Постанова № 39812582, 14.07.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2014 року Справа № П/811/2142/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд,

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.,

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представника позивача - Кокоша О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровограді справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації Кіровоградської обласної аграрної асоціації шляхо-будівельних підприємств "Кіровоградоблагрошляхбуд" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

наказ №496 від 24.03.2014р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки";

податкові-повідомлення рішення Кіровоградської ОДПІ від 22 квітня 2014 року №0000212207 та №00002222207.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані наказ та податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства. Податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по відносинах з ТОВ "Біанс" за січень 2013 року. Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог ст.ст.138, 139, 198 Податкового кодексу України. На підставі виявлених перевіркою порушень, спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу збільшено суму грошового зобов'язання та застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість та податку на прибуток, з чим позивач не погоджується.

Ухвалою суду від 14.07.2014 року адміністративний позов в частині визнання протиправним та скасування наказу, за клопотанням представника позивача, залишено без розгляду

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині оскарження податкових повідомлень-рішень та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши суду клопотання про перенесення слухання справи на іншу дату у зв'язку з пізнім отриманням справи (а.с.69-70).

Згідно ч.1 ст.33 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Відповідно до ч.1 ст.35 КАС України повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою особи, яка бере участь у справі, видати їй повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду.

При цьому, за приписами ч.3 ст.35 КАС України, повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.

Як вбачається з поданого 14.07.2014 представником відповідача клопотання, підставою перенесення розгляду справи є те, що відповідачем із запізненням було отримано матеріали справи (а.с.69). Водночас, суд вважає даний факт таким, що не заслуговує на увагу, оскільки згідно супровідного листа від 01.07.2014 №П/811/2142/14/14033/14 (а.с.33) копію ухвали по справі №П/811/2142/14, судову повістку, пам'ятку про процесуальні права і обов'язки, копію адміністративного позову з додатками було отримано в приміщенні суду 02 липня 2014 року представником відповідача (а.с.33).

Відтак, у відповідача було достатньо часу підготуватись до судового засідання та забезпечити явку уповноваженого представника.

Згідно вимог ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, беручи до уваги повідомлення відповідача про розгляд справи вчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає.

При цьому, станом на 14.07.2014 р., відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень проти позову або ж заяви про його визнання.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, Дочірнє підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації Кіровоградської обласної аграрної асоціації шляхо-будівельних підприємств "Кіровоградоблагрошляхбуд" 08.04.1992 р. зареєстровано як юридична особа (а.с.26-27) та перебуває на обліку у Кіровоградській ОДПІ як платник податків.

В період 27.03.2014 р. по 28.03.2014 р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Біанс" за січень 2013 року, за результатами якої складено акт №16/11-23-22-07/05418247 від 04 квітня 2014 року (а.с.17-23).

За висновками акту, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість за січень 2013 р. на загальну суму 12 839 грн.;

- п.п.138.2, 138.4, п.138.8 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік в розмірі 12 197 грн..

На підставі акту, 22.04.2014 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000212207 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, у розмірі 19 259 грн., у тому числі 12 839 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій - 6 420 грн. (а.с.24);

№0000222207 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, у розмірі 18 296 грн., у тому числі 12 197 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій - 6 099 грн. (а.с.25).

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступні фактичні обставини.

Щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість за січень 2013 року в розмірі 12 839 грн..

Перевіркою встановлено, що згідно поданої до податкового органу податкової звітності з ПДВ за травень 2013 року, позивачем задекларовано податковий кредит з ПДВ в сумі 43198 грн.. При цьому встановлено, що позивачем включено до податкової декларації за травень 2013 року витрати по придбанню у січні 2013 р. товару у ТОВ "Біанс".

Перевіркою повноти декларування позивачем податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся (рядки 10-17 податкової декларації з ПДВ) встановлено завищення податкового кредиту за травень 2013 року на загальну суму 12 839 грн., в частині взаємовідносин з ТОВ "Біанс".

Дана позиція податкового органу ґрунтується на тому, що за результатами перевірки ТОВ "Біанс" (акт Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 04.09.13 р. №52/11-23-22-06/38211940) встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), внаслідок чого операції з поставки товарів на адресу покупців, визнано без реального настання правових наслідків та недійсними. Оскільки факти поставок послуг не підтверджено відповідними обставинами, ТОВ "Біанс" за січень 2013 року не могло поставити товари на адресу позивача.

Внаслідок цього, на думку відповідача, позивачем було занижено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12 839 грн., в тому числі: травень 2013 р. на загальну суму 12 839 грн. (включення податкового кредиту до декларації з ПДВ за травень 2013 року).

Згідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідності до ч.1 та 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту в травні 2013 р. операції з придбання товарів у ТОВ "Біанс" в січні 2013 р. на суму 12 839 грн..

Згідно Спеціального витягу з ЄДР, станом на 02.07.2014 р. ТОВ "Біанс" (код 38211940) зареєстроване як юридична особа, в процесі припинення не перебуває (а.с.31).

Також, доказів того, що ТОВ "Біанс" не є платником ПДВ суду не надано.

08 січня 2013 р. між позивачем (Покупець) та ТОВ "Біанс" (Продавець) було укладено договір поставки №1, згідно якого Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця паливо котельне коксохімічне (товар), а Покупець - прийняти й оплатити його (а.с.36).

Виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором підтверджено: рахунком-фактурою №1 від 08.01.2013 р. на загальну суму 77 031 грн. (а.с.37), видатковою накладною №1 від 08.01.2013 р. (а.с.39), товарно-транспортною накладною від 08.01.2013 р. (а.с.39-зв, 40), платіжним дорученням №17 від 09.01.2013 року та випискою по банківському рахунку (а.с.41, 41-зв).

08.01.2013 р. ТОВ "Біанс" виписано позивачу податкову накладну №1 на загальну суму 77 031 грн., в т.ч. ПДВ - 12 838,50 грн. (а.с.38), включену позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2013 року (а.с.42-46) та віднесену до складу податкового кредиту згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2013 р. (а.с.47-51).

Отже, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ "Біанс" вбачається, що позивачем, було дотримано всіх обов'язкових вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім того, суд враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Факт використання товару позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договору сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару, використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи (а.с.54-67).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.2011р., чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відтак, суд спростовує доводи відповідача в частині заниження суми податку на додану вартість за січень 2013 р. у розмірі 12 839 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 22.04.2014 року №0000212207 є протиправним та підлягає скасуванню. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 12 197 грн..

Так, як встановлено перевіркою та підтверджено податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (а.с.52-53), позивачем задекларовано витрати та доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 4 666 092 грн.. При цьому, перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування в частині взаємовідносин з ТОВ "Біанс" за січень 2013р. встановлено їх завищення в сумі 64 193 грн..

Таким чином, перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження в сумі 12 197 грн. в частині правовідносин з ТОВ "Біанс".

Дана позиція податкового органу ґрунтується на тих же фактах, що викладені в розділі 3 акту перевірки та які, в подальшому, призвели до висновку про заниження позивачем ПДВ за січень 2013 р. на загальну суму 12 839 грн..

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно вимог п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Перелік таких витрат наведено в п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України.

При цьому, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України).

Тобто, з огляду на вищеввикладене можна зробити висновок, що платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.

Як зазначалось судом, фінансово-господарські правовідносини між позивачем та ТОВ "Біанс" мали реальний характер, позивачем по бухгалтерському та податковому обліку було відображено придбання товару у ТОВ "Біанс" в січні 2013 року на загальну суму 77 031 грн., в тому числі вартість без ПДВ - 64 192,50 грн., сума ПДВ - 12 838,50 грн..

ТОВ "Біанс" зареєстроване як юридична особа (а.с.31).

Отриманий товар використано позивачем у власній господарській діяльності (а.с.54-67).

З огляду на зазначене, суд спростовує висновки відповідача в частині заниження податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 12 197 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2014 року №0000222207 теж є протиправним та підлягає скасуванню. Відтак, позовні вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

При цьому, за приписами частини другої статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 839 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 6 420 грн., а також з податку на прибуток у розмірі 12 197 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 6 099 грн..

Згідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 255,78 грн..

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 22 квітня 2014 року №0000212207 та №0000222207.

Присудити Дочірньому підприємству "Управління виробничо-технологічної комплектації Кіровоградської обласної аграрної асоціації шляхо-будівельних підприємств "Кіровоградоблагрошляхбуд" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 255,78 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 18.07.2014 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина