Вирок № 39789990, 29.05.2014, Нововодолазький районний суд Харківської області

Справа № 631/852/14-к

№ провадження 1-кп/631/67/14

ряд. 33

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року с.Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі :

головуючого судді Марюхна Л.А.

при секретарі Великородній Л.Ф.

за участю прокурора Малюкіна Р.О.

обвинувачуваного ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013220390000954 від 06.12.2013 року по обвинувачуванню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сортавала, ОСОБА_3, громадянина України, маючого середню освіту, тимчасово не працюючого, розлученого, має неповнолітню доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, має на утриманні матір ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, яка є інвалідом 2 групи, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2013 року, близько 16 години, ОСОБА_1, керував фактично належним йому технічно справним мікроавтобусом «VOLKSWAGEN LT 35 ПЕ» (14 пасажирських місць), реєстраційний номер НОМЕР_1, в салоні якого знаходилися пасажири - ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, рухався по а/д Харків-Сімферополь-Севастополь-Ялта в напрямку м.Харків із м.Карлівка Полтавської області.

В процесі дорожнього руху по вказаній дорозі, в районі 63 км.+400 м., поблизу с.Дерегівка Нововодолазького району Харківської області, ОСОБА_1 керуючи вказаним транспортним засобом, не вибравши безпечної швидкості, рухався зі швидкістю близько 80-90 км/год., чим грубо порушив вимоги п. 12.1 «Правил дорожнього руху України», де зазначено: «При виборі в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», внаслідок чого обрав таку швидкість руху і такі прийоми управління транспортним засобом, при яких втратив контроль над керуванням мікроавтобусом, внаслідок чого допустив виїзд за межі проїзної частини дороги з подальшим перекиданням на дах.

В даній дорожній обстановці водій мікроавтобуса «Фольксваген LT 35 ПЕ» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти цій дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

В діях водія мікроавтобуса «Фольксваген LT 35 ПЕ» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди (згідно висновку експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області №361/14 від 08.05.2014).

В результаті дорожньо-транспортної події, яка сталася внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1, пасажиру вказаного мікроавтобусу, ОСОБА_2, згідно висновку судово-медичної експертизи № 135-НВ/13 від 09.12.2013, були заподіяні закрита травма таза у вигляді перелому обох лонних кісток, правої сідничної кістки; забита рана крила носа. За ступенем тяжкості забита рана носа відноситься до легких тілесних ушкоджень (п.2.3.5. «Правил» судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.), закритий перелом кісток тазу відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я понад 21 день ( п.2.2.2. «Правил» судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.). До небезпечних для життя дані пошкодження не відносяться.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Під час досудового розслідування між підозрюваним та потерпілою 22.05.2014 року укладена угода про примирення .

Згідно з даною угодою підозрюваний повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України .

Підозрюваний розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для сторін є:

для прокурора і підозрюваного - обмеження права на оскарження вироку,

для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди .

Підстави оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 1 ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в п.1 ч. 3 ст. 424 КПК України, підозрюваному роз'яснено і є зрозумілими;

для підозрюваного - відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 і 4 п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Передбачені у цій нормі права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заяви клопотань, виклик свідків і надання суду своїх доказів їй роз'яснено і є зрозумілими.

Підозрюваний розуміє, що виконання зобов'язання іншою стороною в межах цієї угоди цілком залежить від дотримання ним Закону і будь-якого положення складеної угоди.

Підозрюваний розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення , суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Згідно ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості .

Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 286 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_1 цілком розуміє права визначені абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, та не суперечить інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для затвердження угоди про примирення сторін.

Підозрюваний погоджується на призначення узгодженого покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним , і призначення узгодженої сторонами міри покарання.

На час винесення цього вироку набув чинності Закон України від 08.04.2014 року «Про амністію у 2014 році»

Згідно до вимог ст.1 Зазначеного Закону п . «в» передбачено, що звільнення від відбуття покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань , не пов'язаних з позбавленням волі , засуджених за умисні злочини , які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України , та за злочини , вчиненні з необережності , які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України.

З урахуванням того , що ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_3 , є суб'єктом Закону України «Про амністію в 2014 році» , скоєний ним злочин у відповідності до вимог ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, вчинений з необережності.

Відповідно до вимог ст. 9 вказаного Закону , питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора , а також за ініціативою засудженого.

Застосування амністії не допускається , якщо засуджений заперечує відносно цього.

Обвинувачуваний не заперечує проти застосування до нього вказаного Закону України , та просить його застосувати , тому суд вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1. п. «в» ст. 1 Закону України « Про амністії в 2014 році» від 08.04.2014 року , та звільнити його від відбуття призначеного покарання за амністією.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, п. в ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08.04.2014 року зі змінами , суд, - ЗАСУДИВ:

Угоду від 22.05.2014 року по кримінальному провадженню №12013220390000954 від 06.12.2013 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України укладену між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 - затвердити .

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити покарання у вигляді двох років обмеження волі без позбавленням права керувати транспортними засобами .

Звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України від 08.04.2014 року «Про амністію в 2014 році» .

Стягнути з ОСОБА_1 витрати по справі на залучення експерта при проведенні судово-автотехнічних експертиз НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області №2/14 від 26.02.2014 1467 гривень ( одну тисячу чотириста шістдесят сім грн.) 00 копійок та №361/14 від 08.05.2014 - 586 гривень(п'ятсот вісімдесят шість) 80 копійок, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Нововодолазький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя