Ухвала суду № 39795032, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року м. Київ К/9991/1815/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2011 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 р.

у справі № 2а-15742/10/9/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеростар»

до Державної податкової інспекції в м. Севастополі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеростар» (далі - ТОВ «Аеростар», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Севастополі АР Крим (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2011 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 р., позов задоволений повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0024872301/0 від 24.11.2010 р.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 12.11.2010 р. управлінням податкового контролю юридичних осіб ДПІ в м. Сімферополі АР Крим проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Аеростар» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої було складено акт від 12.11.2010 р. №16690/23-7/35983595.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р., у результаті чого донараховано податку на прибуток за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р. у сумі 103 988 грн., у тому числі: 3-ий квартал 2009 р. - 60 863 грн.; 4-ий квартал 2009 р. - 43 125 грн.

Оскаржуваний позивачем акт у адміністративному порядку був залишений податковим органом без змін, а відповідна скарга - без задоволення.

На підставі вказаного акту ДПІ в м. Сімферополі АРК було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0024872301/0 від 24.11.2010 р. про визначення ТОВ «Аеростар» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 151 669,50 грн., у тому числі: за основним платежем 103 988 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47 681,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем було правомірно сформовано валові витрати по ремонту авіазапчастин за договорами №172-09 від 23.04.2009 р. та №0110-09 від 24.09.2009 р., що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Так, за висновками податкового органу, позивачем до складу валових витрат віднесені витрати по ремонту авіазапчастин, які не підтверджені актами виконаних робіт (які не були надані під час проведення перевірки), а саме:

3-ий квартал 2009 р. від ДП МОУ «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» відповідно до договору № 172-09 від 23.04.09 р. віднесено витрати по ремонту авіазапчастин у сумі 243450 грн. 00 коп., що не підтверджено актом виконаних робіт;

4-ий квартал 2009 р. від ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» відповідно до договору № 0110-09 від 24.09.09 р. віднесено витрати по ремонту авіазапчастин у сумі 172500 грн. 00 коп., що не підтверджено актом виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем(замовник) та ДП МОУ «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (виконавець) був укладений договір на виконання капітального ремонту агрегатів від 23.04.2009 р. №172-09, а також договір з ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» (виконавець) від 24.09.2009 р. № 0110-09 про виконання капітального ремонту і перемодифікації в профіль «В» авіаційної техніки.

Витрати по вказаних договорах віднесено позивачем до складу валових витрат.

Оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами - актами виконаних робіт, податковими накладними.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із нормою абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється (п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати на підставі актів виконаних робіт, податкових накладних, отриманих від контрагентів, та у зв'язку з оплатою цим підприємствам вартості виконаних робіт (послуг), що відповідає наведеним вимогам законодавства.

Відтак, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи свідчать про товарність та реальність операцій між позивачем і його контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем валових витрат та наявності підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0024872301/0 від 24.11.2010 р.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2011 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 р. у справі № 2а-15742/10/9/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.