Ухвала суду № 39803584, 17.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10691/13-к Головуючий у І інстанції Гришко О.М.Провадження № 11-кп/780/614/14 Доповідач у 2 інстанції Панасюк С.П.Категорія 34 17.07.2014

УХВАЛА

Іменем України

16 липня 2014 року м.Київ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Панасюка С.П.,

суддів: Гайдай Р.М., Левчука О.Д.,

при секретарі: Журавель К.Б.,

за участю: прокурора Ляшенко Р.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

представника потерпілого: адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2014 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Озірно Білоцерківського р-ну Київської області, гр-на України, одруженого, освіта вища, пенсіонер, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

визнано винним за ч.1 ст.286 КК України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень в доход держави без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.1 п. «ґ» Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08.04.2014 року, звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання у виді штрафу.

Цивільні позови представника потерпілої ОСОБА_6 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь законного представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 2560 (дві тисячі п'ятсот шістдесят) гривень понесених витрат на лікування ОСОБА_6, 385 (триста вісімдесят п'ять) грн. 10 коп. понесених витрат на проведення судово-медичної експертизи та 10000 гривень моральної шкоди. В задоволенні іншої частини цивільного позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області - 1176 (одну тисячу сто сімдесят шість) гривень витрат за проведення експертизи.

Вироком також вирішено питання щодо речових доказів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно з вироком суду, 03.01.2012 року о 20год. 30хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "Mercedes-Benz 300" державний реєстраційний знак НОМЕР_1 та рухаючись по вул.Я.Мудрого в с.Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, виїжджаючи на вул.Садову в порушення вимог п.п.1.3, 1.5, 2.3б Правил дорожнього руху України, не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та в порушення вимог п.12.1 ПДР України (Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), не врахувавши дорожню ситуацію, що виникла, а саме виїзд невстановленого досудовим слідством автомобіля на смугу руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 в порушення п.12.3. ПДР України (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди), не виконав вимоги по зменшенню швидкості транспортного засобу, вивернув кермо в ліву сторону, з'їхавши на узбіччя внаслідок чого втратив керованість та здійснив зіткнення з бетонним парканом господарства, що розташоване на АДРЕСА_3.

В результаті ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_6, згідно висновку експерта №925/Е від 17.06.2013 року отримала закриту травму тазу та хребта у вигляді перелому лівої лонної кістки без зміщення уламків, задньої медіальної протрузії між хребцевих дисків 5 поперекового та 1 крижового хребців. Закрита травма тазу та хребта за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середньої ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 в інтересах потерпілої ОСОБА_6 просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2014 року скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на три роки із позбавленням права керування транспортними засобами на три роки.

Цивільний позов, поданий в інтересах ОСОБА_6 просить задоволити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої грошові кошти в сумі 2945грн. 10коп. витрачених на лікування ОСОБА_6, грошові кошти в сумі 17917грн.00коп. витрачених на правову допомогу та моральну шкоду в сумі 200000грн.

Вважає, що суд неправомірно визначив як пом'якшуючу обставину щире каяття ОСОБА_2, оскільки обвинувачений своєї вини у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення не визнавав.

Також посилається на те, що суд неправомірно, у зв'язку з досягненням ОСОБА_2 пенсійного віку, застосував амністію, оскільки ОСОБА_2 не перебуває на обліку в УПФУ Солом'янського району м.Києва.

В запереченнях на апеляційну скаргу адвоката потерпілої, захисник обвинуваченого ОСОБА_3 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7. та залишити вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2014 року без змін.

Зазначає, що твердження апелянта, щодо неправомірності застосування амністії до ОСОБА_2 є безпідставними. Вважає, що судом першої інстанції правильно визначено розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню.

Посилається на те, що витрати на правову допомогу не були належним чином підтверджені в суді першої інстанції, а надані апелянтом докази не можуть бути досліджені в суді апеляційної інстанції, оскільки вони не були предметом дослідження в суді першої інстанції, та були відомі апелянту до ухвалення вироку.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який просив, апеляційну скаргу відхилити, адвоката ОСОБА_5, який просив апеляційну скаргу задоволити з підстав викладених в ній, обвинуваченого ОСОБА_2, який просив відхилити апеляційну скаргу вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Зазначеним вимогам Закону вирок суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

З вироку вбачається, що суд першої інстанції призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 вид та розмір покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного, який раніше не судимий, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Як пом'якшуючі обставини, суд першої інстанції врахував його щире каяття.

Таким чином, суд першої інстанції призначив покарання, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для призначення більш суворого покарання, колегія суддів не вбачає.

Твердження адвоката ОСОБА_5 про те, що суд першої інстанції застосовуючи Закон України «Про амністію» безпідставно визнав ОСОБА_2 пенсіонером колегія суддів визнає не обґрунтованими та безпідставними.

В підтвердження своєї позиції апелянт посилається на лист Управління пенсійного фонду України у Солом'янському районі м.Києва, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 не перебуває на обліку у даному управлінні.

Таке твердження апелянта є безпідставним, оскільки відповідно п. ґ) ст.1 Закону України «Про амністію у 2014році» право на застосування амністії мають особи, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (60 років для чоловіків). Таким чином, для застосування амністії Закон не передбачає обов'язкове знаходження на обліку в органах пенсійного фонду України особи, як пенсіонера, а лише визначає обов'язковість досягнення цією особою пенсійного віку - 60 років для чоловіків. На момент ухвалення вироку обвинуваченому ОСОБА_2 виповнилося 64 роки. Тобто, суд першої інстанції правомірно застосував до ОСОБА_2 закон України «Про амністію у 2014році».

При вирішенні цивільного позову представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 грошових котів в сумі 2945грн. 10коп., витрачених на лікування ОСОБА_6, 17917грн. витрачених на правову допомогу та 200тис.грн. моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.

Зі змісту ст.84 ЦПК України вбачається, що підлягають відшкодуванню витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката. Таким чином, закон передбачає можливість відшкодування лише фактично оплачених витрат. На підтвердження витрат представником потерпілої надано суду договір та акти виконаних робіт (а.с.77), проте документів по оплаті цих послуг в суд першої інстанції надано не було. З наданих документів не вбачається, що на момент розгляду справи судом першої інстанції потерпіла фактично оплатила послуги адвоката.

Крім того, апелянтом до апеляційної скарги додано копії видаткових касових ордерів про оплату послуг адвоката, та акт звіряння взаємних розрахунків (а.с.154-161), які не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції, або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Зі змісту доданих документів вбачається, що вони були виписані до закінчення судового розгляду справи.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд першої інстанції врахував глибину моральних страждань потерпілої ОСОБА_6 в зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями в результаті ДТП, майновий стан обвинуваченого, який є особою пенсійного віку, та обґрунтовано встановив розмір моральної шкоди в сумі 10000 гривень.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 421 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2014 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

С У Д Д І: _____(підпис)_____ _____(підпис)_____ _____(підпис)_____

З оригіналом згідно

Суддя: С.П. Панасюк