його контрагента, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Окрім того, юридична відповідальність за порушення податкового законодавства має індивідуальний характер та жодна особа не може нести відповідальність за дії іншої особи, оскільки жодна норма діючого законодавства не встановлює такої можливості.

Разом з тим, п.198.1. ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідачем не оспорюється факт наявності податкових накладних та не надано доказів того, що товар, який був отриманий позивачем за договором зі своїм контрагентом не використано ним в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

П. 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платних податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги доводи відповідача про нереальність правочинів.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд зауважує, що до справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вирок суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про «безтоварність» господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представником відповідача не доведена належним чином правомірність та законність оскаржуваного повідомлення-рішення та більш того, при винесенні оскаржуваного повідомлення-рішення відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Миколаївській області від 06.05.2014 р. № 0005791703.

3. Відшкодувати судові витрати в сумі 197,12 грн. з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємя ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_2).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна