Ухвала суду № 39794910, 16.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2014 р. м. Київ К/800/15742/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Бойка Є.Г.,відповідача:Батюти З.Ю.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Куйбишево»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 р.

у справі №816/389/13-а

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Куйбишево»

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Куйбишево» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 р. адміністративний позов задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 15.10.2012 р. №0000132301 визнано протиправним та скасовано, в інший частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 145,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У строк з 12.07.2012 р. по 20.07.2012 р. податковою інспекцією проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р.

У ході перевірки ревізором-інспектором встановлено, що позивачем невірно розподілені суми податкових зобов'язань між деклараціями з податку на додану вартість, по яких здійснюються розрахунки з бюджетом, та деклараціями з ПДВ скороченими, в результаті чого товариством до складу податкових зобов'язань декларацій з податку на додану вартість, по яких здійснюються розрахунки з бюджетом, за січень - липень 2011 року, вересень - грудень 2011 року, січень-березень 2012 року не включено суму ПДВ у розмірі 15 315 852,00 грн. по отриманих у 2011-2012 роках попередніх оплатах від ТОВ «Кернел-Трейд» та ТОВ «Укрросзерно» без здійснення фактичної поставки власної сільськогосподарської продукції.

За результатами перевірки складено акт від 27.07.2012 р. №1199/22-00845890, у якому відображено порушення позивачем вимог п. 187.1 ст. 187, п. 209 ст. 209 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання декларацій з ПДВ, по яких проводяться розрахунки з бюджетом, за січень-липень 2011 року, вересень-грудень 2011 року, січень-березень 2012 року у сумі 15 315 852,00 грн; п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податкове зобов'язання декларацій з ПДВ скорочених за січень-липень 2011 року, вересень-грудень 2011 року, січень-березень 2012 року у сумі 15 315 852,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 р. №0000032301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 17 460 936,50 грн, у тому числі, за основним платежем - 15 315 852,00 грн., за штрафними санкціями - 2 145 084,50 грн.

За результатами розгляду скарги позивача рішенням Державної податкової служби у Полтавській області ДПС України від 08.10.2012 р. №2541/10/10-215 вказане податкове повідомлення-рішення скасоване у частині штрафної санкції у розмірі 5,00 грн.

На підставі вказаного рішення від 08.10.2012 р. №2541/10/10-215 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2012 р. № 0000132301, яке отримано позивачем.

Рішенням Державної податкової служби України від 20.12.2012 р. №7468/0/61-12/10-2115 скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 15.10.2012 р. №0000132301 - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріли справи, 30.03.2011 р. між позивачем та ТОВ «Кернел-Трейд» укладено договір № ПЗ-11/КБШ, згідно з яким позивач зобов'язувався передати у власність ТОВ «Кернел-Трейд» зернові та олійні культури власного виробництва, вирощені в сезоні урожаю 2011 року, а покупець - прийняти товар та сплатити його вартість.

Судами у ході розгляду справи було встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем протягом березня - вересня 2011 року отримано попередню оплату у розмірі 67 140 700,00 грн, у тому числі ПДВ 7 283 900,00 грн.

На підставі договору від 30.03.2011 на суму отриманої попередньої оплати позивачем виписано податкові накладні.

Позивачем фактично відвантажено у 2011 - 2012 роках сільськогосподарської продукції на загальну суму 23 437 124,70 грн.

18.05.2011 р., 15.07.2011 р. та 05.08.2011 р. позивач повернув ТОВ «Кернел-Трейд» кошти на загальну суму 2 210 000,00 грн. Суму оплаченої, але не поставленої продукції у розмірі 43 703 575,30 грн повернуто контрагенту у липні 2012 року, у зв'язку з чим здійснено коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Крім того, 01.09.2011 р. між позивачем та ТОВ «Кернел-Трейд» укладено договір №ПЗ-12/КБШ, згідно з яким позивач зобов'язувався передати у власність ТОВ «Кернел-Трейд» зернові та олійні культури власного виробництва, вирощені в сезоні урожаю 2012 року, а покупець - прийняти товар та сплатити його вартість.

Згідно з додатком №1 загальна вартість товару становить 58 440 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 9 740 000,00 грн.

На виконання умов вказаного договору від 01.09.2011 р. позивачем у перевіряємому періоді отримано попередню оплату у розмірі 45 401 000,00 грн, у тому числі ПДВ 7 566 833,33 грн., який ним віднесено до складу податкових зобов'язань скороченої декларації з податку на додану вартість.

На підставі договору від 01.09.2011 р. позивачем на суму отриманої попередньої оплати виписано податкові накладні, проте у перевіряємому періоді поставка сільськогосподарської продукції не проводилась, що не заперечувалось представниками сторін.

З матеріалів справи також вбачається, що 12.01.2011 р. між позивачем та ТОВ «Укррос-Зерно» укладено договір №Св/11-2, відповідно до якого позивач зобов'язувався передати у власність ТОВ «Укрросзерно» цукровий буряк врожаю 2011 року на загальну суму 2 800 032,00 грн, а покупець - прийняти товар та сплатити його вартість.

На підставі вказаного договору позивачем отримано від «Укрросзерно» у січні-березні 2011 року попередню оплату у розмірі 2 790 524,00 грн, у тому числі ПДВ 465 087,33 грн., який позивачем віднесено до складу податкових зобов'язань скороченої декларації з податку на додану вартість.

Суд попередньої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що у позивача були відсутні правові підстави відображати ПДВ, нарахований на вартість сільськогосподарських товарів власного виробництва, які він зобов'язувався у майбутньому поставити ТОВ «Кернел-Трейд» та ТОВ «Укрросзерно» за договорами купівлі-продажу, у скорочених деклараціях за січень-липень 2011 року, вересень-грудень 2011 року, січень-березень 2012 року, тобто в тих податкових періодах, на які припадала дата виникнення податкових зобов'язань, по даті зарахування коштів від покупців на рахунок товариства.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав на приписи п. 2 розділу VІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492, відповідно до якого у рядку 1 податкової декларації (скороченої) зазначаються виключно операції з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Відтак, судова колегія суду апеляційної інстанції визначилась із тим, що кошти отримані від ТОВ «Кернел-Трейд» та ТОВ «Укрросзерно», не можна вважати оплатою за поставлену сільськогосподарську продукцію, так як дані бухгалтерського обліку не підтверджують їх поставку, а сума ПДВ у розмірі 15 315 852,00 грн. не може відображатись в складі податкових зобов'язань декларацій з ПДВ (скорочених), а повинна відображатись у складі податкових зобов'язань декларацій, по яких проводяться розрахунки з бюджетом.

Утім, суд касаційної інстанції вважає наведені доводи передчасними та помилковими з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з п. 2 розділу VІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, у рядку 1 податкової декларації (скороченої) зазначаються виключно операції з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України регламентовано, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку обставинам справи та аналізуючи наведені нормативні положення правомірно вказав, що п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України не містять будь-яких, відмінних від загальних, положень щодо визначення дати виникнення податкових зобов'язань з постачання сільськогосподарських товарів власного виробництва, у тому числі не пов'язує право віднесення до скороченої декларації з ПДВ сум податку, нарахованих на вартість товарів, які будуть відвантажені у майбутньому, із фактичним здійсненням їх відвантаження.

Так, посилання в п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України на визначення «поставлених товарів/послуг» не можна ототожнювати із їх відвантаженням.

Слід зазначити, що відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Таким чином, визначальною умовою операції з постачання є перехід права власності на товари/послуги, що у даному випадку не оскаржується.

Отже, доводи відповідача, яки обґрунтовані тим, що продукція за передоплатою не була поставлена у звітний податковий період, відтак не можна вважати, що вона відноситься до сільськогосподарської, правомірно визнані судом першої інстанції безпідставними та спростовуються матеріали справи, до яких долучені, зокрема, договори, укладені між позивачем та ТОВ «Кернел-Трейд» та ТОВ «Укрросзерно», предметами яких є саме сільськогосподарська продукція.

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків перевірки, відповідно до яких позивач повинен був визначати податкові зобов'язання з податку на додану вартість у деклараціях на загальних підставах і сплатити податок до бюджету в загальному порядку по отриманих у 2011-2012 роках попередніх оплатах від ТОВ «Кернел-Трейд» та ТОВ «Укрросзерно».

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Куйбишево» задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 р. у справі №816/389/13-а скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 р. у справі №816/389/13-а залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.