Ухвала суду № 39803577, 17.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/266/14-к Головуючий у І інстанції Стасенко Геннадій ВікторовичПровадження № 11-кп/780/539/14 Доповідач у 2 інстанції ГриненкоКатегорія 2 17.07.2014

УХВАЛА

Іменем України

17 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Гриненка О.І.

суддів - Авраменка М.Г., Капічон О.М.

за участю:

прокурора - Скибенко О.І.

секретаря судових засідань - Похилевич О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 на вирок Бородянського районного суду Київської області від 11 квітня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Бородянка, Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

- визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.126 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Бородянського районного суду Київської області від 11 квітня 2014 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.126 КК України та призначено йому покарання: за ч.2 ст.125 КК України у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців; за ч.1 ст.126 КК України у виді громадських робіт на строк сто годин. Остаточне покарання ОСОБА_3 визначено на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців. Крім того, даним вироком суду задоволено цивільний позов прокурора та частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 Стягнуто з ОСОБА_3: на користь Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» 2993 гривні 68 копійок в якості відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого, на користь ОСОБА_5 в якості відшкодування майнової шкоди - 811 гривень 91 копійку, в якості відшкодування моральної шкоди - 100 000 гривень, в якості відшкодування процесуальних витрат 2000 гривень. Також, вироком суду вирішено питання щодо речових доказів.

В поданих апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4 просять вирок Бородянського районного суду Київської області від 11 квітня 2014 року скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складів інкримінованих йому злочинів. Підставами для скасування вироку суду першої інстанції сторона захисту вказує невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, яка призвела до неправильного застосування кримінального закону. На обґрунтування своїх вимог обвинувачений та його захисник зазначають, що висновки суду першої інстанції не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, зокрема показаннями свідків, висновком експертизи.

Апелянти зазначають про суттєві розбіжності в показаннях свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які разом спостерігали за розвитком конфлікту, щодо кількості нанесених потерпілому ударів, а саме свідок ОСОБА_6 зазначала про нанесення потерпілому обвинуваченим одного удару коліном в пах та одного удару рукою в обличчя, свідок ОСОБА_7 зазначала про нанесення потерпілому обвинуваченим ударів коліном ноги в пах і в голову.

Сторона захисту вказує на протиріччя в показаннях свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо обставин та розвитку конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, зокрема присутності обвинуваченого та свідка ОСОБА_10 на сходах клубу поряд з потерпілим та обставин, що передували конфлікту біля кас.

Апелянти зазначають, що надані в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_11 про те, що біля каси потерпілому ніхто ударів не наносив, а про його побиття свідку стало відомо наступного дня, взагалі не відображені у вироку. Натомість, у вироку вказано, що даний свідок бачив кров на обличчі потерпілого, який повідомив, що його вдарив ОСОБА_3

На думку обвинуваченого та його захисника, зазначення судом першої інстанції у вироку про те, що показання свідка ОСОБА_12 є аналогічними з показаннями свідка ОСОБА_11, не відповідає дійсності, так як показання даного свідка спростовують показання потерпілого ОСОБА_5, а також свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_13

Як вважають апелянти, показання свідка ОСОБА_13 щодо наявності конфлікту між потерпілим та обвинуваченим на сходах клубу протирічать показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 про відсутність такого конфлікту на момент їх приходу.

На думку сторони захисту, суд першої інстанції вибірково виклав у вироку показання свідка ОСОБА_14, а саме що даний свідок не бачив конфлікту, однак суд не зазначив про те, що вказаний свідок не бачив також тілесних ушкоджень у потерпілого та слідів крові на обличчі.

Як стверджують апелянти, невірною є критична оцінка судом першої інстанції показань свідків захисту ОСОБА_15 та ОСОБА_10 з тих мотивів, що вони не бачили обставини нанесення ударів, оскільки показання зазначених свідків навпаки підтверджують, що саме ОСОБА_5 спровокував конфлікт та в подальшому наніс один удар рукою в обличчя ОСОБА_3, при цьому ОСОБА_3 ударів потерпілому не наносив.

На думку апелянтів, інші суперечності у вироку полягають в тому, що на підтвердження винуватості ОСОБА_3 суд зазначив показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_14, які фактично спростовують показання потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_13, які також зазначені в якості доказів винуватості ОСОБА_3

Крім того, як зазначає сторона захисту, потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні надав показання про три конфлікти з ОСОБА_3 в ніч з 14 на 15 вересня 2013 року в приміщенні нічного клубу «Атмосфера», однак суд першої інстанції не оцінив з точки зору достовірності показання потерпілого щодо не зазначеного в обвинувальному акті конфлікту на сходах в клубі, в ході якого обвинувачений ударив потерпілого рукою в обличчя.

Також, сторона захисту вказує про неналежність та недостатність висновку судово-медичної експертизи, оскільки вихідні дані, на основі яких було проведено експертизу, а саме заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень в період з 00 до 00.30 годин 15 вересня 2013 року ставлять під сумнів свідчення самого потерпілого, в медичній карті якого значиться про отримання ним ушкоджень близько 3 години та свідків, які бачили потерпілого здоровим після 2 години. На переконання апелянтів, зазначений висновок експертизи є вичерпним, а тому нанесення інших ушкоджень потерпілому взагалі не доведено.

Окрім зазначеного, сторона захисту вказує про надмірність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст.126 КК України, оскільки удари, один з яких став підставою для кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.125 КК України, були нанесені в одному місці та в один час.

На думку сторони захисту, сукупність доказів на яких ґрунтується рішення суду є недостатньою, а тому вина ОСОБА_3 стороною обвинувачення не доведена.

За вироком суду, ОСОБА_3 визнано винуватим у заподіянні ОСОБА_5 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а також умисному завданні побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, за наступних обставин.

14 вересня 2013 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні нічного клубу «Атмосфера», розташованого за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Паркова, буд. 1-а, а саме в коридорі біля виходу із закладу, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_5 удар коліном правої ноги в ділянку зовнішніх статевих органів (калитку), заподіявши останньому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, у вигляді закритої травми лівої половини калитки, гематоми калитки, розриву лівого яєчка із подальшим його видаленням, після чого умисно наніс ОСОБА_5 удар коліном правої ноги в ділянку лоба, завдавши потерпілому фізичного болю.

Крім того, 14 вересня 2013 року, приблизно о 23 годині 40 хвилин, обвинувачений ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії, знаходячись біля каси нічного клубу «Атмосфера», на ґрунті неприязних відносин, наніс ОСОБА_5 удар кулаком правої руки в обличчя, в область носа, завдавши потерпілому фізичного болю.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти поданих апеляційних скарг, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у заподіянні потерпілому ОСОБА_5 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, а також умисному завданні побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими у справі доказами у їх сукупності, які перевірялися судом в ході судового розгляду.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_17, висновком експерта та іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції.

Зокрема, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що 14 вересня 2013 року в приміщенні нічного клубу «Атмосфера» в тамбурі біля виходу, ОСОБА_3 спочатку штовхнув його в спину, після чого несподівано вдарив коліном правої ноги в пах, а потім в область лобу, завдавши фізичного болю. Крім того, потерпілий зазначив, що того ж вечора, через декілька хвилин, біля каси клубу, ОСОБА_3 наніс йому ще один удар рукою в голову, чим також завдав фізичного болю.

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_7 в судовому засіданні показали, що бачили конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, не вказавши, хто саме був його ініціатором, в ході якого ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5 один удар коліном ноги в пах, після чого наніс удар потерпілому в голову. При цьому свідок ОСОБА_7 чітко зазначала, що другий удар був нанесений також коліном ноги.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив наявність конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на сходовій площадці в нічному клубі, розвиток якого він не бачив, а також на виході з клубу біля каси, в ході якого ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_5 удар кулаком в обличчя. Також, даний свідок вказав на наявність крові на обличчі потерпілого та скарги потерпілого на біль в паху.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердив, що бачив ОСОБА_5 зі слідами крові на обличчі на сходовій площадці в нічному клубі, а також підтвердив нанесення ОСОБА_3 удару кулаком правої руки в праву частину обличчя ОСОБА_5 при виході з клубу.

Свідок ОСОБА_13 під час судового розгляду підтвердив наявність конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в нічному клубі, в ході якого на сходовій площадці, а в подальшому біля кас при виході з клубу, обвинувачений наносив удари потерпілому в область голови і в груди. Свідок вказав про наявність слідів крові на обличчі потерпілого, ушкодження потерпілого у вигляді почервоніння під оком та стесаної брови, та його скарги на біль у паху.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що бачив як в клубі ОСОБА_3, проходячи поруч з ОСОБА_5, штовхнув останнього плечем та став нецензурно висловлюватися на його адресу.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №153/Е від 05 листопада 2013 року, у ОСОБА_5 мали місце такі тілесні ушкодження: закрита травма лівої половини калитки; гематома калитки; розрив лівого яєчка із подальшим його видаленням; дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету, можуть відповідати строку та обставинам, зазначеним у постанові, та відносяться до легких тілесних ушкоджень як таких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, строком більше 6, але менше 21 дня (а.с. 138-140).

З фактичних даних, зафіксованих в протоколі проведення слідчого експерименту від 12 грудня 2013 року за участю потерпілого ОСОБА_5, протоколах проведення слідчих експериментів від 21 січня 2014 року, за участю свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_16 кожної окремо, вбачається, що вказані особи відтворили обставини подій, які сталися в ніч з 14 на 15 вересня 2013 року та щодо яких вони надали аналогічні показання під час судового розгляду (а.с. 113-129).

Таким чином, зазначений комплекс доказів підтверджує спричинення ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_5 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я та умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю потерпілому і не спричинили тілесних ушкоджень, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125, ч.1 ст.126 КК України.

Судом першої інстанції всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку. При цьому, місцевим судом зазначено переконливі мотиви неврахування окремих доказів, зокрема показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_15

На думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно дана оцінка показанням обвинуваченого ОСОБА_3 щодо непричетності до спричинення легких тілесних ушкоджень та завдання побоїв потерпілому та визнано дані показання способом захисту обвинуваченого, спрямованому на уникнення кримінальної відповідальності.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи захисника щодо наявності

істотних суперечностей у показаннях свідків ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13, оскільки зазначені свідки сприймали вищеописані обставини в різні періоди розвитку конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Зокрема, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_16, разом були очевидцями конфлікту між обвинуваченим та потерпілим при вході в нічний клуб, обидві бачили нанесення ОСОБА_3 удару коліном правої ноги в пах ОСОБА_5, з них ОСОБА_7 бачила також нанесення удару коліном в обличчя ОСОБА_5, а ОСОБА_16, хоч удару і не бачила, проте по реакції ОСОБА_5, який закрив долонями обличчя та почав кричати, зрозуміла, що другий удар був саме в обличчя. Розбіжності в показаннях зазначених свідків щодо наявності криків під час конфлікту пояснюються їх суб'єктивним сприйняттям, а факт того, що свідки не побачили початку конфлікту пояснюється об'єктивними обставинами, зокрема шум у приміщенні, багато людей тощо, крім того, зазначені обставини не мають істотного значення для правильного вирішення справи.

Посилання апелянтів про те, що свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 бачили різні періоди розвитку конфлікту між обвинуваченим та потерпілим на сходовій площадці при тому, що були разом, спростовуються показаннями самих свідків, які хоч і показали, що після повідомлення дівчат про конфлікт одночасно направилися в сторону виходу з клубу, однак на місці конфлікту знаходилися не поруч. Більше того, обставини конфлікту на сходовій площадці між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не є такими, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні. Розбіжності в показаннях зазначених свідків щодо того, звідки направлявся ОСОБА_3 перед конфліктом з ОСОБА_5, який стався біля каси нічного клубу, а саме зсередини приміщення клубу чи з вулиці, не є суттєвими, оскільки свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_8 чітко зазначили про умисне нанесення під час даного конфлікту обвинуваченим потерпілому удару кулаком правої руки в праву частину обличчя.

Показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 під час судового розгляду не спростовують винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оскільки безпосередніми очевидцями конфлікту між обвинуваченим та потерпілим вони не були. Під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_5 не зазначав про те, що ОСОБА_12 захищав його від побиття ОСОБА_3, так як вказаний свідок підійшов пізніше, а тому посилання апелянтів на цю обставину не відповідають дійсності. Показання свідка ОСОБА_12 жодним чином не спростовують показань потерпілого та свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_13 щодо факту побиття ОСОБА_5 біля каси, наявності у потерпілого слідів тілесних ушкоджень та повернення потерпілого додому близько опівночі, про що вказує в апеляційних скаргах сторона захисту. Показання потерпілого та зазначених свідків об'єктивно узгоджуються з комплексом інших зібраних по справі доказів, зокрема показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_17, протоколами проведення слідчих експериментів за участю потерпілого та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_16

Показання свідка ОСОБА_13 щодо нанесення біля каси нічного клубу ОСОБА_3 удару ОСОБА_5 рукою в груди, а не в обличчя, підтверджують наявність сутички між зазначеними особами, при цьому, суд першої інстанції, оцінивши всі зібрані по справі докази, абсолютно обгрунтовано прийшов до висновку про те, що в ході конфлікту біля каси обвинувачений завдав потерпілому удар кулаком руки саме в обличчя.

Показання свідка ОСОБА_14 фактично підтвердили показання потерпілого щодо обставин початку першого конфлікту з обвинуваченим, зокрема, що ОСОБА_3, проходячи поруч, штовхнув ОСОБА_5 плечем.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянтів про те, що показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 спростовують показання потерпілого та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_13

Всупереч доводам сторони захисту, колегія суддів вважає висновок судово-медичної експертизи №153/Е від 05 листопада 2013 року належним та допустимим доказом по справі, який підтверджує спричинення ОСОБА_5 легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Вказаний висновок складений з урахуванням тих обставин справи, які в подальшому були визнані доведеними під час судового розгляду. Пояснення потерпілого щодо механізму отримання травми, зазначені в медичній документації не є доказами по справі, при цьому в судовому засіданні потерпілий навів переконливі мотиви надання таких пояснень.

При цьому, відсутність у даному висновку експерта відомостей щодо інших тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_5 не виключає наявності в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, так як об'єктивна сторона цього злочину полягає у завданні потерпілому побоїв, що призвели до фізичного болю, без спричинення тілесних ушкоджень.

Доводи сторони захисту щодо ненадання оцінки судом першої інстанції конфлікту між обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який стався на сходовій площадці тієї ж ночі в нічному клубі, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, так як судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. В той час, як обвинувальний акт, складений відносно ОСОБА_3 не містить посилання на зазначені обставини.

Також, колегія суддів не погоджується з доводами апелянтів щодо надмірної кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст.126 КК України. Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 в коридорі біля виходу із закладу заподіяв ОСОБА_5 удар коліном правої ноги в ділянку лоба, а пізніше, того ж вечора, біля каси нічного клубу заподіяв удар кулаком правої руки в обличчя, завдавши потерпілому фізичного болю, що підтвердили свідки обвинувачення та сам потерпілий. При цьому, зазначений вище перший удар не спричинив тілесних ушкоджень потерпілому та був спрямований на завдання йому фізичного болю, а тому не підлягає кваліфікації за ч.2 ст.125 КК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.126 КК України стороною обвинувачення доведена, а тому підстав для закриття провадження за відсутністю в діяннях ОСОБА_3 складів вказаних злочинів немає.

Призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України судом першої інстанції покарання ОСОБА_3 у виді обмеження волі за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.

Пред'явлені у даному кримінальному провадженні цивільні позови до ОСОБА_3 вирішені судом першої інстанції за правилами, встановленими в Главі 9 КПК України з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав такого рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про законність, обгрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_3, а також про безпідставність доводів апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника з приводу невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а вирок Бородянського районного суду Київської області від 11 квітня 2014 року, ухвалений відносно ОСОБА_3 - без змін.

Судді:

_____ _______ ______

Гриненко О.І. Авраменко М.Г. Капічон О.М.