Рішення № 39811746, 10.07.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/6045/2014

Головуючий у 1 інстанції: Зарицька Ю.Л.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Ратнікової В.М., Шиманського В.Й.

при секретарі - Калашник О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за довіреністю - Гороха Артема Володимировича на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

17 серпня 2011 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив стягнути з нього на свою користь суму у розмірі 23 731, 92 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 189 169, 51 грн., та 123 769, 90 грн. пені. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 11 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 25 461 дол. США строком до 11 липня 2014 року. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, однак ОСОБА_2 платежі на погашення кредитної заборгованості своєчасно не вносив.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року, позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково і стягнено з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 23 731, 92 дол. США заборгованості, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1700 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року в частині вирішення вимог про стягнення пені скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення пені було відмовлено.

26 березня 2014 року представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за довіреністю - Горох А.В. подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином на виконав, а тому зобов'язаний сплатити пеню відповідно до п. 3.1.1. частини № 2 кредитного договору у розмірі 1 % від суми несвоєчасно внесеного платежу за кожен день прострочення.

У судовому засіданні представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за довіреністю - Зотов О.В. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце апеляційного розгляду, тому розгляд справи за апеляційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України проведено за його відсутності.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення пені суд першої інстанції керувався ст. 256, 258 ЦК України та виходив з того, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені обмежується останніми 12 місяцями, що передують зверненню до суду, та починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

ЦК України не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням позовної давності.

Відповідно до п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

У Постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 21 червня 2013 року у справі про стягнення заборгованості за договором кредиту, зазначено, що п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

ОСОБА_2 не заявляв про застосування строку позовної давності.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої не заявлено відповідачем, є помилковим.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 11 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір № CL-001/194/2008, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 25 461 дол. США зі сплатою 12,49 % річних за користування кредитом терміном до 11 липня 2014 року.

05 листопада 2010 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» придбало у ПАТ «ОТП Банк» кредитний портфель, тобто набуло права вимоги до боржників ПАТ «ОТП Банк».

Згідно з додатком до договору купівлі-продажу кредитного портфелю ТОВ «ОТП Факторинг Україна» придбав право вимоги за кредитним договором з ОСОБА_2 на суму 21 913,52 дол. США, що складається з 20 236,31 дол. США заборгованості по тілу кредиту та 1 677,21 дол. США заборгованості по сплаті відсотків.

Після заміни кредитора ОСОБА_2 платежів на погашення заборгованості за кредитом не вносив, тому розмір основної заборгованості залишився незмінним - 20 236,31 дол. США, а за користування кредитними коштами позивачем нараховані відсотки, розмір яких станом на 22 липня 2011 року становить 3 495,61 дол. США.

23 грудня 2013 року представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за довіреністю - Зотов О.В. подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив стягнути пеню у розмірі, що був зазначений у первісному позові, та надав розрахунок заборгованості за пенею за період з 23.12.2012 року по 23.12.2013 року у розмірі 64 918, 67 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 23 грудня 2013 року становить 518 894, 93 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 3.1.1 кредитного договору передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 11 ЦПК України).

Отже, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає стягненню пеня за період з 23 грудня 2012 року по 23 грудня 2013 року у розмірі 123 769, 90 грн.

Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення пені.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за довіреністю - Гороха Артема Володимировича - задовольнити.

Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) пеню у розмірі 123 769, 90 грн. та судовий збір у розмірі 618, 84 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді