Постанова № 39794887, 02.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2014 року м. Київ К/9991/37005/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колумб»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2011 р.

у справі №2а/0570/1947/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колумб»

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька

про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колумб» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька (далі - відповідач) про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 р. позовні вимоги задоволено: визнано нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.05.2010 р. №0001582342 повністю, №0001592342 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 160,00 грн. та від 31.05.2010 р. №0001762342 повністю, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2011 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково, визнано частково нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.05.2010 р. №0001592342 у розмірі 160,00 грн. та стягнуто з Державного бюджету України 1,70 грн. судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання нечинними рішень від 31.05.2010 р. №0001762342 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 480,00 грн. та від 11.05.2010 р. №0001582342 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 353,80 грн. та прийняти в цій частині нове, про задоволення позовних вимог. У іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено планову перевірку позивача з питань дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій павільйону в м. Торез Донецької області, про що складено акт від 23.04.2010 р. №0217/05/63123/32011267, яким встановлено порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій та порушено порядок використання торгового патенту.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення від 11.05.2010 р. №0001582342, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9 423,55 грн. за порушення п.п. 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, за наслідками проведеної перевірки, податковим органом прийнято рішення від 11.05.2010 р. №0001592342, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 320,00 грн. за порушення вимог ч.1 ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Також, посадовими особами відповідача, проведено перевірку дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт від 12.05.2010 р. №0259/05/63/23/32011267, яким встановлено порушення обліку ведення товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, а саме: встановлено надлишок товарних запасів на суму 7 240,00 грн. та незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення від 31.05.2010 р. №0001762342 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 494,25 грн., за порушення вимог п.п.12, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Рішення від 11.05.2010 р. №0001582342 та від 31.05.2010 р. №0001762342 є спірними у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: порушення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, у результаті чого визначено суму штрафних санкцій у розмірі 9 353,80 грн. та 14 480,00 грн., відповідно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Актами перевірок позивача від 23.04.2010 р. та від 12.05.2010 р. зафіксовано відсутність у останнього первинних документів на товар, які б підтверджували належне ведення обліку за місцем його реалізації.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування спірних рішень у частині застосування до позивача санкцій за порушення вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд апеляційної інстанції виходив з того, що зберігання товару, у тому числі за місцем їх реалізації та зберігання, за відсутності під час перевірки первинних бухгалтерських документів є порушенням суб'єктом господарювання встановленого порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, відповідальність за яке передбачена ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з зазначеними висновками апеляційного суду та вважає їх передчасними, зважаючи на наступне.

Так, п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. До документів, що підтверджують придбання товарів та є підставою для їх оприбуткування, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Приписами ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

Про неналежне ведення позивачем обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, на думку відповідача, свідчить відсутність первинних документів про рух товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з такими доводами відповідача, з огляду на те, що такий висновок податкового органу, спростовується наявними у матеріалах справи видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними та деклараціями з податку на додану вартість, у яких відображено взаємовідносини позивача з постачальниками, дані яких співпадають з наданими первинними документами про придбання товару.

Отже, твердження податкового органу про неналежне ведення позивачем обліку товарних запасів за місцем їх реалізації не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановивши наявність обставин, що зумовлюють необхідність застосування нормативного припису ст. 229 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень від 11.05.2010 р. №0001582342 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 353,80 грн. та від 31.05.2010 р. №0001762342 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 480,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колумб» задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2011 р. у справі №2а/0570/1947/11 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень від 11.05.2010 р. №0001582342 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 353,80 грн. та від 31.05.2010 р. №0001762342 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 480,00 грн. та прийняти у зазначеній частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення від 11.05.2010 р. №0001582342 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 353,80 грн. та від 31.05.2010 р. №0001762342 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 480,00 грн.

У решті постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2011 р. у справі №2а/0570/1947/11 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.