Постанова № 39796120, 17.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року Справа № 922/4933/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.05.2014у справі№ 922/4933/13 господарського суду Харківської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 220 435, 27 грн. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 220 435, 27 грн. заборгованості за договором еквайрингу №20656303 від 15.03.2013, укладеним між сторонами у справі.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення визначеного умовами вказаного договору Порядку роботи з БПК (банківськими платіжними картками) та визначеного умовами Додаткової угоди № 1 до вказаного договору Порядку проведення операцій бронювання провів операції ручного списання коштів з БПК без наявності самої БПК, без участі держателів БПК та їх згоди на здійснення таких операцій, за відсутності дозволу позивача на проведення таких операцій та заповненої картки бронювання, передбаченої договором, внаслідок чого держателями БПК було оскаржено 25 операцій по несанкціонованому списанню грошових коштів, здійснених відповідачем, до банку-емітента, який відповідно до Правил міжнародних платіжних систем звернувся до позивача з вимогами здійснити зворотний платіж. Оскільки відповідач документів, які б спростовували інформацію банку-емітента щодо шахрайських операцій не надав, то позивач здійснив оплату зворотних вимог та звернувся в порядку п. 2.2.17. договору еквайрингу до відповідача з вимогами компенсувати йому сплачені банкам-емітентам суми по проведеним відповідачем з порушенням умов договору еквайрингу операціям. У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку зазначеної суми не сплатив, позивач звернувся до господарського суду про її стягнення у даній справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.02.2014 (суддя Хотинець П.В.) у позові відмовлено повністю.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів факту отримання від банків-емітентів вимог зворотних платежів або фінансових претензій по проведених відповідачем операціях, факт здійснення такого платежу (відсутні фінансові документи про списання сум зворотних платежів), не надав доказів, які б свідчили про те, що такі операції відповідача визнані платіжними системами MasterCard Worldwide, Visa International та/або банками-емітентами, як шахрайські, а також доказів на підтвердження того, що за проведеними відповідачем операціями надійшло опротестування держателів БПК, а за наявними в матеріалах справи доказами, неможливо дійти висновку, які саме особи, коли та з яких підстав звернулися до банків-емітентів з опротестуванням операцій і чи зверталися взагалі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 (колегія суддів у складі: Лакіза В.В., - головуючий, Гетьман Р.А., Шевель О.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Перший український міжнародний банк" задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2014 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "Перший український міжнародний банк" 220435,27 грн. заборгованості за договором еквайрінгу №20656303 від 15.03.2013, 4408,70 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2204,35 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

За висновком апеляційного господарського суду факти оскарження 25 операцій, проведених відповідачем, виставлення банками-емітентами позивачу претензій по зворотнім платежам, а також факт списання коштів з банку позивача підтверджується наявними в матеріалах справи виписками та роздруківками по рахункам, вчиненими через спеціальне програмне забезпечення, листами платіжних систем MasterCard Worldwide б/н, б/д, Visa International № 542 від 14.05.2014, які з огляду на специфіку договору еквайрингу та електронних відносин, що складаються між сторонами на підставі договору, є належними доказами у справі. Крім того, суд виходив з того, що у відповідача виникли передбачені пунктом 2.2.17. договору еквайрингу зобов'язання по компенсації банку списаних сум операції, а також штрафів/комісій, оскільки вказаний пункт договору є нормою, яка регулює правовідносини сторін з чітко визначеною диспозицією, наявність якої зумовлює вчинення певних дій як з однієї, так і з іншої сторони, тобто пунктом 2.2.17. договору встановлено, що у разі отримання банком вимоги зворотного платежу або фінансової претензії, що є диспозицією, відповідач зобов'язаний компенсувати банку суму операції та штрафи/комісії, списані з банку платіжними системами. При цьому, відповідні дії по компенсуванню провадяться за умови наявності документів підтверджуючих списання платіжною системою грошових сум з банку, що доведено наявними в матеріалах справи доказами.

В касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 15.03.2013 між публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (банк, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (фірма, відповідач) укладено договір еквайрингу №20656303.

Еквайринг - послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі (п. 1.9. ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні").

Відповідно до п. 1.4. Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ №223 від 30.04.2010, еквайринг - діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування суб'єктів господарювання і здійснення операцій з видачі готівки користувачам спеціальних платіжних засобів, які не є клієнтами емітента, а також проведення розрахунків з ними за операції, які здійснені із застосуванням спеціальних платіжних засобів. У

Відповідно до п. 1.1 договору еквайрингу № 20656303 від 15.03.2013 договір регулює відносини між фірмою та банком по проведенню платежів та розрахунків за банківськими платіжними картками (БПК) відповідних платіжних систем (додаток 1).

Згідно п. 1.2. договору відповідач взяв на себе зобов'язання приймати банківські платіжні картки (БПК) в оплату в якості рівноцінного платіжного засобу за товари та послуги, відповідно до процедури, передбаченої договором та додатками до нього, а позивач забезпечувати обробку документів та переказ грошових коштів на рахунок відповідача по операціям, проведених з використанням БПК.

Пунктом 2.2.3 договору сторони встановили, що відповідач зобов'язаний при здійсненні платежів чітко дотримуватися Порядку роботи з БПК (додаток №1).

Відповідно до додатку №1 до договору еквайрингу - "Порядок роботи з БПК", співробітник фірми (відповідач) повинен здійснювати всі дії з БПК у присутності клієнта, при цьому клієнт повинен бачити всі дії з БПК. Приймаючи БПК, фірма повинна слідувати наступному порядку, який дозволить уникнути фінансових втрат, пов'язаних з шахрайством або невірно оформленими документами: держателі БПК мають право отримати товар чи послуги тільки за дійсними БПК міжнародних платіжних систем Visa International, MasterCard International; БПК приймаються до оплати, якщо відсутні явні ознаки підробки.

Відповідно до розділу "Електронна авторизація" Порядку роботи з БПК держатель БПК повинен розписатися на чеках, а співробітник фірми завірити підписи на БПК і на чеку. При прийманні БПК, якщо для перевірки клієнтом вводився ПІН-код, співробітник фірми не повинен вимагати від клієнта підписати чек.

Також, у п.4.3. розділу "Відмітні особливості і основні характеристики карток Master Card" зазначено, що картка може бути використана тільки тією особою, чиє ім'я вказано на лицевій стороні, незаконне застосування пластикової картки переслідується за законом.

Враховуючи особливий вид діяльності відповідача - готельний бізнес, 15.03.2013 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору еквайрингу, якою доповнено Порядок роботи з БПК пунктами щодо проведення додаткових операцій, а саме: передавторизації та бронювання.

Відповідно до розділу 1 додаткової угоди "Порядок проведення додаткових операцій" операції передавторизації - це транзакції, за якими в момент проведення авторизаційного запиту остаточна сума коштів, які підлягають списанню з держателя БПК, точно не відома. Використання даної операції можливе лише для оплати послуг проживання у готелі. Проведення операцій передавторизації складається з двох транзакцій розділених в часі: передавторизаційний запит - операція блокує грошові кошти на картковому рахунку держателя БПК, але не приймає участі у фінансових розрахунках, та завершення передавторизації - операція здійснює списання коштів з рахунку держателя БПК. Сума даної операції є остаточною та відповідає сумі фактичних зобов'язань держателя БПК.

Розділом 2 додаткової угоди №1 визначено порядок проведення операцій бронювання. Для здійснення цієї операції держатель БПК повинен надати відповідачу поштою або по факсу заповнену картку бронювання, яка містить необхідний для заповнення перелік питань. При цьому, операція бронювання дозволяє відповідачу провести в POS-терміналі операцію продажу, шляхом ручного введення реквізитів БПК з клавіатури POS-терміналу на суму 1 (одна) грн. з метою визначення останніх шести символів коду бронювання та дійсності картки. Після успішного проведення операції, відповідач відразу проводить операцію скасування продажу. Якщо дійсність картки підтверджена успішно проведеною операцією та отримано код авторизації, відповідальний співробітник торгової точки заповнює бланк "Підтвердження бронювання", який висилається держателю БПК по факсу чи поштою. До бланку додається копія заповненої форми заказу бронювання, що була раніше надіслана держателем БПК.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, підтверджується матеріалами справи, зокрема копіями чеків (т.1, а.с. 71-78) та не заперечується відповідачем, останнім в березні та квітні 2013 було вчинено дії зі зняття грошових коштів з БПК без участі держателів БПК, що свідчить про невідповідність таких дій відповідача умовам договору еквайрингу та додаткової угоди № 1 до нього. При цьому, докази заповнення держателями БПК картки бронювання, як того вимагають умови додаткової угоди № 1 від 15.03.2013 до договору еквайрингу, в матеріалах справи відсутні.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували обставини несанкціонованого списання коштів з БПК в торговій точці відповідача та докази належного виконання відповідачем умов договору еквайрінгу. Натомість, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами-запитами про надання інформації, а також документів по транзакціям, які оскаржують ся. Проте, відповідач вказаних вимог не виконав, у зв'язку з чим ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" не мав можливості оскаржити (опротестувати) вимоги-претензії платіжних систем та свідчить про те, що відповідач не спростував інформацію щодо вчинення шахрайських операцій.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції 25 операцій по несанкціонованому списанню грошових коштів, проведених відповідачем, на загальну суму 27578,54 дол. США були оскаржені держателями БПК до банків емітентів, які, в свою чергу, відповідно до Правил міжнародних платіжних систем звернулися до позивача з вимогами здійснити зворотний платіж. Оскільки відповідач документів, які б спростовували інформацію банків-емітентів щодо шахрайських операцій не надав, то позивач здійснив зворотний платіж та, керуючись п. 2.2.17. договору еквайрингу, звернувся до відповідача з вимогами компенсувати йому сплачені банкам-емітентам суми грошових коштів по проведеним відповідачем операціям. У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку зазначеної суми не сплатив, позивач звернувся до господарського суду про її стягнення у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627, ст. 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пп. 2.2.17. п. 2.2. договору еквайринга № 20656303 від 15.03.2013, яким визначені обов'язки відповідача, у випадку отримання банком вимоги зворотного платежу або фінансової претензії по операції, проведеній в торговій точці фірми, на протязі двох банківських днів з моменту пред'явлення вимоги банком у випадках, передбачених відповідними правилами платіжних систем, відшкодовувати банку суму операції, а також виплачувати банку в повному обсязі компенсацію штрафів/комісій, списаних з банка платіжними системами у відповідності з діючими правилами платіжної системи, на підставі документації, яка підтверджує списання сум штрафів/комісій з банку, у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день платежу на рахунок, визначений у вимозі банку.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції вказаний пункт договору регулює правовідносини сторін з чітко визначеною диспозицією, наявність якої зумовлює вчинення певних дій як з однієї, так і з іншої сторони, тобто пунктом договору встановлюється, що у разі отримання банком вимоги зворотного платежу або фінансової претензії, що є диспозицією, відповідач зобов'язаний компенсувати банку суму операції, а також штрафи/комісії, списаних з банка платіжними системами. При цьому, відповідні дії по компенсуванню провадяться за умови наявності документів підтверджуючих списання платіжною системою грошових сум з банку.

У зв'язку з цим судом апеляційної інстанції вірно встановлено та підтверджується наявними в матеріалах доказами, що банками-емітентами держателів БПК були виставлені публічному акціонерному товариству "Перший Український Міжнародний Банк" вимоги зворотного платежу (фінансові претензії), а кошти були списані з рахунків позивача.

Факт виставлення банками-емітентами претензій позивачу підтверджується виписками та роздруківками по рахункам, вчиненими через спеціальне програмне забезпечення (т.1 а.с. 79-106), які з огляду на специфіку договору еквайрингу та відносини, що склалися між сторонами на підставі вказаного договору по проведенню платежів та розрахунків по банківським платіжним карткам, є належними та допустимими доказам у справі, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, підтвердити факт виставлення претензій іншим чином неможливо.

Крім того, обставини виставлення банками-емітентами вимог зворотного платежу позивачу та факт списання коштів з рахунку позивача підтверджується також і наявними в матеріалах справи листами представництв платіжних систем Master Card WorldWide б/н б/д та Visa International в Україні №542 від 14.05.2014 (т.1 а.с. 220, т. 4, а.с. 2), в яких представництва підтверджують факт виставлення ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк України" вимог зворотних платежів та повідомляють про те, що позивач вчинив дії по покриттю фінансових вимог та у позивача відсутня заборгованість по розрахункам з іншими учасниками платіжної системи, в тому числі в частині виконання ним оплат згідно виставлених вимог.

Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що обставини оскарження держателями БПК 25 операцій, проведених відповідачем, виставлення банками-емітентами позивачу претензій по зворотним платежам, а також факт списання коштів з банку позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а у відповідача виникли, передбачені договором еквайрингу зобов'язання по компенсації банку списаних сум операції, у зв'язку з чим суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування господарським судом апеляційної інстанції при її прийнятті не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 у справі № 922/4933/13 - без змін.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк