Постанова № 39796548, 03.07.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року /16:00/Справа № 808/3069/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого суди Нестеренко Л.О., при секретарі Чорній В.С., за участю представника позивач Гречковської І.В., представника відповідача Кузнецової Г.Г. розглянувши у відкритом судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Кредо Бріг»

до Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА», Публічне акціонерне товариство «БАНК «ЮНІСОН», Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні інвестиції»,

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Кредо Бріг» (далі - Підприємство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (далі - ВДВС, відповідач) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА», Публічне акціонерне товариство «БАНК «ЮНІСОН», Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні інвестиції», про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області винести постанову про зняття з-під накладеного арешту помилково перераховану Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Кредо-Бріг» грошову суму у розмірі 77 000,00 грн.; зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області винести постанову про зняття з-під накладеного арешту помилково перераховану Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Кредо-Бріг» грошову суму у розмірі 38 800,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає наступне.

28 березня 2014 року на рахунок ТОВ «ТБ Кредо-Бріг» у ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Товариством «Омега» на рахунок позивача було помилково перераховано грошові кошти у сумі 77000,00 грн., платіжне доручення № 8310.

Звернувшись 03.03.2014р. до ПАТ «Банк «Національні інвестиції» з клопотанням про повернення зазначених помилково зарахованих коштів, позивач отримав відмову у зв'язку із накладенням арешту на рахунок ТОВ «ТБ Кредо -Бріг» постановою про арешт коштів боржника від 29.01.2014р. №41226931 ВДВС Мелітопольського МРУЮ. Так, відповідач не задовольнив клопотання ТОВ «ТБ Кредо-Бріг» щодо зняття з накладеного арешту помилково перерахованих коштів з рахунку ТОВ «ТБ Кредо -Бріг». Також, 10 квітня 2014 року на рахунок ТОВ «ТБ Кредо-Бріг» у ПАТ «БАНК «ЮНІСОН»» ТОВ «Омега» було помилково перераховано грошові кошти у сумі 38 800,00 грн., платіжне доручення № 9434, які банк також відмовився видати позивачу. Позивач вважає незаконним відмову відповідача повернути /зняти з-під арешту/ помилково перераховані зазначені суми, тому змушений звернутися до суду із зазначеним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з підстав, аналогічних наведеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, оскільки державний виконавець діяв в спосіб і порядок, встановлений Законом України «Про виконавче провадження». Також зазначив наступне. На примусовому виконанні у відповідача перебуває зведене виконавче провадження, боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Кредо Бріг».

Так, до складу зведеного виконавчого провадження входить виконавче провадження з

виконання :

наказу № 908/3046/13, виданого 27.11.2013 Господарським судом Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Кредо Бріг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма Мелітопольська черешня основний борг в розмірі 450100,00 грн., пеню в розмірі 1905,73 грн., 3% річних в розмірі 35094,18 грн., 11238,68 грн. судового збору;

наказу № 908/4192/13, виданого 11.02.2014 Господарським судом Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Кредо Бріг» на користь Приватного виробничо - комерційного підприємства «АгроМаш» заборгованість в сумі 274600,00 грн., суму 5492,00 судового збору. Так, рішення боржником в строк, зазначений державним виконавцем, виконані не були. Також зазначив, що до ВДВС жодних письмових заяв, або клопотань щодо помилкового перерахування коштів від ТОВ «Омега» не надходило.

Жодних повідомлень від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма Мелітопольська черешня та Приватного виробничо - комерційного підприємства «АгроМаш», щодо погашення перед ними заборгованості за виконавчими документами до відділу не надходило. Так, 08.04.2014 на депозитний рахунок ВДВС з арештованого рахунку боржника, надійшли грошові кошти у сумі 77000,00 грн. Вказує,що відповідно до ст. ст. 43,44,45 Закону України «Про виконавче провадженим» 08.04.2014 кошти розподілені та направлені стягувачам за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у відділі. Отже, скаргу боржника вважає безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки державний виконавець діяв законно, у зв»язку з чим просить суд відмовити позивачу в його позові.

Представники третіх осіб, не зявились та про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Стаття 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» визначає, що органами державної виконавчої служби, зокрема, є районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Статтею 2 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 Закону).

Згідно п.6 ч.3 ст.11 Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України (ч.3 ст.20 Закону).

За змістом частини 1 статті 32 Закону, одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Статтею 57 Закону визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 60 Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

В даному випадку судом встановлено, що помилково /як стверджує позивач/ перераховані на рахунок позивача грошові кошти загальною сумою 115800 гр. /77000 гр. + 38800 гр./ належать ТОВ «Омега», яке і повинно звертатися до суду з позовом про захист своїх інтересів, а не позивач.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту (ч.3 ст.60 Закону).

Окрім того, на виконання вищевказаного Закону, наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5 затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій (далі - Інструкція), яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Так, пункт 5.6.10 означеної Інструкції встановлює, що порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Державний виконавець роз'яснює сторонам та зацікавленим особам, які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, що вони мають право оскаржити дії державного виконавця, а також звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту (п.5.6.11 Інструкції).

Таким чином, аналізуючи приписи вищенаведених правових норм, адміністративний суд дійшов наступних висновків:

по-перше, чинне законодавство не покладає на органи державної виконавчої служби обов'язку надавати дозвіл на повернення з арештованих рахунків боржників помилково перерахованих коштів;

по-друге, оскарженню підлягають лише дії державного виконавця з накладення арешту на майно, у разі порушення ним порядку здійснення такої виконавчої дії;

по-третє, за умови накладення арешту на рахунки боржника відповідно до законодавства, грошові кошти, які йому не належать можуть, бути повернуті власнику виключно за рішенням суду про визнання за останнім права на майно та звільнення такого майна з-під арешту, адже тільки рішення суду є підставою для прийняття державним виконавцем постанови про зняття арешту з відповідного рахунку.

Поряд з тим, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, адміністративний суд насамперед вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, передусім залежить від встановлення факту його протиправної бездіяльності по відношенню до позивача.

Зокрема, бездіяльністю є протиправна, суспільно-небезпечна, усвідомлена, вольова, пасивна поведінка особи, тобто невиконання особою покладеного на неї обов'язку діяти певним чином під загрозою настання відповідальності.

Наразі суд зауважує, що в даному випадку бездіяльність з боку відповідача могла б мати місце тільки у разі ненадання позивачу роз'яснення його права щодо звернення до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, оскільки в даній ситуації надання зазначеного роз'яснення є обов'язком державного виконавця. Всі наступні дії державної виконавчої служби залежать виключно від наявності судового рішення, яким встановлено факт помилкового перерахування грошових коштів та зобов'язання звільнити їх з-під арешту. При цьому суд звертає увагу на те, що такої виконавчої дії як надання дозволу банківській установі на повернення з арештованого рахунку помилково перерахованих грошових коштів чинне законодавство взагалі не передбачає, оскільки державного виконавця, в силу наданої йому компетенції, не наділено повноваженнями самостійно надавати оцінку приналежності коштів, що надходять на рахунки боржника.

Поряд з тим, в силу частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає подання позивачем даного позову засобом ухилитися від сплати заборгованості за виконавчими документами з виконання рішення Господарського суду Запорізької області на користь інших підприємств.

За приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльностіКонституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Будь-яких достатніх доказів щодо помилковості перерахування іншим підприємством - ТОВ «Омега», грошових коштів на рахунок позивача, у судовому засідання позивачем суду не надано.

У зв»язку з викладеним, суд вважає, що позов позивача є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Кредо-Бріг» до Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторої позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА», Публічне акціонерне товариство «БАНК «ЮНІСОН», Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні інвестиції», про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко