Постанова № 39795997, 15.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року Справа № 910/20271/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -не з'явились,відповідача прокуратури-Трегуб О.А., -Козакова І.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.04.2014у справі№910/20271/13за позовомТернопільського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській областідоПАТ "Укрсоцбанк"про стягнення 22099,47 грн. збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в повітряВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 28.11.2013 (суддя Чинчин О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 (судді: Тищенко О.В., Іоннікова І.А., Чорна Л.В.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

ПАТ "Укрсоцбанк" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.256,257,261,267 ЦК України, п.п.3.6,3.7,3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 №639, та ст.ст.43,82 ГПК України. Зокрема, скаржник стверджує, що матеріали справи не містять ані доказів неможливості проведення Державною екологічною інспекцією перевірки протягом 2009-2012рр., ані відповідних клопотань про поновлення пропущеного строку для звернення до органів прокуратури, у зв'язку з чим, судами безпідставно було відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності. Також заявник вказує на неправильне обчислення позивачем розміру шкоди, наголошуючи на необхідності розрахунку завданих державі збитків за період з моменту виявлення правопорушення проведеною перевіркою (з 17.01.2013р.) до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу, а не за період з 01.02.2009р. по 17.01.2013р.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області з 16.01.2013р. по 17.01.2013р. проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ПАТ "Укрсоцбанк".

Під час проведення перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, яким, зокрема, встановлено, що Тернопільське відділення №770, відділення "Старий ринок" №771, Чортківське відділення №772, Хоростківське відділення №785 та Кременецьке відділення №791 ПАТ "Укрсоцбанк" не мають дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин, що є порушенням ч.5 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Наведена обставина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 17.01.2013, складеним відносно спеціаліста відділу забезпечення ПАТ "Укрсоцбанк" (ОСОБА_6), постановою про накладення адміністративного стягнення у розмірі 136 грн. №2 від 17.01.2013, квитанцією про сплату штрафу в розмірі 136 грн. №9278727 від 17.01.2013.

Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області видано ПАТ "Укрсоцбанк" припис №3-2/304 від 21.01.2013, яким зобов'язано відповідача до 01.04.2013р. отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від експлуатаційного побутового котла.

Як вбачається з довідок ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" №559 від 18.04.2013, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" №047/2633 від 22.04.2013 та Кременецького відділення з постачання та реалізації газу "Львівтрансгаз" №259 від 26.06.2013, відділеннями №№770,771,772,785,791 ПАТ "Укрсоцбанк" природний газ використовується починаючи з 01.02.2009р.

З огляду на викладене та враховуючи, те, що відповідач, здійснюючи в процесі своєї господарської діяльності викиди в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу, спричинив забруднення атмосферного повітря, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про виникнення у відповідача зобов'язання з відшкодування завданих державі збитків у сумі 22099,47 грн., нарахованих за період з 01.02.2009р. по 17.01.2013р.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

На спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за період з 01.02.2009р. по 17.01.2013р., поширюється дія Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 №639 (далі - Методика №639).

Згідно з п.п.2.1.2,2.2 Методики №639 наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Так, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п.2.7.1 Методики №639).

Згідно з п.4.1 Методики №639 розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою З = m х 1,1П х A х К х К , (12)

i i т зі

де З - розмір збитків, грн;

m - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

i

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

A - безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої забруднюючої речовини;

i

К - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

т

К - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту зі i-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

В свою чергу, відповідно до п.3.6 Методики №639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

При цьому, пунктом 3.11 Методики №639 передбачено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

З огляду на вміщене в п.3.6 Методики №639 чітке розмежування розрахункових способів визначення маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в повітря (за параметрами джерела викиду або за час роботи джерела викидів), касаційна інстанція відхиляє недоречні твердження скаржника про помилкове прийняття судами до уваги наданого позивачем розрахунку розмірів відшкодування збитків в якості належного доказу.

Саме розрахунковий метод контролю при визначенні обсягів наднормативних викидів та розміру завданих державі збитків і був правомірно застосований позивачем, яким враховано дані щодо обсягів викидів, розраховані на основі даних довідок ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" та Кременецького відділення з постачання та реалізації газу "Львівтрансгаз".

Правильність висновку апеляційного суду з цього приводу також випливає з приписів п.3.7 Методики №639, згідно якого розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за спеціальною формулою в разі відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини.

За таких обставин, не заслуговують на увагу самі лише посилання відповідача на п.3.11 Методики №639 в обґрунтування доводів щодо необхідності розрахунку завданих державі збитків за період з моменту виявлення правопорушення (з 17.01.2013р.) до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу роботи джерела викиду, а не за період з 01.02.2009р. по 17.01.2013р.

Відтак, позивач цілком обґрунтовано застосував розрахунковий метод визначення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду за наявних умов необов'язковості застосування інструментально-лабораторного методу. До того ж, в обгрунтування помилкового застосування позивачем розрахункового методу визначення розміру шкоди, завданої державі, відповідач не надав контррозрахунок збитків.

По-друге, наявні заперечення заявника з цього приводу зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі (акт перевірки від 16-17.01.2013, довідка ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" №559 від 18.04.2013, довідка ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" №047/2633 від 22.04.2013, довідка Кременецького відділення з постачання та реалізації газу "Львівтрансгаз" №259 від 26.06.2013, розрахунки розміру відшкодування збитків), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, судами попередніх інстанцій з врахуванням вимог ст.ст.10,11,33,34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", положень Методики №639 та на підставі ретельної правової оцінки акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 16-17.01.2013, припису №3-2/304 від 21.01.2013, протоколу про адміністративне правопорушення від 17.01.2013, постанови про накладення адміністративного стягнення №2 від 17.01.2013, довідки ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" №559 від 18.04.2013, довідки ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" №047/2633 від 22.04.2013, довідки Кременецького відділення з постачання та реалізації газу "Львівтрансгаз" №259 від 26.06.2013 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факт порушення ним законодавства про охорону атмосферного повітря шляхом вчинення наднормативних викидів забруднюючих речовин в період з 01.02.2009р. по 17.01.2013р. без спеціального дозволу, внаслідок чого державі було завдано збитків на суму 22099,47 грн.

Колегія також визнає помилковими посилання скаржника на сплив позовної давності по вимогах позивача з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, перебіг строку позовної давності у спорах про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, починається з дня виявлення правопорушення (складання акта перевірки, яким зафіксовано відповідне порушення). Тому обчислення строку позовної давності необхідно здійснювати не з дати, з якої почалося порушення природоохоронного законодавства, як вважає скаржник, а з дати, коли позивач довідався про порушення прав держави та виявив факт завдання шкоди.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 у справі №910/20271/13 залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун