Постанова № 39812768, 03.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року 810/4999/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання - Роздобудько Я.В., за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській з вимогою визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.03.2013 р. №0001132301; №0001142301 та №0001152301.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що 28.03.2013 р. ТОВ «Фоззі-Фуд» отримало податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 25.03.2013 р.

- № 0001132301 стосовно ПДВ на суму 582111,00 грн. де з них основного зобов'язання 388 074,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 50 % на суму 194 037,00 грн.

- № 0001142301 стосовно податку на прибуток на суму 338 391,00 грн. де з них основного зобов'язання 225 594,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 50 % на суму 112 797,00 грн.

- № 0001152301 стосовно зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 866 115,00 грн.

Всього ППР винесені на суму 1 806 617,00 грн.

Вважаємо податкові повідомлення-рішення незаконними, які порушують права та інтереси ТОВ «Фоззі-Фуд» у сфері публічно-правових відносин, у зв'язку з неврахуванням норм матеріального та процесуального права чинного законодавства.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за грудень 2011 р. по 2012 р., за результатами якої складено Акт перевірки від 04.03.2013 р. №135/22-2/32294926 (далі - Акт перевірки), в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочинах, здійснених ТОВ «Фоззі-Фуд» при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України;

- п.185.1 ст.185 та п.1881. ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р.25 Декларації) на загальну суму 388074, 00 грн., а саме: за грудень 2011 р. - на суму 173223,00 грн., за січень 2012 р. - на суму 211687,00 грн., за лютий 2012 р. - на суму 965,00 грн. та за березень 2012 р. - на суму 2199,00 грн.;

- п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1 , п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139 ст.139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету за І квартал 2012 р. на загальну суму 225594,00 грн. та до завищення збитків задекларованих за 2011 р. (ІV квартал 2011 р.) у розмірі 866115,00 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення № 0001132301 стосовно ПДВ на суму 582111,00 грн. де з них основного зобов'язання 388 074,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 50 % на суму 194 037,00 грн.

- № 0001142301 стосовно податку на прибуток на суму 338 391,00 грн. де з них основного зобов'язання 225 594,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 50 % на суму 112 797,00 грн.

- № 0001152301 стосовно зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 866 115,00 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідач вважає, що про укладення між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ФОП ОСОБА_2 нікчемного правочину в грудні 2011 року та січні 2012 року.

В акті перевірки Акту зазначено, що від ДПІ у Хортщькому районі м. Запоріжжя Запорізької області надійшов акт від 23.05.2012 року № 227/172/НОМЕР_4 про результати проведення планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «НВП «ВВС-Фарм».

В ході перевірки було нібито встановлено, що ТМЦ (бакалійні вироби) придбані у ТОВ «НВП «ВВС-Фарм», який є основним постачальником ФОП ОСОБА_2

Подальшим відпрацюванням встановлено, про те, що ТОВ «НВП «ВВС-Фарм» не знаходиться за податковою адресою, 20 січня 2012 року попередній директор ОСОБА_3 продав підприємство ОСОБА_4

Разом з тіш за результатами відпрацювання встановлено, що директор (засновник та бухгалтер) ТОВ «НВП «ВВС-Фарм» ОСОБА_4, громадянин РФ дозволу на працевлаштування в Україні не отримував, по іншим зверненням відповідь не отримана.

Також вказано, що за результатами відпрацювання співробітниками ГВПМ ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва встановлено, що ТОВ «НВП «ВВС-Фарм» входить до складу конвертаційно-транзитного угрупування, кримінальна справа № 079001/12 від 19.01.2012 року порушена за ст. 212 ч. 3, ст. 205 ч.2, ст. 27 ч. 5 КК України.

При цьому зазначається, що у ТОВ «НВП «ВВС-Фарм» відсутні виробничі потужності, трудові та інші ресурси.

Також, в Акті перевірки зазначено, що від ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області надійшов акт від 19.06.2012 року № 267/172/НОМЕР_4 про результати проведення планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Фоззі-Фуд» за січень 2012 року.

В ході перевірки на підставі документів наданих ФОП ОСОБА_2 було нібито встановлено, що протягом січня 2012 року здійснювалось реалізація товару ТОВ «Фоззі-Фуд» і на видаткових накладних відсутній підпис особи, що отримувала товар, не має можливості ідентифікувати особу яка відпускала товар на адресу ТОВ «Фоззі-Фуд» та підписувала ТТН за адресою: м. Бровари, вул. Броварська, 68, відповідно до яких ТОВ «Нова Експедиція» здійснювала транспортування товару, хоча за умовами договору ФОП ОСОБА_2 повинен самостійно здійснювати доставку товару. У ФОП ОСОБА_2 згідно даних 1-ДФ встановлено відсутність найманих працівників. Згідно пояснень бухгалтера ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_6 транспортування товару в межах області здійснював самостійно ФОП ОСОБА_2 на автомобілях «Газель» та «Рено» вантажопідйомністю 20 т., проте водійського посвідчення з категорією «Е» у нього відсутнє.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Фоззі-Фуд» та ФОП ОСОБА_2 були укладені наступні договори поставки товарів: № 26 від 02.10.2009 року; № 31/05-10 від 30.04.2010 року; № 812 від 01.02.2011 року; №2200 від 03.01.2012 року.

Згідно вказаних договорів ФОП ОСОБА_2 здійснював постачання борошна вагою 1 кг та 2 кг.

Судом встановлено, що під час з'ясування обставин придбання ФОП ОСОБА_2 товарів, на підставі отриманих копій документів від контрагента було встановлено, що борошно вагою 1 кг та 2 кг, яке ФОП ОСОБА_2 реалізовував ТОВ «Фоззі-Фуд» він придбавав у ТОВ «Дніпропетровський млиновий комбінат», а не ТОВ «НВП «BBC-Фарм» як зазначено в Акті перевірки.

На підтвердження цього факту ФОП ОСОБА_2 надав договори, товарно-транспортні- накладні, протоколи випробувань зразків проб, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи та інші документі, які будуть надані пізніше.

Судом встановлено, що згідно умов договорів з ФОП ОСОБА_2 останній повинен постачати товар зареєстрованої торгової марки «Повна чаша», на що ТОВ «Фоззі- Фуд» надало йому відповідній дозвіл зазначивши про це в договорах.

При цьому ФОП ОСОБА_2 надав копії документів про придбання відповідних пакетів з використанням торгової марки «Повна чаша» 1 кг та 2 кг.

Таким чином висновок податкового органу про те, що ТОВ «НВП «BBC-Фарм» є основним постачальником ФОП ОСОБА_2 і тому ТОВ «Фоззі-Фуд» повинно нести відповідальність за нібито сумнівні операції ТОВ «НВП «BBC-Фарм» є безпідставним та необґрунтованим.

Також відповідач вважає, що на підставі документів наданих ФОП ОСОБА_2 було нібито встановлено, що протягом січня 2012 року здійснювалось реалізація товару ТОВ «Фоззі- Фуд» і на видаткових накладних відсутній підпис особи, що отримувала товар.

Суд вважає, що ТОВ «Фоззі-Фуд» не повинно нести відповідальність за документи, які надані при перевірці ФОП ОСОБА_2

Документи, які наявні у ТОВ «Фоззі-Фуд» повністю підтверджують реальність укладених правочинів пов'язаність їх з господарської діяльністю.

Також податковий орган вказує, що за умовами договору ФОП ОСОБА_2 повинен самостійно здійснювати доставку товару, але це здійснювало ТОВ «Нова Експедиція».

Зазначене тлумачення умов договору податковим органом є безпідставним, так як згідно умов договорів постачання «Постачальник зобов'язується здійснити поставку на адресу Покупця».

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 може здійснити постачання як сам особисто так і звернувшись до перевізника в особі ТОВ «Нова Експедиція».

Крім того висновки в Акті стосовно відсутності працівників у ФОП ОСОБА_2 суперечать один одному, так як вказується про наявність бухгалтера ОСОБА_6

ФОП ОСОБА_2 організовує перевезення для ТОВ «Фоззі-Фуд» з м. Запоріжжя до м. Бровари, вул. Броварська Окружна, 68 та іншими адресами (м. Київ) (що не є територіє однієї області).

При цьому відповідно пунктів 3.2 договорів поставки, сторони визначили, що поставка товару здійснюється на умовах DDP «Інкотермс».

Пункт 3.8 договору поставки визначає, що поставка товару проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної.

Враховуючи, що здійснення операцій з перевезення товарів умовами договору поставки не передбачалося, а також те, що пункт 3.8 договорів поставки визначає, що поставка товару проводиться на підставі видаткової накладної, відтак наявність товарно-транспортних накладних для підтвердження ТОВ «Фоззі-Фуд» операцій за цими договорами не вимагається.

Окремо слід зазначити, що ТОВ «Фоззі-Фуд» борошно, отримане від ФОП ОСОБА_2 направляло на дослідження якості, що підтверджується протоколи випробувань.

Стосовно твердження відповідача, що ГВПМ ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва встановлено, що ТОВ «НВП «BBC-Фарм» входить до складу конвертаційно-транзитного угрупування слід зазначити:

Стаття 83 ПК України визначає які матеріали є підставами для висновків під час проведення перевірок. А саме, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Проте, висновки Акту зроблені лише на підставі інших матеріалів, які не отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, без врахування первинних документів ТОВ «Фоззі-Фуд».

Крім того, стаття 83 ПК України не надає право складати висновки перевірки на підставі висновків від УПМ ДПС так як відповідно до пункту 61.3 статті 61 ПК України органи Служби безпеки України, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами, та проводити перевірки суб'єктів підприємницької, діяльності з питань оподаткування.

В той же час, використання в ході перевірки інформації, яка не передбачена Податковим кодексом України, є протиправним та не може бути підставою для прийняття відповідних висновків.

Податковий орган, виносячи оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважав договори нікчемним.

Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам, держави і суспільства, його моральніш засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а, отже, дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемніш є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі, якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч.1 ст. 216 ЦК України) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009р. № 9).

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У свою чергу, укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, в даному випадку мова йде про заподіяння шкоди даним інтересам внаслідок ухилення від сплати податків являється кримінально караним діянням. Враховуючи викладене, підтвердженням умислу особи на заподіяння державі чи суспільству шкоди може бути лише обвинувальним вироком суду.

В матеріалах справи відсутні докази, які вказували б на наявність у осіб які підписували договір поставки зі сторони ТОВ «Фоззі-Фуд» умислу на укладення договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і заподіянням внаслідок цього якоїсь шкоди.

Нібито недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991 /92757/11, від 20.02.2013 р. №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 04.04.2013 №К/800/8602/13, від 13.06.2013 № К/9991/71532/11.

При цьому рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд вважає протиправним застосування штрафу у розмірі 50 %, так як повторного, протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування не було (п. 123.1 ст. 123 ПК України).

Відповідно п. 123.1 ст. 123 ПК України при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування

Винесені раніше ППР відносно ТОВ «Фоззі-Фуд» є неузгодженим тому під час прийняття оскаржуваних рішень податковий орган не може вважати це повторним протягом 1095 днів визначенням суми податкового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Як було вищевказано, валові витрати позивача підтверджені належним чином оформленими документами бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, у тому числі на фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 25.03.2013 р. №0001132301; №0001142301 та №000115230винесено протиправно, а тому мають бути скасовані.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визначити протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 25.03.2013 р. №0001132301.

3. Визначити протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 25.03.2013 р. №0001142301.

4. Визначити протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 25.03.2013 р. №0001152301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 липня 2014 р.