Постанова № 39797238, 16.07.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. Справа № 922/869/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Жирний О.С. (довіреність №2-48 від 13.01.2014 року);

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №1532Х/1-38) на рішення розглянувши апеляційну скаргу першого відповідача (вх. №1538Х/1-38) рішення господарського суду Харківської області від "30" квітня 2014 р. по справі № 922/869/14

за позовом Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", м.Київ

до 1) Дочірнього підприємства "Східтехексперт", м.Харків

2)Державного підприємства "Східний експертно-технічний центр "Держгірпромнагляду України", м. Харків,

про визнання недійсним договору, стягнення штрафу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Східтехексперт" та Державного підприємства "Східний експертно-технічний центр" "Держгірпромнагляду України", в якій просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір №3/13 про відступлення права вимоги, укладеного 30.12.2013 року між ДП "Східтехексперт"(1-м відповідачем) та Державним підприємством "Східний експертно-технічний центр" Держгірпромнагляду України" (2-м відповідачем); стягнути з Дочірнього підприємства "Східтехексперт" за порушення умов п.6.6. договору №276-ДП/10-ВРТП від 27.12.2010 року штраф в розмірі 20% від суми правочину , що становить 18 411,02грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.04.2014 р. по справі № 922/869/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Перший відповідач - Дочірнє підприємство "Східтехексперт" не погодився з зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати у частині визнання недійсним з моменту укладення договору уступки вимоги №30/3 від 30 грудня 2013 року.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, зокрема, про те, що при укладенні спірного договору про відступлення права вимоги сторонами не були враховані вимоги ч.1 ст.516 ЦК України, а тому суд першої інстанції правомірно визнав недійсним спірний договір.

Перший відповідач в судове засідання 09.07.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року, якою розгляд апеляційної скарги призначено в даному судовому засіданні, направлялась на вказану в апеляційній скарзі першим відповідачем адресу, однак повернулась підприємством зв'язку з довідкою про невручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Другий відповідач також не з'явився в судове засідання 09.07.2014 року, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що відповідачі належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

27.12.2010 року Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України "(правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") в особі Івано-Франківського управління філії "Виробниче ремонтно - технічне підприємство "Укргазенергосервіс" та Дочірнім підприємством "Східтехексперт" було укладено договір №276-ДП/10-ВРТП (а.с.43).

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується провести роботи:"Регламентні роботи з обстеження газотурбінної установки ГТК-10-2, заводський №568, станц.№1 на КС Долина Долинського ЛВУМГ УМГ "Прикарпаттрансгаз", з метою призначення додаткового ресурсу .

В п.4.2. договору сторони узгодили, що загальна вартість робіт, обумовлених даним договором складає 92055,12 грн.

Пунктом 6.6. договору передбачено, що жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам без письмової згоди другої сторони.

За передачу (відступлення) своїх прав по даному договору третім особам без письмової згоди,сторона яка порушила домовленість, сплачує другій стороні штраф у розмірі 20% від суми правочину.

Робота за договором №276-ДП/10-ВРТП на проведення регламентних робіт з обстеження газотурбінної установки ГТК-1-2, зав. №568, станції №1 на КС Долинського ЛВУМГ УМГ "ГІрикарпатрансгаз" була виконана Дочірнім підприємством «Східтехексперт» та прийнята філією позивача, що підтверджується актом приймання робіт б/н за січень 2011 року (а.с.47).

Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

30.12.2013 року Дочіпнє підприємство "Східтехексперт" (цедент) та Державне підприємство "Східний експертно-технічний центр" Держгірпромнагляду України" (цесіонарій) укладено договір №3/13 про відступлення права вимоги (а.с.48).

Згідно п.1. цього договору, цедент поступається цесіонарію правом вимоги сплати коштів за договором №276-ДР/10-ВРТП від 27.12.2010 року, укладеним між цедентом та філією "Виробниче ремонтне - технічне підприємство" Укргазенергосервіс" ДК "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" "Про надання послуг з обстеження газотурбінної установки ГТК-10-2", заводський №568, станц.№1 на КС Долина Долинського ЛВУМГ УМГ "Прикарпаттрансгаз" в обсягах та на умовах, встановлених договором між цедентом та боржником.

В п.2. спірного договору від 30.12.2013р. вказано, що договір зазначений в п.1. цього договору, є додатком до даного договору і складає його невід'ємну частину.

Відповідно до п.3 договору, цедент зобов'язаний передати документи, що засвідчують право вимоги послуг, зазначених п.1. цього договору.

Цедент повинен повідомити боржника про перехід прав цедента до цесіонарія та оформити належним чином всі пов'язані з цим документи протягом трьох днів з моменту підписання цього договору (п.4 договору).

Як зазначає позивач, він не надавав згоду першому відповідачу на передачу прав вимоги за договором №276-ДР/10-ВРТП (як це передбачено п.6.6 вказаного договору), а тому при укладенні договору про відступлення права вимоги сторонами не були дотримані вимоги, встановлені ч.1 ст.516 ЦК України, що стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання його недійсним, з посиланням на вимоги ч.1 ст.203 ЦК України.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Відповідно до п.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу.

Частиною першою статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 6.6. договору №276-ДР/10-ВРТП від 17.12.2010 року передбачено, що жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам без письмової згоди другої сторони. За передачу (відступлення) своїх прав по даному договору третім особам без письмової згоди,сторона яка порушила домовленість, сплачує другій стороні штраф у розмірі 20% від суми правочину.

Таким чином, вказаним договором передбачено обов'язок сторін отримати письмову згоду другої сторони у випадку передачі своїх прав та обов'язків за укладеним договором.

В матеріалах справи відсутні докази згоди позивача на здійснення заміни сторони за укладеним договором.

Отже, укладаючи оспорюваний договір відступлення права вимоги, без попередньої письмової згоди позивача, перший відповідач порушив умови договору №276-ДР/10-ВРТП від 27.12.2010 року та вимоги ч.1 ст.516 ЦК України.

Оскільки спірний правочин не відповідає вимогам ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання договору про відступлення права вимоги №3/13 від 30.12.2013 року недійсним на підставі ч.1 ст. 203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Крім того, позивач просить стягнути з першого відповідача штраф в розмірі 18411,02 грн.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.6.6 договору №276-ДП/10-ВРТП, за передачу (відступлення) своїх прав по даному договору третім особам без письмової згоди,сторона яка порушила домовленість, сплачує другій стороні штраф у розмірі 20% від суми правочину.

Отже, стягнення штрафу у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Таким чином, обґрунтованим, на думку колегії суддів, є стягнення з першого відповідача штрафу в розмірі 18411,02 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі перший відповідач вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оспорюваний договір уступки права вимоги не спрямований на настання реальних наслідків.

Судова колегія враховує наступне.

Господарськи й суд Харківської області при прийнятті рішення по справі дійшов вірного висновку про недійсність договору про відступлення права вимоги №30/3 від 30.12.2013 року.

Однак, посилаючись на невідповідність оспорюваного договору вимогам закону, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку та не обґрунтував належним чином наявність ознаки, визначеної п.5 ст.203 ЦК України (а саме відсутність правових наслідків правочину).

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7«Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

З огляду на викладене, колегія суддів здійснила власну правову оцінку обставин справи та не вбачає підстав для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 30.04.2014 року у справі № 922/869/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга першого відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.04.2014 року у справі № 922/869/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 922/869/14 підписано 14.07.2014 року

Головуючий суддя Сіверін В.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.