Постанова № 39812961, 23.06.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

23 червня 2014 року справа № 814/1194/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 30.04.14);

від відповідача: Скляров Д.В. (довіреність №75/10-039 від 17.03.14);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

доДержавної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міністерства доходів та зборів у Миколаївській області, вул. Артема, 1-А, м. Миколаїв,54052

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2014р. № 0003401701, № 0003391701, №0003381701, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міністерства доходів та зборів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2014р. №0003401701 та №0003391701, №0003381701. Мотивуючи свої вимоги тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, діюче законодавство, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного:

28.03.2014р. фахівцями Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міністерства доходів та зборів в Миколаївській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо правильності та своєчасності сплати податків та зборів з питань правових відносин з платником податків ТОВ «ЯНТА» за період лютий,травень, серпень-грудень 2011р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04.04.2014року №193/17-01/НОМЕР_3, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 17.04.2014р. №0003401701, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 20542грн. 77коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 10271грн. 39коп., №0003391701, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18036 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 9018грн. 00коп. та №0003381701, яким донараховано суму єдиного внеску у розмірі 41424грн. 46коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2071грн. 22коп.

Позивачем зауважено, що працівниками ДПІ було проведено повторну перевірку позивача щодо своєчасності сплати податків та зборів за лютий, травень, серпень-грудень 2011р. всупереч тому, що вказаний період вже був предметом документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010р. по 31.12.2012р., результати якої було оформлено актом від 22.02.2013р. №100/17-20-2030901531. Однак п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для проведення документальної позапланової перевірки .

Так, у вересні-грудні 2011р. позивач дійсно мав договірні відносини з ТОВ «ЯНТА» на підставі укладених договорів купівлі-продажу товару від 10.01.2011р. №10П-2011. На виконання умов договору ТОВ «ЯНТА» поставлено позивачу товар у вигляді паливно-мастильних матеріалів окремими партіями та виписано на користь позивача податкові накладні. Всі податкові накладні були складені та оформлені постачальником належним чином та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, на підтвердження реальності господарських зобов'язань з ТОВ «ЯНТА» позивачем до перевірки надано книгу обліку доходів і витрат ф.10 від 09.03.2011р. №2957/15, податкові накладні, виписки банку та накладні.

Суд звертає увагу, що окрім договору, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, виписаних та складених відповідно до вимог чинного законодавства на кожну партію поставки товару окремо, платіжних доручень на оплату товару, позивачем надано й перелік документів, наявність яких є обов'язковою згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008р. №281/171/578/155. А саме витяг з журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП, витяг з журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП, копії змінних звітів АЗС за формою №17-НП.

Однак, до перевірки позивачем не надано акти приймання-передачі ТМЦ та подорожні листи, що дало змогу відповідачу поставити під сумнів наявність фінансово-господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом.

Разом з тим, відповідач на підтримку своєї правової позиції посилається на інформацію, отриману від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, а саме акт від 23.04.2013р. №943/22-100/31268518 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЯНТА» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 по 05.04.13» де відображена відсутність фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «ЯНТА» з підприємствами-постачальниками, відсутність реальності поставок товарів на адресу товариства за період лютий, травень, серпень-грудень 2011р., податкові накладні, виписані ТОВ «ЯНТА» в подальшому підприємцям-покупцям за відповідними фінансово-господарськими операціями мають ознаки первинних документів таких, що не відповідають чинному законодавству, а тому податкові накладні, складені та видані з порушенням податкового законодавства України, не можуть вважатися належними доказами на підтвердження правомірності формування витрат підприємцями-покупцями.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому, акт перевірки ТОВ «ЯНТА», на який посилається відповідач, не є первинним документом чи іншим документом, який зафіксований в бухгалтерському та податковому обліку, а отже не може бути підставою для висновків про порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у його контрагента, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Окрім того, юридична відповідальність за порушення податкового законодавства має індивідуальний характер та жодна особа не може нести відповідальність за дії іншої особи, оскільки жодна норма діючого законодавства не встановлює такої можливості.

Разом з тим, п.198.1. ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідачем не оспорюється факт наявності податкових накладних та не надано доказів того, що товар (у вигляді паливно-мастильних матеріалів), який був отриманий позивачем за договором зі своїм контрагентом не використано ним в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

П. 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платних податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги доводи відповідача про нереальність правочинів.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також слід зазначити, що відповідно до п.177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

П.177.4. ст.177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Разом з цим п.44.1. ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вищевказане, витрати позивача за спірними фінансово-господарським відносинами з ТОВ «ЯНТА» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок акту перевірки про порушення позивачем п. 177.4 ст. 177 ПК України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 17.04.2014 № 0003391701 - безпідставним та неправомірним.

Представником відповідача не доведено суду правомірність та належність прийняття висновків, викладених в акті перевірки та прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, наведені податковим органом в судовому засіданні та які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень не ґрунтуються на податковому законодавстві України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст.7,ст. 158, ст. 161- 163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів та зборів у Миколаївській області від 17.04.2014 р. № 0003401701.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів та зборів у Миколаївській області від 17.04.2014 р. №0003391701.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів та зборів у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій від 17.04.2014 р. №0003381701.

5. Відшкодувати судові витрати в сумі 202,73 грн. з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (номер НОМЕР_3).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна