Ухвала суду № 39794988, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року м. Київ К/9991/72499/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 р.

у справі №2а-6432/08/1570

за позовом Одеської залізниці

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Одеська залізниця звернулась до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення.

Справа переглядалась судами не одноразово.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2011 р. справу було направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 р. прийняте нове рішення, яким позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.04.2008 р. №0000141510/0.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 р. про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 03.03.2008 р. по 24.03.2008 р. була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 Служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської Залізниці (структурного підрозділу позивача відповідно до Положення Одеської залізниці від 22.02.2011 р. №НЮ-25/125) з питань правильності визначення розрахунку та сплати земельного податку за земельну ділянку на якій розташований санаторій-профілакторій „Біла акація".

За результатами перевірки був складений акт від 31.03.2008 р. № №124/15-10/01071580/2, яким встановлено порушення ст. ст.19, 50, 51 Земельного кодексу України, ч. 1 ст.7, ст. 13, 14 Закону України «Про плату за землю», у результаті чого за період 2 півріччя 2005 року - 1 квартал 2007 року занижено суму податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 281 080,73 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 10.04.2008 р. №0000141510/0, яким структурному підпрозділу позивача визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» у сумі 421 621, 10 грн. (у т.ч. 281 080, 70 грн. - основний платіж та 140 540,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю».

Так, відповідно до ст. 5 вказаного Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Як свідчать матеріали справи, згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.04.1999 р. №346, земельну ділянку, щодо якої нараховано земельний податок, було передано управлінню Одеської залізниці для експлуатації та обслуговування санаторію-профілакторію.

При цьому, як було встановлено судом попередньої інстанції, з відповіді КП «ОМБТІтаРОН» від 05.07.20012 р. № 7301-06 вбачається, що з 27.01.2005 р. санаторій-профілакторій площею 9598,3 кв. метрів по Французькому бульвару, 59 у м. Одесі зареєстрований за Одеською дорожньою організацією професійного союзу залізничників та транспортних будівельників України згідно рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2003 р. (справа № 30/169-03-5301), яким визнано право власності.

З листа Одеської дорожньої профспілкової організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України від 25.10.2012 р. вих. №431-04 (яким було направлена до суду копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно) вбачається, що з 27.01.2005 р. (на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2003 р.) зареєстровано за Одеською дорожньою організацією професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України право власності на санаторій-профілакторій за адресою Одеська область, м. Одеса, бул. Французький (б. Пролетарський), буд. 59.

Слід також зазначити, що Одеська дорожня організація професійного союзу залізничників та транспортних будівельників України є окремою юридичною особою, яка знаходиться на обліку в податковій інспекції з 29.02.2000 р.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що з 2005 року ні позивач ні будь-який з його структурних підрозділів не були користувачами спірної земельної ділянки.

Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову є обґрунтованим, відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 р. у справі №2а-6432/08/1570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.