Ухвала суду № 39794885, 02.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2014 року м. Київ К/9991/36666/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 р.

у справі №2а-6128/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віллон»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віллон» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (далі - відповідачі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетного відшкодування.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.07.2010 р. №0000482360/0, від 06.08.2010 р. №0000482360/1, та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по податковим деклараціям за жовтень 2009 року на суму 510 522,00 грн. та за січень 2010 року на суму 392 091,00 грн., а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 703,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за жовтень 2009 року та за січень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період серпня-вересня та листопада 2009 року, про що складено акт від 29.06.2010 р. №495/23-616/33766443, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого, на думку відповідача, позивач не мав права на бюджетне відшкодування за жовтень 2009 року у сумі 510 522,00 грн. та січень 2010 року у сумі 392 091,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2010 р. №0000482360/0, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 902 613,00 грн.

У порядку адміністративного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2010 р. №0000482360/1, аналогічне за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Позивачем 20.11.2009 р. подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, у рядку 25 якої визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 918 119,00 грн.

З урахуванням поданого уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22.01.2010 р. та враховуючи розрахунок суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку, становить 510 522,00 грн.

Згідно додатку 2 до вказаної податкової декларації з податку на додану вартість залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, складається із сум податку на додану вартість, які виникли у період липня-вересня 2009 року.

22.02.2010 р. позивачем подано податкову декларацією з податку на додану вартість за січень 2010 року, у рядку 25 якої визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 392 091,00 грн.

Згідно додатку 2 до вказаної податкової декларації з податку на додану вартість залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, складається із сум податку на додану вартість, які виникли у період жовтня-грудня 2009 року.

Фактичною підставою для відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що обсяги оподаткованих операцій останнього за останні 12 місяців менші ніж заявлена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на рахунку 10 «Основні засоби».

Суд касаційної інстанції погоджується із доводами судів попередніх інстанцій відносно того, що наведені висновки контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Нормами п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до 7.7.2 цього ж пункту, у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2009 року та січень 2010 року відбулося внаслідок будівництва житлового будинку за адресою: вул.Коцюбинського, 12-А, м.Луганськ.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 2.2 Статуту підприємства, предметом його діяльності є здійснення проекту будівництва об'єкту нерухомості на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 12-А, здійснення розпорядження як збудованим та введеним в експлуатацію об'єктом нерухомості так і незавершеним будівництвом об'єкту нерухомості, а також всіма правами, що належатимуть товариству та інше.

Згідно договору девелопменту від 02.08.2006 р. № 02-Д/2006, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ «Компанія розвитку проектів «Кепітал Стар» (девелопер), останній взяв на себе зобов'язання здійснити проект, а замовник зобов'язався сплатити йому винагороду та профінансувати витрати за проектом.

Додатковою угодою від 01.02.2007 р. до вказаного договору здійснено заміну сторони у договорі девелопменту, а саме: ТОВ «Компанія розвитку проектів «Кепітал Стар» замінено ТОВ «Жильонер», яке прийняло на себе всі права та обов'язки девелопера за договором.

Крім того, 02.02.2007 р. між ТОВ «Жильонер» та ТОВ «Жильонер Схід» (стара назва - ТОВ «Компанія розвитку проектів «Кепітал Стар») укладено договір субдевелопменту №03-Д/2007, за яким останній взяв на себе зобов'язання здійснити проект об'єкту нерухомого майна, що має бути побудований та введений в експлуатацію у м.Луганськ, вул.Коцюбинського, 12-А.

З матеріалів справи вбачається, позивач отримав дозвіл на виконання будівельних робіт від 13.12.2007 р. № 434/2007 на будівництво багатоповерхового будинку за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 12-А.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту у спірний період позивачем надано податкові накладні, фінансові звіти девелопера за договором девелопменту та акти прийому-передачі виконаних робіт.

Платіжними дорученнями та виписками банку з розрахункового рахунку позивача підтверджено фактичну сплату податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг), який в подальшому віднесений до складу податкового кредиту спірного періоду.

Встановлене п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» обмеження щодо отримання бюджетного відшкодування для осіб, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, у даному випадку обґрунтовано не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки законом не береться до уваги обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, якщо нарахування податкового кредиту здійснене внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про протиправність прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень, наявності підстав для їх скасування та стягнення з Державного бюджету України заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 р. у справі №2а-6128/10/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.