Ухвала суду № 39800900, 24.06.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа №686/14324/13-ц

Провадження №22-ц/792/1312/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року м.Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі :головуючого - судді Баса О.Г.,

суддів : Карпусь С.А., Федорової Н.О.,

при секретарі Дорощук О.М.

з участю : представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 30 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В липні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя. На обґрунтування вимог зазначала, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 23 липня 2005 року по 16 липня 1012 року, під час якого за спільні кошти придбали у спільну власність автомобіль TOYOTA COROLLA, д/н НОМЕР_1, 2008 року випуску вартістю 120000 грн. та три металеві контейнери, що знаходяться на торговому місці НОМЕР_2 ряд 50 речового ринку ТД «Бартерсервіс» по вул. Геологів, 13 в м. Хмельницькому та торгових місцях НОМЕР_3, НОМЕР_4 ряду 35 речового ринку ТОВ ВВК «Поділля-2» по вул. Геологів, 18/2 в місті Хмельницькому вартістю 150000 грн., а всього на суму 270000 грн.. При придбанні металевих контейнерів відповідач укладав з власниками ринків договори оренди торгових місць, на той час займався підприємницькою діяльністю. Посилаючись на те, що добровільного поділу спільно набутого майна між ними не досягнуто, разом з нею проживає спільний неповнолітній син, який хворіє та потребує постійного догляду та матеріальної допомоги, позивачка просила розподілити між нею та її колишнім чоловіком спільне майно подружжя, а саме визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного автомобіля, залишивши іншу 1/2 частину автомобіля у власності відповідача, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 75 тис. грн. грошової компенсації вартості належної їй 1/2 частки в металевих контейнерах.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово уточнювала позовні вимоги, в останній редакції яких, посилаючись на постійну хворобу сина, лікування якого потребує значних грошових затрат, просила суд відступити від засад рівності часток подружжя та

_______________

Головуючий у першій інстанції - Чевилюк З.А. Провадження № 22-ц/792/1312/14

Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 5

стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію за її частку у спільному майні, яка становить 70% від придбаного майна, а саме 67 305 грн. від вартості автомобіля TOYOTA COROLLA (96150,60 грн.) та 193498 грн. від вартості металевих контейнерів, розташованих на місці 96 ряд 50 речового ринку ТОВ Речовий ринок ТД «Бартерсервіс» в м. Хмельницькому, на місцях 12 та 21 ряд 35 речового ринку ТОВ ВВК «Поділля-2» в м. Хмельницькому (276426 грн.), залишивши ОСОБА_2 майно в натурі. Судові витрати по справі покласти на відповідача.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 30 квітня 2014 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 48075,30 грн. - грошової компенсації вартості автомобіля TOYOTA COROLLA, д/н НОМЕР_1, 2008 року випуску. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 480,75 грн. та витрати по оплаті судової автотоварознавчої експертизи 350 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його змінити та ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі. Вона посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, незастосування положень ч.1,2 ст. 70 СК України та ч. 4,5,6 п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Зазначає, що суд безпідставно залишив поза увагою довідки надані адміністрацією ТОВ Речовий ринок ВВК «Поділля-2» №47 та ТОВ Речовий ринок «Торговий дім «Бартерсервіс». Відмовляючи у розподілі контейнерів, суд не з'ясував, ким і коли були придбані металеві контейнери, за чиї кошти та кому вони належать, адже особистих коштів у відповідача на їх придбання не було. Суд не врахував її важке матеріальне становище, оскільки здійснюючи постійний догляд за хворим сином, позбавлена можливості самостійно заробляти гроші.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засіданні не з'явилися, будучи належним чином оповіщеними про розгляд справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 липня 2005 року по 16 липня 2012 року. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час перебування у шлюбі вони набули у спільну сумісну власність автомобіль TOYOTA COROLLA, д/н НОМЕР_1, 2008 року випуску вартістю 96150,60 грн., який відповідач продав.

В силу ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1, ч.3 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Судом встановлено, що син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, страждає на легку форму аутизму, що підтверджується медичним висновком. За рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 08.08.2013 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 2000 грн. щомісячно.

Звертаючись до суду, позивачка просила відступити від рівності часток подружжя у спільному майні та збільшити її частку до 70% з урахуванням проживання з нею сина ОСОБА_4.

Давши належну оцінку дослідженим доказам в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що в судовому засіданні позивачка не надала достовірних та належних доказів на підтвердження того, що отримуваних нею аліментів недостатньо для лікування та фізичного і духовного розвитку дитини, а наявна згідно довідки МВ ДВС від 24.04.2014 року № 12608 заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 774 грн. 19 коп. не впливає на збільшення частки позивачки у спільному майні. Врахувавши, що відсутні підстави для збільшення її частки у спільному майні подружжя, автомобіль відповідачем проданий, суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію 1/2 вартості автомобіля в сумі 48075 грн. 30 коп.. Сторони погодились з ринковою вартістю автомобіля, визначеною висновком судової автотоварознавчої експертизи № 578/13.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують. З матеріалів справи вбачається, що син ОСОБА_4 хворіє, проте позивачка не вказала, які необхідно понести витрати на відновлення його здоров'я та якими доказами ці обставини підтверджуються. Відповідач приймав участь у матеріальному забезпеченні дитини, крім аліментів також придбавав майно та іграшки дитині.

Стаття 57 СК України визначає перелік видів особистої приватної власності одного із подружжя та підстави її набуття.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України. За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка вказувала, що під час шлюбу вони придбали металевий контейнер, що знаходиться на торговому місці НОМЕР_2 ряд 50 ТОВ Речовий ринок «Торговий дім «Бартерсервіс» по вул. Геологів, 13 в м. Хмельницькому і два металевих контейнери, що знаходяться на торгових місцях НОМЕР_3 і НОМЕР_4 ряду 35 належних ТОВ РР ВВК «Поділля-2» по вул. Геологів, 18/2 в місті Хмельницькому.

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення на користь позивачки 70% частки у цьому майні, суд першої інстанції виходив з того, що таке майно придбане не за спільні кошти подружжя.

Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Звертаючись до суду та в судовому засіданні, позивачка не довела, що спірні металеві контейнери були придбані за спільні сумісні кошти подружжя, чи їх спільною працею.

В судовому засіданні відповідач заперечуючи позов вказав, що металеві контейнери є його власністю, використовувались в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку. За повідомленням ТзОВ РР „ВВК-Поділля" фізична особа-підприємець ОСОБА_2 користувався зазначеними вище торговими місцями, власником розміщених на них металевих контейнерів був саме він.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 зареєстрований фізичною-особою підприємцем 29.06.2004 року, тобто до реєстрації шлюбу з позивачкою.

Майно фізичної особи - підприємця, яке ним придбане й використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність відповідно до ст. 57 СК України, а не як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання статей 60, 61 зазначеного Кодексу. Така правова позиція висловлена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 р. у справі N 6-79цс13, що є в силу ст. 360-7 ЦПК України обов'язковим для застосування судами.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували такі висновки суду першої інстанції.

Не можна визнати належними доказами на підтвердження придбання металевих контейнерів угоди про надання в користування торгового місця, які були укладені під час шлюбу. Відповідач буз зареєстрованим приватним підприємцем ще до реєстрації шлюбу і з того часу займався підприємницькою діяльністю, для здійснення чого придбавав металеві контейнери, тому позивачці необхідно було надати докази, що спірні металеві контейнери були придбані ними під час шлюбу за спільні кошти і спільною працею, що спростовує посилання в апеляційній скарзі на те, що майно є спільною сумісною власністю.

Інші підстави в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду відсутні.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 30 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ Судді /підписи/

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь