Постанова № 39793459, 17.07.2014, Біловодський районний суд Луганської області

справа № 2 «а» -1058/11/1204

категорія-2 «а»-14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2014 року Біловодський районный суд Луганської області

В складі : судді Ткаченко О.Д.

секретаря Торби Т.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 на постанову державного інспектора відділу Держкомзему у Біловодському районі гр. Корнійчук С.В. та до правонаступника як співвідповідача в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області про поновлення строку для звернення до суду, скасування постанови про накладення на позивача штрафу за самовільне зайняття земельної ділянки за ст. 53-1 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

14.11.2011 року позивач вдруге ( вперше звертався з аналогічним позовом 18.10.2011 року, за ухвалою суду позов за клопотанням позивача був залишеним без розгляду 26.10.2011 року) звернувся з адміністративним позовом до державного інспектора відділу Держкомзему у Біловодському районі гр. Корнійчук С.В. , після скасування ухвали судді про повернення останньої позовної заяви позивачу з причин пропуску строку позовної давності, до участі у розгляді справи залучено співвідповідачів в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області та відділ Держземагенства у Біловодському районі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача гр. ОСОБА_3 , яка діє за довіреністю від 13.12.2013 року підтримали позовні вимоги та вказали, що на початку 2011 року було укладено договір оренди землі між Біловодською районною державною адміністрацією та позивачем у цій адміністративній справі, який був зареєстрованим 04 травня 2011 року. У відповідності до умов договору земельна ділянка площею 2,0 га ріллі була відведеною для особистого селянського господарства та розташована на території Євсузької сільської Ради Біловодського району зі строком дії на 5 років - до 01 березня 2016 року. Після реєстрації даного договору гр. ОСОБА_1 поїхав до землевпорядника Євсузької сільради , де усно з її слів встановив , що там на місцевості вже встановлені межі земельної ділянки, або зразу після земель , зайнятих гр. ОСОБА_5, йому та його доньці гр. Бова відведені земельні ділянки для оренди. На місці позивач встановив разом з своїм зятем гр. ОСОБА_4 , що земельні ділянки , які зайняв ОСОБА_5, засіяні і там вже майже дозріває врожай, а між земельною ділянкою ОСОБА_5 через відповідний проміжок були встановлені ще відповідні розподільні знаки до ділянки гр. ОСОБА_6, на якій також вже був посіяний соняшник. Таким чином, вважаючи, що це ділянка , яка виділена по договору оренди позивачу, він та його донька гр. ОСОБА_7 засіяли свої ділянки своїм насінням соняшнику. До серпня 2011 року вони не знали, що ОСОБА_5 замість відведених йому десь 10 га землі зайняв ще близько 3,0 га землі, тому вийшло так, що позивач не на своїй ділянці почав обробку земельної ділянки та посіяв насіння. Коли виникло питання відносно земельної ділянки, виділеної в оренду з резервного фонду гр. ОСОБА_8 в серпні 2011 року, тільки тоді 13 жовтня 2011 року після перевірки земельного законодавства Державним інспектором відділу Держкомзему в Біловодському районі гр. Корнійчук С.В. було складено протокол № 000043 за ст. 53-1 за самовільне зайняття земельної ділянки, а не її зміщення,( а в резолютивній частині - 51 ч.1 КУпАп) .Позивач був притягнутим до адміністративної відповідальності саме за самовільне зайняття земельної ділянки в виді штрафу в сумі 170 гривень та йому було обраховано збитки в розмірі приблизно до 2,5 тисяч гривень. Що це за сума, він та його представник не знають, але вважають, що це корупційні схеми гр. Корнійчк С.В. та її безпосереднього на той час начальника гр. ОСОБА_6. Але позивач вважає, що до адміністративної відповідальності був притягнутим незаконно з наступних підстав: він вважає, що використовував земельну ділянку на підставі рішення державного органу, що не є самовільним зайняттям земельної ділянки, тому що її надано було в оренду, та дія договору ще не закінчилася, та мало місце необережне зміщення ділянок, а не їх самовільне зайняття. Тому на думку позивача та його представника інспектором не було в повній мірі враховано вимоги ст. 280 КУпАП, а саме чи було позивачем вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи є обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність. Також позивач посилається на наявність в нього гіпертонічного кризу на час складання протоколу, тому вважає, що хворів і мав право на поновлення строку позовної давності для звернення до суду, не дивлячись на те, що першого разу він залишив свої позовні вимоги без розгляду. Також позивач зазначив, що з усієї групи людей, які були задіяні на спірних земельних ділянках, до відповідальності притягнутим він був один, не притягнуто було гр. ОСОБА_5, також суду не доведено, що позивач окрім своїх 2,0 га прихватив ще інші 3,0 га з сусідньої площі .

В судовому засіданні, враховуючи відсутність клопотань позивача та його представника про відмову від позову до посадової особи , яка раніше працювала в в відділі Держкомзему як інспектор гр. Конійчук С.В., до участі у справі залучено також і всіх правонаступників на час розгляду справи - відділ Держемагентства в Біловодському районі в особі його представника гр. Конійчук С.В. та Державну інспекцію сільського господарства в Луганській області, останню як правонаступника зі здійсненням повноважень державного контролю за використанням та охороною земель.

В судовому засідання гр. Корнійчук С.В. позовні вимоги не визнала та пояснила, що в даному випадку Держземагенство не може бути належним відповідачем у справі , інтереси якого вона зараз представляє за довіреністю . Але пояснила, що перевірка нею в 2011 році проводилася на звернення тих осіб, які б мали орендувати ту земельну ділянку, на якій були посіяні сільськогосподарські культури позивачем у справі гр. ОСОБА_1 Точно прізвища цих людей вона зараз не пам'ятає, але це були дві особи, окрім гр. ОСОБА_8, який також значно пізніше, приблизно наприкінці літа, отримав право оренди на 2,0га землі , де посіяв свої культури позивач, і ці ділянки були поза межами Євсузької сільради і належали до земель державної власності.

Представник відповідача в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області подав письмові заперечення , в яких зазначив, що 10 жовтня 2011 року державним інспектором відділу Держкомзему в Біловодському районі гр. Корнійчук С.В. за участю землевпорядника Євсузької селищної Ради Бондар В.В. та депутата селищної Ради Семененко Г.І. була проведена позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства за площею 2,0 га гр. ОСОБА_1 За результатами перевірки було складено акт та протокол, тому що позивач у цій справі гр. ОСОБА_1 самовільно приєднав до наданої йому земельної ділянки в 2,0 га ще додатково ділянку площею 3,0 га, на яку були відсутні правовстановлюючі документи. Тому і було складено протокол за ст. 53-1 КУпАп та направлено припис про усунення порушення норм земельного законодавства, всі документи позивач отримав особисто. Тому за вчинене самовільне зайняття земельної ділянки він був притягнутим до адміністративної відповідальності в виді штрафу в сумі 170 гривень за наявною у правонаступника постановою за ст. 53-1 КУпАП, постанова ним була отримана особисто 13..10.2011 року. За цих обставин співвідповідач вважає, що штраф був накладеним правомірно, у межах повноважень та у спосіб, який на той час був передбаченим діючим законодавством за фактом встановлення адміністративного правопорушення.

Свідок гр. ОСОБА_4 пояснив, що його тесть є позивачем у справі. Весною 2011 року він , діючи в інтересах своєю дружини, та позивач гр. ОСОБА_1 прибули з своїми договорами оренди до землевпорядника Євсузької сільради, яка працювала на цій посаді в сільській Раді та попросили встановити межі земельних ділянок, переданих в оренду ОСОБА_1 та ОСОБА_7 Але вона пояснила, що там вже є межі, тому вони з її слів зрозуміли, що це площа між земельної ділянкою ОСОБА_5, вже на якій зійшов врожай, та земельною ділянкою гр. ОСОБА_6, який засіяв соняшник, тому там і обробили землю та висіяли своє насіння соняшника. Наприкінці літа виник спір між гр. ОСОБА_8, який отримав землю в оренду та вказував, що ОСОБА_1 засіяв його земельну ділянку. Тоді гр. ОСОБА_6 та інспектор і притягли до відповідальності тільки гр. ОСОБА_1

Свідок гр. Жуков суду пояснив, що в 2011 році він орендував землю поряд з позивачем, а в серпні - жовтні 2011 року ОСОБА_1 косив свій соняшник і виник спір між гр. ОСОБА_8 та позивачем про самовільне зайняття позивачем виділеної іншій особі самовільної ділянки з обох сторін. Після цього приїздили уповноважені особи і проводили обміри.

Вислухавши позицію всіх учасників процесу, оглянувши всі документи, подані суду та завірені відповідачем в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області , з оригіналів, переданих йому при реорганізації відділу Дерземресурсів в відділ Дерземагентсва та окрему сільгоспінспекцію , суд приходить до висновку, що позовні вимоги гр. ОСОБА_1 не можуть бути задоволеними з наступних підстав:

Як вбачається з змісту протоколу та оскаржуваної ним постанови, за якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності 13.10.2011 року, на нього за ст. 53-1 КУпАП України накладено штраф в сумі 170 гривень за самовільне зайняття земельної ділянки , притому було розраховано та вказано на наявність матеріальної шкоди в розмірі 2283,53 гривень, до протоколу долучено ситуативний план, відповідно до якого вказана орендована земельна ділянка 2,0га позивача та самовільно зайнята земельна ділянка площею 3,0 га, поряд також на ситуативному плані є й земельна ділянка площею 2,0га, відведена гр. ОСОБА_7, в приписі про усунення порушень земельного законодавства вказано також про необхідність усунення порушення самовільного зайняття земельної ділянки площею 3,0 га, яке було позивачем потім усунуто і іншої інформації стосовно змішення меж вказаним в позові як свідок гр. ОСОБА_5 немає.

За цих обставин суд приходить до висновку, що позивач, незалежно від того, зайняв від земельні ділянки інших осіб, чи земельні ділянки запасу, на що посилається свідок гр. ОСОБА_12, він самовільно зайняв окрім виділеної йому в оренду , ще відповідну земельну ділянку площею 3,0 га . Та якщо він і помилявся стосовно меж свої земельної ділянки, переданої йому за актом прийому передачі за підписом позивача та представника орендодавця, суд не вбачає підставі для скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП , тому що спірна земельна ділянка у зв'язку з порушенням меж переданої йому в оренду була зайнята ним безпідставно, або самовільно, таким чином позивач самовільно її обробляв, не прийняв мір для можливого усунення перешкод в користуванні переданої йому земельної ділянки в разі її можливого часткового захоплення кимось із сусідів, але ця обставина не підтверджена письмовими матеріалами перевірки, тому суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваної позивачем постанови незалежно від будь - яких причин використання ним в 2011 році будь якої площі з самовільно зайнятої земельної ділянки. Суд виходить з того, що в даному випадку застосуванню підлягають не тільки норми ст. 1 ( в редакції змін від 15.04.2008 року за законом № 271-У1), за якою не встановлено будь - якого додаткового правочину стосовно виділеної в оренду Біловодською РДА земельної ділянки площею більше як 2 га , бо в матеріалах справи відсутні додаткові підстави надання позивачу до отриманих в оренду ще 3,0 га землі, відповідно до яких ніяких договорів міни чи суборенди між позивачем та іншою особою чи представником державного органу, уповноваженого на ці дії судом не встановлено. Окрім того, в даному випадку підлягає застосуванню як Земельний Кодекс України, так і спеціальний закон «Про оренду землі», за нормами останнього - ст. 6,15,17 до договору оренди повинно бути додано акт визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), окрім наявного у позивача акту прийому передачі земельної ділянки , та до обробітку землі позивач повинен був приступити після встановлення межових знаків відповідного зразка на місцевості уповноваженими особами держави, а не органів місцевого самоврядування, а не на власний розсуд, що передбачається і нормами Земельного Кодексу України.

Стосовно вимог про стягнення судових витрат, то вони підлягають віднесенню за рахунок держави у зв'язку зі звільненням позивача від судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 18 ч.1 п.2,122,158-163,171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.53-1, 255,294,298,300,303,305КУпАП, ст.3,4 Закону України « Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-У1, суд ,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову повністю відмовити за його безпідставністю.

Копію цієї постанови надіслати до відома всім учасникам процесу.

Постанова суду з цього питання в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя : О.Д.Ткаченко