Ухвала суду № 39811018, 18.07.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/975/2014(м)

264/14330/13-ц

Головуючий у 1-й інстанції Іванченко А.М.

Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 53

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Сорока Г.П.,

суддів - Баркової Л.Л., Гаврилової Г.Л.,

при секретарі - Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення заборгованості по заробітній платі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

19 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі ПАТ «ММК ім.Ілліча») про стягнення суми індексації заробітної плати за період з лютого 2003 року по 29 липня 2010 року у розмірі 15 000 грн. та компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з лютого 2003 року по грудень 2013 року у розмірі 18 000 грн., у відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 03.01.2003 року по 29.07.2010 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, з лютого 2003 року відповідачем не проводилась індексація її заробітної плати, передбачена чинним законодавством, внаслідок чого порушені її права на оплату праці, які мають бути відновлені шляхом зобов'язання підприємства провести їй нарахування та виплатити відповідні суми та відшкодувати моральну шкоду.

Заочним рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "ММК ім.Ілліча" на користь ОСОБА_2 індексацію та компенсацію по заробітній платі за період з березня 2003 року по липень 2006 року в сумі 1061,94 грн. з утриманням ПАТ "ММК ім.Ілліча" з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті, та моральну шкоду у розмірі 200грн.

Також стягнуто з ПАТ "ММК ім.Ілліча" в дохід держави судовий збір у розмірі 229,40грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині розміру стягнутої судом суми компенсації, позивачка ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить рішення змінити в частині розміру стягнутої компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати і стягнувши на її користь з ПАТ «ММК ім.Ілліча» суму компенсації за період з березня 2003 року по грудень 2013 року включно у розмірі 4119,58 грн.

Позивачка повторно в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судового виклику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Подала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності. Тому, виходячи з положень ст.305 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про розгляд справи у відсутності позивачки.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника ПАТ «ММК ім..Ілліча» Головко А.В., яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивачка з 03.01.2003 року по 29.07.2010 року перебувала у трудових відносинах в ПАТ "ММК ім.Ілліча". За цей період їй нараховувалась і виплачувалась заробітна плата.

Під час роботи позивача на підприємстві з березня 2003 року по липень 2006 року при перевищенні порогу інфляції, який встановлюється в розмірі 101 відсоток, заробітна плата останнього не індексувалась. За вказаний період сума заборгованої індексації заробітної плати з компенсацією складає 1061,94 грн., що підтверджується довідкою підприємства.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з доведеності підстав для стягнення індексації по заробітній платі, що не була своєчасно сплачена позивачеві, та що тягне за собою відповідальність ПАТ «ММК ім. Ілліча» у вигляді сплати працівникові компенсації за затримку у виплаті цих сум недоплаченої частини заробітної плати, у розмірі нарахованому відповідачем в сумі 1061,94 грн. з урахуванням того, що даний розмір нарахованої індексації з компенсацією позивачка не оспорювала.

Виходячи з того, що у зв'язку з не нарахуванням та невиплатою позивачці у встановленому законом порядку під час її роботи на підприємстві суми індексації заробітної плати та не проведенням з нею повного розрахунку при звільненні, чим порушено права позивачки на оплату праці, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачці діями відповідача завдана моральна шкода, яка виражається в душевних стражданнях, викликаних неотриманням належних їй сум, а також вона була змушена витрачати свій вільний час та звертатися за правовою допомогою. З урахуванням наведеного суд визначив, що компенсація моральної шкоди у грошовому виражені становить 200 грн. і цю суму стягнув з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитись.

Відповідно до ч.5 ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживачів товарів та послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Структуру заробітної плати визначено ст. 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість та за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» у разі невчасної виплати сум заробітної плати провадиться компенсація втрати частин доходів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 3 Закону компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати і у разі порушення законодавства про її виплату, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 1-18/2013, положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження буд-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Наявність факту порушення трудового законодавства в частині невиплати позивачці індексації заробітної плати підтверджується розрахунком сум індексації заробітної плати та компенсації у зв'язку з порушенням строків їх виплати, проведеним відповідачем за період березень 2003 року по липень 2006 року в сумі 1061,94грн., що складається із суми індексації в розмірі 523,56грн. і компенсації за несвоєчасну виплату у розмірі 538,38грн. (а.с.20). За період з серпня 2006 року по липень 2010 року сума заборгованої індексації не нарахована, оскільки в цей період згідно даних відповідача індексація заробітної плати проводилась методом випередження.

Визначений відповідачем розмір заборгованості суми індексації заробітної плати та компенсації у зв'язку з порушенням строків їх виплати повністю укладається в межі визначеного позивачем періоду у змісті позовної заяви та періоду роботи позивачки на підприємстві.

Оскільки позивачка правильність проведеного відповідачем розрахунку індексації та компенсації заробітної плати не оспорювала, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що суд неправильно дійшов до висновку, що вона не оспорювала правильність нарахування суми компенсації, бо вона з розрахунком відповідача в частині компенсації не згода, вважає його неправильним і вважає, що на нараховану суму індексації їй належить до сплати сума компенсації за період з березня 2003 року по грудень 2013 року у розмірі 4119,58грн., колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається зі справи, в своїй позовній заяві, заявляючи вимоги про стягнення заборгованої суми індексації у розмірі 15000грн. та компенсації у розмірі 18000грн., позивачка не навела ніякого розрахунку. Просила суд витребувати у відповідача довідку про заборговану суму індексації та компенсації та розглянути справу у її відсутності (а.с.2-4).

В судове засідання на виклик до суду першої інстанції позивачка не з'явилася, ніяких письмових пояснень чи заперечень на проведений відповідачем розрахунок суду першої інстанції не надала. В апеляційній скарзі позивачка не заперечувала, що вона повідомлялася судом про час та місце судового засідання.

В судове засідання апеляційного суду позивачка також не прибула, свій розрахунок, наведений в апеляційній скарзі, щодо нарахування компенсації у розмірі 4119,58грн. не розшифрувала, нарахування провела за період з січня 2004 року по грудень 2013 року включно, хоча була звільнена з підприємства 29.07.2010 року і компенсація підлягає нарахуванню по день звільнення працівника. На пропозицію апеляційного суду прибути в судове засідання для надання пояснень, вирішення питання про призначення бухгалтерської експертизи для перевірки правильності розрахунків відповідача та її розрахунків щодо суми компенсації та вирішення питання про призначення судової бухгалтерської експертизи, позивачка направила апеляційному суду письмову заяву з проханням розглянути справу у її відсутності за наявними у справі матеріалами.

З огляду на наведене, виходячи з того, що відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, та, враховуючи те, що позивачка на підтвердження свої доводів про незгоду з рішенням суду в частині стягнення розміру компенсації ніяких доказів не надала, від проведення судової бухгалтерської експертизи для перевірки правильності розрахунків суми компенсації, проведених сторонами (вирішення такого питання потребує спеціальних знань), позивачка та представник відповідача відмовилися, колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення розміру компенсації та стягнення з відповідача на користь позивачки суми компенсації у розмірі 4119,58грн.

Тому доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не вони спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

В частині стягнення заборгованої суми індексації заробітної плати та моральної шкоди рішення суду не оскаржується, тому, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд рішення суду в цій частині не перевіряє.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, та в межах доводів апеляційного оскарження на підставі доказів, наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду не вбачається, у зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Баркова Л.Л.

Гаврилова Г.Л.