Ухвала суду № 39790872, 09.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2438/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Альфа фарм" Компанії "АГ Менеджмент Груп ЛЛС" до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року Дочірнє підприємство "Альфа фарм" Компанії "АГ Менеджмент Груп ЛЛС" звернулось з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 13.03.2013 р. № 0000052200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 432972,00 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 288 648,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 144324,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось про недоведеність відповідачем нікчемності угод ДП "Альфа Фарм" з його контрагентом ФОП ОСОБА_2 щодо поставки бензину, оскільки виходячи зі змісту ст. 215 Цивільного кодексу України відсутнє рішення суду щодо визнання недійсним вказаної угоди. Позивач також вважав протиправним зменшення підприємству податкового кредиту з ПДВ по загальній декларації у розмірі 222 795,00 грн. та по скороченій декларації у сумі 58 030,00 грн., оскільки в акті перевірки відсутнє будь-яке посилання на первинні документи, які зафіксовані в податковому обліку та свідчать про вказане порушення.

Крім того, позивач відмічав, що підприємство перебуває на спеціальному режимі оподаткування, відповідно до якого суми ПДВ, які нараховуються на вартість сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягають сплаті до бюджету та акумулюються на спеціальних рахунках, тому зменшення за результатами перевірки податкового кредиту по скороченій декларації та як наслідок збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та перерахування її до бюджету не відповідає вимогам податкового законодавства та свідчить про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.03.2013 року №0000052200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 432972,00 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 288648,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 144324,00 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12.02.2013 року по 18.02.2013 року на виконання статті 20, пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, згідно наказу Генічеської МДПІ від 11.02.2013 № 57 проведена позапланова невиїзна перевірка Дочірнього підприємства «Альфа - Фарм» з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.07.2011 по 16.07.2012 р., за результатами якої було складено акт від 22.02.13 р. № 27/23-127/3352216 (далі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки встановлені порушення, зокрема -

- ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, при придбанні у ФОП ОСОБА_2 товару, що свідчить про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) за липень 2011 року, вересень 2011 року, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового Кодексу України, що вплинуло на завищення задекларованого податкового кредиту в сумі 7 822,93 грн. (рядок 13) декларацій з ПДВ скороченої за липень 2011 р. та вересень 2011 р.

- п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення підприємством суми податкового кредиту по загальній декларації за липень 2011 року в сумі 222795,00 грн.

- п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України в частині завищення підприємством суми податкового кредиту по спеціальній декларації за липень 2011 року в сумі 58030,00 грн.

На підставі вищевказаних висновків податкового орану було прийнято податкове повідомлення рішення від 13.03.2013 р. № 0000052200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 432 972,00 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 288 648,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 144 324,00 грн., яке є предметом оскарження у даній справі.

Перебуваючи на спеціальному режимі оподаткування, Дочірнього підприємства «Альфа - Фарм» у липні, вересні 2013 р. надало до ОДПІ по дві податкові декларації з ПДВ за кожен період, а саме:

- загальну Декларація з податку на додану вартість, де суб'єктом господарювання декларуються операції, що не пов'язані з виробництвом (продажем) сільськогосподарської продукції (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальних умовах), надалі Декларація з ПДВ (загальна);

- скорочену Декларація з податку на додану вартість сільськогосподарського товаровиробника, сума якого нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), надалі Декларація з ПДВ (скорочена).

Як вбачається зі змісту акту перевірки на збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням вплинули наступні обставини, зокрема -

- визнання між ДП «Альфа - Фарм» та ФОП ОСОБА_2 угоди з поставки бензину нікчемною, що вплинуло на зменшення позивачу податкового кредиту за даними скороченої декларації з ПДВ за липень 2013 р. на суму 3931,73 грн., за вересень 2013 р. на суму 3 891,20 грн.;

- неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту за податковою декларації з ПДВ (скорочена, загальна) за липень 2013 р. загальної суми ПДВ 280 825,00 грн. ( з урахуванням зменшення податкового кредиту за липень 2013 р. в сумі ПДВ 38023,00 грн. згідно акту попередньої перевірки від 13.03.2012 р. № 3/23- 127/33512216), яка виникла внаслідок сплати вартості послуг по операції з постачання послуг нерезидентом на митній території України, що є порушенням абз. 4 п. 198.2. ст.. 198 ПК України стосовно відображення у податковій декларації попереднього періоду нарахування податку за податковими зобов'язаннями таких послуг.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 288648,00 грн.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

З акту перевірки вбачається, що згідно отриманого від Іванівського відділення Генічеської МДПІ Херсонської області Державної податкової служби акту №6\17-2\2397901997 від 03.08.2012 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 року 16.07.2012 року встановлено, що в ході відпрацювання ФОП ОСОБА_2 до Іванівськкого відділення надано висновки ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховки від 30.07.2012 року №1122/7/07 щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій за період з 01.01.2011 року по 16.07.2012 року з підприємствами а саме: підрозділом податкової міліції надано висновок та встановлено, що фактично за перевіряємий період не підтверджено фактичного місця отримання пального від підприємств та встановлено неможливість здійснення фактичного постачання пального в червні - липні 2011 року, вересні - грудні 2011 року та в лютому - квітні 2012 року у зв'язку з не наданням ФОП ОСОБА_2 до перевірки первинних та будь-яких інших документів які б підтверджували б взаємовідносини з постачальниками та покупцями за вказаний період, у зв'язку з чим не підтверджено наявність поставок товарів та свідчить про те, що правочини між ОСОБА_2 та покупцями ,у т.ч. по покупцю товару - ДП «Альфа - Фарм», здійснені без мети настання реальних наслідків, тобто є нікчемними відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В ході судового розгляду представниками сторін не заперечувалось, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача первинних документів щодо вчиненої господарської операції, а саме: договору, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, розрахункових документів про сплату коштів за отриманий товар. Проте, спір полягає у не підтвердженні, на думку податкового органу, реальності здійснення господарської діяльності за договором з вищевказаним контрагентом внаслідок встановлених порушень, викладених у зазначеному акті перевірки та наявної інформації з податкових баз даних.

Щодо посилання податкового органу про порушення позивачем ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового Кодексу України, при формуванні складу податкового кредиту (рядок 13 декларації з ПДВ скороченої) за наслідками господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 , слід зазначити таке.

За змістом пп. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

На підставі п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними податковими накладними та первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, зі змісту описової частини акту перевірки позивача не вбачається опис первинних документів, на підставі яких було встановлено вищевказане порушення податкового законодавства, у зв'язку з чим ухвалою суду від 30.07.2013 р. було витребувано від сторін первинні документи щодо господарської операції позивача з ФОП ОСОБА_2

Як вбачається з наданих сторонами документів, що 04.07.2011 р. між ДП "Альфа Фарм" (за договором - покупець ) та ФОП ОСОБА_2 (за договором - продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 045, згідно якого продавець зобов'язується продавати, а покупець оплатити та прийняти товар - нафтопродукти в кількості, яка визначається у відповідності з товарно-транспортними накладними, оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати, відвантаження товару здійснюється на умовах само вивезення з нафтобази продавця, за бажанням можлива доставка автотранспортом продавця за відповідну плату, датою передачі товару є дата зазначена в товарно-транспортній накладній.

На виконання вказаного договору ФОП ОСОБА_2 у липні та вересні 2013 р. передав ДП "Альфа Фарм" бензин на загальну суму 46937,60 грн., у тому числі ПДВ 7822,93 грн., що підтверджується видатковими накладними від 06.07.2011 р. № 10 та від 07.09.2011 р. № 15 та податковими накладними № 10 від 06.07.2011 р., № 15 від 07.09.2011 р. Транспортування товару проводилось згідно товарно-транспортних накладних від 06.07.2011 р., 07.09.2011 р.

Водночас, анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних судом не встановлено. Навпаки, відповідно до акту перевірки ФОП ОСОБА_2 від 03.08.2012 року за № 6/17-2/НОМЕР_2 вказаний суб'єкт господарювання взятий на податковий облік в Іванівському відділенні Генічеської МДПІ 31.08.1993 року, зареєстрований платником ПДВ з 25.04.2001 року по 05.06.2007 року - номер свідоцтва НОМЕР_3 та з 06.06.2007 року по 17.07.2012 року - номер свідоцтва НОМЕР_4. Отже, на момент укладення договору та документальне оформлення його виконання, ФОП ОСОБА_2 мав право на оформлення податкових накладних. До того ж, в акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_2 здійснює діяльність на власних АЗС за адресою: АДРЕСА_1, що відповідає здійсненню господарських операцій щодо продажу нафтопродуктів.

Отже, в ході судового розгляду не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо порядку формування податкового кредиту за спірною господарською операцією.

До того ж, помилковими є висновки податкового органу, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, щодо нікчемності поставки нафтопродуктів ФОП ОСОБА_2 на адресу позивача з посиланням на частини 1, 5 ст. 203 та ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, виходячи із наступного.

За правилами статей 203, 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Кожна із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.

Проте, податковим органом не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Вказаним приписом визначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена виключно законом, а не актами перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Слід зауважити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою і тому не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом. Отже, якщо контрагент позивача - ФОП ОСОБА_2 не надав до перевірки первинні документи, а перевіркою не підтверджено фактичного місця отримання пального від підприємств та встановлено неможливість здійснення фактичного постачання пального, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у липні, вересні-грудні 2011 року та лютому-березні 2012 року відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, висновок податкового органу про нікчемність укладених позивачем правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на особистих припущеннях податкового органу, без урахування всіх обставин та документів, наданих до перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Надаючи оцінку правомірності зменшення позивачу суми податкового кредиту 222795,00 грн. за загальною декларацією з ПДВ за липень 2013 р., та суми податкового кредиту 58030,00 грн. за скороченою декларацією з ПДВ за липень 2013 р., слід виходити з наступного.

З акту перевірки вбачається, що в порушення п. 198. 2 ст.198 Податкового кодексу України підприємство не мало право на податковий кредит у липні 2011 року, в результаті завищено суму податкового кредиту за липень в сумі 58030,00 грн., оскільки згідно вищевказаного пункту датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду, проте всупереч вказаному підприємство у липні 2011 року включило суми ПДВ за вказаними послугами одночасно у складі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Також, перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 16.3) встановлено: підприємством до загальної декларації липня 2011 року включені послуги з управлінської діяльності, отримані нерезидентом в сумі 260818 грн., що є порушенням вищевказаної норми Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємство не мало право на податковий кредит в липні 2011 року, в результаті завищено суму податкового кредиту за липень в сумі 260818 грн., оскільки податкові зобов'язання підприємство включило в липні 2011 року. При цьому, вказано, що згідно акту перевірки від 13.03.2012 № 3/23- 127/33512216 зменшено податковий кредит за липень 2011 року на суму 38 023 грн. (вказане є предметом оскарження у адміністративні справі Херсонського окружного адміністративного суду №2-а-1100/12/2170), тому підприємством завищено суму податкового кредиту за липень 2011 року в сумі 222795,00 грн. (260818,00 грн. - 38023,00 грн.).

Як вже зазначалось, в порушення п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, ревізором - інспектором в акті перевірки не описані господарські операції за фактом вчинення яких встановлено порушення абз. 4 п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України.

Однак, судовому засіданні суду першої інстанції ревізором-інспектором було надано пояснення, що виключно за даними рядка 12.4 «послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України» та рядка 17 «усього податкового кредиту» загальної декларації з ПДВ за липень 2011 року встановлено, що підприємством включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 260 818,00 грн., яка входить до складу вартості послуг з управлінської діяльності, отриманих нерезидентом на митній території України. До того ж, за даними рядка 10.3 «послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України» скороченої декларації з ПДВ за липень 2011 року встановлено, що підприємством включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 58 030,00 грн., яка також входить до складу вартості послуг з управлінської діяльності, отриманих нерезидентом на митній території України. Ревізор-інспектор з посиланням на абз. 4 п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України стверджував, що позивач не мав права відображати у липні 2011 року податковий кредит з ПДВ за вказаними послугами, оскільки у вказаному звітному періоді підприємство відобразило податкові зобов'язання з ПДВ за вказаною операцією.

Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо укладеного між позивачем та нерезидентом - компанією PRJ Holdings. LLC договору про надання послуг з питань управління за № 1 від 30.12.2009 р. та виконаних з боку вказаного нерезидента умов договору з надання консультаційних, маркетингових та рекламних послуг, про що свідчать підписані сторонами акт приймання-передачі послуг від 11.07.2011 року на суму 200 000,00 дол. США (додаток № 3 до вказаного договору) та звіт № 2 про послуги, надані протягом ІІ півріччя 2010 р. (додаток № 6 до вказаного договору), а також щодо сплати з боку ДП "Альфа Фарм" вартості вказаних послуг у липні 2011 року в сумі 200 000,00 дол. США, що за курсом НБУ на момент сплати коштів складає 1594 240,0 грн., у т.ч. ПДВ 318848,00 грн.

Водночас, акт перевірки ДП "Альфа Фарм" не містить висновків податкового орану стосовно заниження позивачем зобов'язань з ПДВ за перевірені податкові періоди.

Однак, спір полягає у дотриманні позивачем норми п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, якою визначено, що «для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду», оскільки ДП "Альфа Фарм" у податковій декларації попереднього періоду не відобразив нарахування податкових зобов'язання ПДВ по вказаним послугам.

Таким чином, звертаючись до редакції абзацу 4 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини, на момент складання податковим органом акту перевірки позивача встановлено, що вказаний припис був викладений в редакції Закону України № 3609-VI від 07.07.2011 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який вступив в силу з 06.08.2011 року та мав наступний зміст «для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду».

Однак, на момент виникнення спірних правовідносин, тобто складання податкової звітності з ПДВ за липень 2011 р., вказана норма Податкового кодексу України, яка діяла з 01.01.2011 р. по 06.08.2011 року, мала інший зміст, зокрема « для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу», тобто без доповнень до неї згідно вказаному Закону України № 3609-VI від 07.07.2011 р. « … що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду».

Отже в ході судового розгляду встановлена наявність факту сплати податку контрагентом.

За змістом пункту 187.9. ст.. 187 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами). Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Суд першої інстанції вірно, врахувавши Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп та лист Вищого адміністративного суду від 24.11.2011 №2198/11/13-11 дійшов висновку, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Таким чином з огляду на те, що діюча на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у липні 2011 року, редакція абзацу 4 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України не передбачала виникнення у платника податку права на податковий кредит по вказаним операціям в залежності від декларування ним сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями у податковій декларації попереднього періоду, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо протиправності висновку податкового органу про зменшення позивачу суми податкового кредиту згідно загальної декларації з ПДВ за липень 2013 р. на суму 222795,00 грн., та суми податкового кредиту згідно скороченої декларації з ПДВ за липень 2013 р. на суму 58030,00 грн.

До того ж правильно було прийнято до уваги ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду 16.10.2013 року, по справі №2-а-1100/12/2170, якою залишена без змін постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 20.06.12 р. за позовом дочірнього підприємства "Альфа-Фарм" до Новотроїцького відділення Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, якими визнано неправомірним виключення із складу податкового кредиту частини ПДВ 38023,00 грн., сплаченого позивачем у зв'язку з придбанням послуг у PRJ Holdings LLC.

Також позивач у перевіреному періоді перебував на спеціальному режимі оподаткування та відповідно був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

На підставі підпункту 14.1.256. пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що фіксований сільськогосподарський податок для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів.

Пунктом 209.2 ст. 209 цього Кодексу згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 затверджено Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках (далі Порядок № 11). Пунктом 4 Порядку № 11 передбачено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України. Контроль за дотриманням вимог цього Порядку здійснюють органи державної податкової служби (п. 5 Порядку № 11).

Згідно до п. 30.8 ст. 30 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету.

Однак, матеріали справи не містять доказів порушення позивачем Порядку № 11 щодо нецільового використання коштів податку на додану вартість та підстави для встановлення такого порушення позивачем згідно поданого до податкового орану Звіту про суми податкових пільг.

У відповідності до пункту 14.1.39 ст. 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп. 14.1.156 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Визначена податковим органом в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні сума грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 58 030,00 грн. має спеціальний режим, оскільки повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств та спрямовується на підтримку власного виробництва і тому зазначена сума не підлягає перерахуванню до бюджету і, відповідно, не є податковим зобов'язанням позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 288648,00 грн., а відтак не має підстав і для застосування відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Також з огляду на ч. 2 ст. 11 КАС України суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Альфа фарм" Компанії "АГ Менеджмент Груп ЛЛС" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі у справі № 821/2438/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 14 липня 2014 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян