Вирок № 39793035, 17.07.2014, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/2720/14-к

пр. № 1-кп/759/186/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Новик В.П.,

при секретарі - Мельник Ю.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12013110080014845 стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, неодруженого, непрацюючого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (п/б), раніше судимого: 22.03.2011 р. Подільським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 309, ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі; 12.04.2012 р. Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 30.07.2013 р. у зв'язку з відбуттям покарання, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження - прокурорів: Кушніра О.В., Паламарчук Я.А., Шаповалова І.В., захисника: ОСОБА_2, потерпілої: ОСОБА_3, обвинуваченого: ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 25.12.2013 р. приблизно об 11 год. 30 хв., проходячи по тротуару навпроти будинку № 100/1 по пр. Перемоги в м. Києві, побачив припаркований в крайній правій смузі руху автомобіль «Honda HR-V» д.н. НОМЕР_1, який належить гр. ОСОБА_3, з якої вирішив повторно скоїти крадіжку чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 підійшов до водійських дверей вказаного автомобіля і шляхом відкриття дверей, проник до салону. Знаходячись в салоні автомобіля «Honda HR-V» д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_1 з метою обернення на свою користь та особистого збагачення повторно таємно викрав чуже майно, яке належить гр. ОСОБА_3, а саме: шкіряну сумку червоного кольору, ціною 1000 грн., в якій знаходився ноутбук «Асег», ціною 8000 грн., а також непредставляючі матеріальної цінності 4 файли з неофіційними документами, пластмасова коробка з однією печаткою та трьома флеш-картами та один зарядний пристрій, а всього майна на загальну суму 9000 гривень. З викраденим чужим майном ОСОБА_1 почав відходити від місця скоєння злочину. В цей час ОСОБА_3 виявила, що ОСОБА_1 викрав з салону її автомобіля «Honda HR-V» д.н. НОМЕР_1 сумку з належним їй майном і просила його повернути їй викрадене. В цей момент ОСОБА_1, усвідомлюючи те, що його викрили в скоєнні даного злочину та з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності почав втікати в напрямку ринку «Роздол». На території ринку продавець, зреагувавши па крики потерпілої про допомогу у затриманні особи, що викрала у неї сумку, зробила спробу затримати ОСОБА_1 разом із викраденим ним майном, однак останній вирвавшись, побіг до входу в метро. В подальшому, кинувши викрадену сумку на землю, ОСОБА_1 продовжив втечу, однак був затриманий охоронцем та іншими продавцями ринку поблизу входу до підземного переходу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, не визнав та показав, що 25.12.2013 р. приблизно об 11 год. 30 хв. він проходив по трутуару по пр. Перемоги та побачив припаркований в крайній смузі автомобіль, з якого виходила жінка. ОСОБА_1 звернув увагу на те, що вона не закрила свій автомобіль та вирішив прослідкувати за нею, щоб потім повернутись до автомобіля. ОСОБА_1 провів потерпілу за будинок, а сам повернувся до автомобіля та сів на водійське крісло, де викрав з автомобіля жіночу сумку червоного кольору. Після чого він вийшов з автомобіля та пішов в сторону м. Святошин. Він зрозумів, що на нього звертають увагу перехожі, тому що він з жіночою сумкою. Тоді він поклав сумку на землю, а сам пішов швидким кроком далі. На перший крик він зупинився, до нього підійшла потерпіла з працівниками ринку та викликали міліцію. Він ні від кого не втікав.

Під час судового розгляду та судових дебатів свою вину визнав в повному обсязі за ч. 2 ст. 185 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, не визнав, то суд встановив повний порядок розгляду даного кримінального провадження: вважав за необхідне допитати обвинуваченого, потерпілу, свідків та дослідити матеріали кримінального провадження.

Потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що 25.12.2013 р. приблизно об 11 год. 30 хв. вона приїхала до своєї знайомої, яка працювала на заводі "Антонов", що не далеко від станції м. Святошин, залишила автомобіль в крайній смузі на тротуарі, а сама пішла до прохідної, щоб зустрітись зі своєю знайомою. Приблизно через 10 хв. вона вийшла з прохідної та побачила, що біля її автомобіля проходить молодий хлопець з червоною жіночою сумкою, схожою на її сумку, що залишилась в автомобілі. Вона побігла за тим молодим чоловіком. Кричала, щоб його зупинили. Вона не може точно сказати, коли саме ОСОБА_1 поставив сумку на землю. Чи бачив він її та чи чув її крики, вона не може чітко відповісти. Скоріш за все він не чув її крики, бо не втікав, а йшов швидкою ходою. Пізніше вона підтвердила, що сумку він кинув раніше, ніж вона почала кричати. Потерпіла претензій до обвинуваченого не має, шкоду їй відшкодовано у повному обсязі, просила суворо не карати (а.к.п. 58).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона працює на ринку м. Святошин. 25.12.2013 р. приблизно об 11 год. 30 хвилин вона побачила як швидким кроком йшов чоловік з червоною жіночою сумкою. За ним бігла дівчина. Вона кричала, щоб того хлопця зупинили. Свідок хотіла зупинити обвинуваченого, але його зупинив хлопець, який працює на ринку. Вони викликали міліцію. Чітко сказати чи чув хлопець крики жінки і коли саме він поставив сумку: до того як потерпіла почала кричати чи пізніше вона не може, так як не пам'ятає.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що він також працює на ринку м. Святошин. 25.12.2013 р. приблизно об 11 год. 30 хв. він почув, як хтось кричав, хто саме він не пам'ятає. На ринку зі сторони заводу біг хлопець. Потім він побачив як його затримали та почали викликати міліцію. Обвинувачений опору не чинив. Чи щось він тримав в руках сідок не пам'ятає.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що він працює на ринку м. Святошин. 25.12.2013 р. приблизно об 11 год. 30 хв. він спілкувався з людиною та побачив як біжить ОСОБА_1, а за ним біг охоронець ринку. Він вирішив допомогти зупинити його. Зупинив ОСОБА_1 рукою, зусиль не докладав, викликав міліцію. Опору обвинувачений не чинив. Також він повідомив, що сумки в руках ОСОБА_1 не було. Про все, що сталось він дізнався від працівників міліції.

Таким чином, допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, а саме:

- протокол огляду місця події від 25.12.2013 та ілюстративну фототаблицю до даного протоколу, згідно з яким оглядався автомобіль «Honda HR-V» д.н. НОМЕР_1 ( а.к.п. 92-100);

- за клопотанням сторони обвинувачення протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 25.12.2013 р. на досудовому розслідуванні (а.к.п. 101-103). Стосовно даного протоколу допиту свідок ОСОБА_4 пояснила, що дані пояснення вона особисто не писала, їх писав працівник міліції, а потім дав їй підписати. Вона їх підписала, але не читала, так як в її поганий зір.

Суд, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні докази відповідно зі ст.23 КПК України і за клопотанням сторони обвинувачення відповідно до ст. 358 КПК України дослідив протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 25.12.2013 р. на досудовому слідстві, приходить до наступних висновків.

Кваліфікація дій та обсяг обвинувачення, пред'явлені обвинуваченому і викладені в обвинувальному акті за ст.186 ч.2 КК України не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Покази обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він поклав сумку на землю, бо на нього стали звертати увагу перехожі, а сам пішов швидким кроком далі і на перший крик він зупинився знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і узгоджуються з показами потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не викликають у суду сумніву в їx достовірності у встановлених судом діянь обвинуваченого, оскільки вони послідовні, не протирічні i підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Потерпіла ОСОБА_3 свої свідчення давала послідовно та детально, підстав для обмови обвинуваченого в неї не було, а тому їй не вірити у суду причин не має. Момент викрадення сумки з автомобіля вона не бачила. Безпосередньо у судовому засіданні вона підтвердила, що сумку обвинувачений кинув раніше, ніж вона почала кричати. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в руках у ОСОБА_1 нічого не бачили.

Щодо показів свідка ОСОБА_4, то суд до цих показів ставиться критично, оскільки свідок чітко сказати чи чув хлопець крики жінки і коли саме він поставив сумку: до того як потерпіла почала кричати чи пізніше вона не може, так як не пам'ятає. Пояснення, які містяться в протоколі допиту свідка ОСОБА_4 від 25.12.2013 р. на досудовому розслідуванні, вона особисто не писала, їх писав працівник міліції, а потім дав їй підписати. Вона їх підписала, але не читала, так як в її поганий зір.

У п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» чітко розмежовано крадіжку і грабіж. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита.

Таким чином, враховуючи принцип презумпції невинуватості, згідно якого всі сумніви мають трактуватись на користь обвинуваченого, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового слідства кваліфіковані не вірно, а тому суд вважає за необхідне перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.186 КК України на ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Дослідивши безпосередньо в судовому засіданні докази, надані стороною обвинувачення, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Вирішуючи питання про міру та вид покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що є злочином середньої тяжкості, обставини скоєння злочину, особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий, за місцем відбування покарання характеризується негативно, враховує його відношення до скоєного, обставинами, що пом'якшують покарання відповідно до вимог ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та відшкодування моральної і матеріальної шкоди потерпілому, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого у відповідності до вимог ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

Таким чином, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, у виді позбавленням волі, так як приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання не можливо без ізоляції від суспільства.

Крім цього, суд, вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року та звільнити останнього від відбування покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, ст. 1, 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, Законом України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 року, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання в зв'язку з відбуттям ним однієї чверті призначеного покарання, зарахувавши йому у строк відбуття покарання період знаходження під вартою.

Запобіжний захід ОСОБА_1 тримання під вартою скасувати, звільнивши останнього з-під варти негайно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати 611 (шістсот одинадцять) грн. 80 коп. за проведення трасологічної експертизи від 30.12.2013 р. № 1265.

Речові докази по справі: шкіряну сумку червоного кольору, в якій знаходився ноутбук «Асег», 4 файли з неофіційними документами, пластмасова коробка з однією печаткою та трьома флеш-картами та один зарядний пристрій, передані на зберігання потерпілій - залишити останній; сліди папілярних узорів, вилучених в ході огляду автомобіля «Honda HR-V» д.н. НОМЕР_1 зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: Новик В.П.