Ухвала суду № 3979635, 02.06.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2009 року № 22а-10309/08 /9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Яворського І.О.

Попко Я.С.

При секретарі судового засідання Наконечній М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 19 травня 2008 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд-Вест»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2008 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербуд -Вест» звернувся у господарський суд Львівської області із позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова. У позовній заяві із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати протиправними та нечинними такі податкові повідомлення - рішення: № 002882302/0/38374 від 24.12.2007 р. та № 0002892302/0/38375 від 24.12.2007 р., № 0002892302/1/7579 від 04.03.2008 р. та № 0002892302/1/7578 від 04.03.2008 р.

Постановою господарського суду Львівської області від 19 травня 2008 року у справі № 3/69 А адміністративний позов задоволено та скасовано оскаржувані податкові повідомлення рішення. Приймаючи постанову, господарський суд виходив із того, що податкове повідомлення-рішення № 0002882302/0/38374 від 24.12.2007р. прийняте відповідачем на підставі акту перевірки № 2501/23-2/34418987 від 12.12.2007 р., в якому зафіксовано порушення позивачем п.п.1.22.1 п. 1.22, п.1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - підприємством занижено скоригований валовий дохід в 1 кв. 2007 р. на загальну суму 647 119,61 грн.

Судом також встановлено, що ТзОВ «Інтербуд- Вест» було представлено до перевірки документи, що свідчать про закриття кредиторської заборгованості перед ТзОВ «Агроспецселект- XXI» шляхом видачі (емітування) простого векселя, а саме акт прийому-передачі № 1 від 30.03.2007 р., в якому зазначено, що ТзОВ «Інтербуд - Вест» в особі директора Прожеріна О.В. («Векселедавець») з однієї сторони, та ТзОВ «Агроспецселект- XXI», в особі директора Саратіняна В. («Векселедержатель»), з другої сторони склали даний акт про те, що Векселедавець передав, а Векселедержатель отримав простий вексель в кількості одна штука на загальну суму 647 119,61 грн., строком погашення 30.03.2017 р.

____________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Березяк Н.Є. ряд. ст. зв. № 2.11.1 суддя-доповідач Любашевський В.П.  

справа № 3/69-А/5015 справа № 22а-10309/08/9104.doc

Відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення рішення, виходив із того, що вказана сума 647 119,61 грн. є безнадійною кредиторською заборгованістю. Проте, суд першої інстанції із такими доводами відповідача не погодився, оскільки судом встановлено, що описана в акті перевірки заборгованість ТзОВ «Інтербуд- Вест» є не кредиторською, а дебіторською. Крім того, суд звернув увагу, що описана в акті перевірки заборгованість виникла у 2006 році і строк позовної давності по ній пройде лише у 2009 році, тобто після набрання чинності зазначеним вище Законом, що свідчить про неправильне трактування та застосування відповідачем положень чинного законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень.

Що стосується посилання відповідача на кредиторську заборгованість по виданому позивачем векселі, то суд встановив, що відповідно до статті 70 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, від 07.06.30 (дата приєднання України 06.07.99), позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Статтею 77 зазначеної Конвенції передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 -63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Виходячи зі змісту вказаних норм Конвенції, початок перебігу строку позовної давності, для зобов'язань за простим векселем починається від дати настання строку платежу, зазначеному у векселі.

Як вбачається з матеріалів справи, датою погашення простого векселя, виданого позивачем є 30.03.2017 року. Враховуючи ті обставини, що строк погашення простого векселя не настав, а отже заборгованість позивача не є такою, за якою минув строк позовної давності, а відтак не підлягає включенню до складу валових доходів як безнадійна.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0002892302/0/38375 від 24.12.2007 р., прийнятого на підставі акту № 2501/23-2/34418987 від 12.12.2007 р. за порушення позивачем п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями) (далі - Закон), а саме - заниження ПДВ в сумі 112 276,00 грн. (в т.ч. за листопад 2006р. на суму 20 789,19 грн., у жовтні 2006 р. на суму ПДВ 31 018,11 грн., у вересні 2006 р. на суму ПДВ 27 348,00 грн., у серпні 2006 р. на суму ПДВ 33 120,31 грн.). то суд першої інстанції зазначив, що висновок контролюючого органу про заниження податкового зобов'язання позивачем із ПДВ є безпідставним, оскільки на момент здійснення господарських операцій, як і на момент розгляду справи по суті, ТзОВ «Агроспецселект - XXI» було зареєстроване у встановленому законом порядку і внесене до Єдиного державного реєстру, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ, виданою станом на 21.03.2008 року. ТзОВ «Інтербуд - Вест» не могло знати про причетність чи непричетність тих чи інших фізичних осіб до створення підприємства.

Тому, господарський суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на суму 112 276,00 грн. згідно з п. п. 7.2.6. п .7.2., п. п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить постанову господарського суду Львівської області від 10 квітня 2008 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні вимог його адміністративного позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що судом не застосовано норми п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності) та норми п. п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого безповоротна фінансова допомога це зокрема сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Тому, на думку скаржника сума в розмірі 647 119,61 грн. підлягала віднесенню до складу валового доходу позивача.

Окрім вказаного, апелянт не погодився із висновком суду щодо правомірності формування податкового кредиту позивачем. Обґрунтовуючи доводи зазначає, що перевіркою встановлено, що в 2006 році ТзОВ «Інтербуд-Вест» мало господарські взаємовідносини з ТзОВ «Агроспецселект-ХХІ», що підтверджується виданими ТзОВ «Агроспецселект-ХХІ» податковими накладними на загальну суму 673652,80 грн., в тому числі ПДВ 112276,00 грн.

Вищевказані податкові накладні відображені в реєстрах отриманих податкових накладних ТзОВ «Інтербуд-Вест» та в деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди. Сума податку на додану вартість, згідно вказаних податкових накладних, включена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди.

При винесенні оскаржуваної постанови, зазначає скаржник, судом не враховано, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.02.2007 р. у справі № 2а-121 визнано недійсними статут ТзОВ «Агроспецселект-ХХІ» в редакції, затвердженої загальними зборами товариства від 12.11.2004 р. у відповідності до протоколу № 1 з моменту його складання, визнано недійсним статут ТзОВ «Агроспецселект-ХХІ» в новій редакції, затвердженої загальними зборами товариства від 17.03.2006 р. у відповідності до протоколу №4 з моменту його складання, скасовано свідоцтво про реєстрацію ТзОВ «Агроспецселект-ХХІ» платником податку на додану вартість № 37670007 від 19.11.2004 р. з моменту внесення його до реєстру платника податку на додану вартість, скасовано свідоцтво про реєстрацію ТзОВ «Агроспецселект-ХХІ» платником податку на додану вартість № 37709860 від 22.12.2005 р. з моменту внесення його до реєстру платника податку на додану вартість. Тому, на думку апелянта, податковий кредит сформовано безпідставно.

З'ясувавши обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав:

 Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що сума у розмірі 647 119,61 грн. є безнадійною заборгованістю, та підлягає включенню до складу валового доходу, оскільки, в ході проведення перевірки ТзОВ «Інтербуд- Вест» державною податковою інспекцією було встановлено, що станом на 30.03.2007 р. по рахунку № 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» числилась кредиторська заборгованість перед ТзОВ «Агроспецселект- XXI» в розмірі 647 119, 61 грн.

Підставою для такого висновку апелянта стало те, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26.02.2007р. (справа № 2а-121), скасовано установчі документи та свідоцтво про реєстрацію ТзОВ «Агроспецселект- XXI» платником податку на додану вартість № 37670007 від 19.11.2004р.

Проте суд апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними, оскільки ТзОВ «Інтербуд- Вест» було представлено до перевірки документи, що свідчать про закриття кредиторської заборгованості перед ТзОВ «Агроспецселект- XXI» шляхом видачі (емітування) простого векселя, а саме акт прийому-передачі № 1 від 30.03.2007 р., в якому зазначено, що ТзОВ «Інтербуд - Вест» в особі директора Прожеріна О.В. («Векселедавець») з однієї сторони, та ТзОВ «Агроспецселект- XXI», в особі директора Саратіняна В. («Векселедержатель»), з другої сторони склали даний акт про те, що Векселедавець передав, а Векселедержатель отримав простий вексель в кількості одна штука на загальну суму 647 119,61 грн., строком погашення 30.03.2017 р. Тому, початок перебігу строку позовної давності у випадку непогашення векселя, слід вважати саме 30.03.2017 р. Враховуючи наведене, а також те, що на момент розгляду справи у суді ТзОВ «Агроспецселект- XXI» наяве у ЄДРПОУ , підстави для визнання заборгованості безнадійною відсутні.

Згідно п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Судом першої інстанції вірно встановлено, на момент здійснення господарських операцій, як і на момент розгляду справи по суті, ТзОВ «Агроспецселект- XXI» було зареєстроване у встановленому законом порядку і внесене до Єдиного державного реєстру, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ, виданою станом на 21.03.2008 року. ТзОВ «Інтербуд- Вест» не могло знати про причетність чи непричетність тих чи інших фізичних осіб до створення підприємства.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит на суму 112276,00 грн. згідно з п. п. 7.2.6. п .7.2., п. п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. Відповідно до п. п. 7.2.6. підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари (послуги). Податкові накладні виписані ТзОВ «Агроспецселект- XXI» на загальну суму ПДВ 112276,00 грн. були досліджені судом і не встановлено жодних порушень порядку її видачі.

Таким чином, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено його з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 19 травня 2008 року у справі № 3/69 А - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Повний текст ухвали

виготовлено та підписано

09.06.2009 р.

Головуючий суддя В. П. Любашевський

Судді І.О. Яворський

Я.С. Попко