Ухвала суду № 39792880, 01.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2014 рокусправа № 808/7754/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 р. по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 17.09.2013 року № 0000782600, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 44 530 грн. 50 коп., з них 29 687 грн. - за основним платежем та 14 843,50 - за штрафними санкціями.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000782600 від 17 вересня 2013 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що публічне акціонерне товариство "Запоріжвогнетрив" 21.03.1995 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 029334.

На підставі наказів СДПІ № 103 від 13.08.2013 року та № 120 від 20.08.2013 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Запоріжвогнетрив" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період листопад 2012р. по взаємовідносинам з ТОВ «Мерідіан-Дніпро» та за період вересень - листопад 2012р. по взаємовідносинам з ТОВ «Капітал-Серівс», за результатами якої складено акт від 30.08.2013 року № 104/26-00/00191885.

На вказаний акт позивачем були подані заперечення від 05.09.2013 року № 19-1916 за результатами розгляду яких, висновки наведені в акті визнані обґрунтованими, про що позивачу було надано відповідь від 12.09.2013 року № 1470/10/26-00.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0000782600 від 17.09.13 р., яким ПАТ "Запоріжвогнетрив" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44 530,50 грн., у т.ч. за основним платежем 29 687,00 грн. та штрафних санкцій 14 843,50грн.

Відповідно до висновку вказаного акту податковим органом встановлено допущені позивачем наступні порушення: п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПАТ "Запоріжвогнетрив" суми податку на додану вартість у розмірі 29687 грн., в тому числі: за вересень 2012 року на 6272 грн., за жовтень 2012 року на 6272 грн., за листопад 2012 року на 17143 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що право на формування позивачем податкового кредиту підтверджено відповідними первинними документами, а послання податкового органу на встановлені іншими податковими органами порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача не є підставою для відсутності права на формування податкового кредиту позивачем.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у періоді, що перевірявся мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Мерідіан-Дніпро» та з ТОВ «Капітал-Серівс».

Виконання договорів відбувалося за первинними документами, наданими до перевірки та описаними в акті перевірки. За отримані товари та виконані роботи ПАТ «Запоріжвогнетрив» сплатило кошти, що підтверджується відповідними платіжними документами та не оспорюється його контрагентами.

Усі операції з господарської діяльності щодо поставки товару та виконання робіт були належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р.

Податкові накладні, складені вказаними суб'єктами господарювання, відповідають вимогам чинного законодавства щодо форми та порядку їх оформлення, що не заперечується актом перевірки.

ТОВ «Мерідіан-Дніпро» та ТОВ «Капітал-Серівс» на момент вчинення правочинів та їх виконання були за реєстрованими у якості платників ПДВ, що підтверджується свідоцтвами платника податку на додану вартість.

Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентами угоди.

При цьому, відповідно до акту перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються виключно на підставі інформації з акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Меридіан-Дніпро" від 15.02.2012 за №479/22.5-08/32515299, а також довідки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя за №239/22-12/25216592 від 26.04.2012 "Про результати зустрічної звірки ТОВ "Капітал-Сервіс", якими встановлено відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт/послуг) з контрагентами - постачальниками та контрагентами покупцями, серед яких ПАТ «Запоріжвогнетрив».

Тобто, сутність спору зводиться до правомірності застосування податковим органом висновків інших актів та довідок.

За висновками суду апеляційної інстанції, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, акт перевірки відносно позивача свідчить, що довідка і акт перевірки на підставі яких, податковим органом були зроблені висновки, викладені в акті, також посилаються на інформацію інших податкових органів, що також в свою чергу є не припустимим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 02.07.2014 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим