Ухвала суду № 39789717, 16.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2946/14-ц Головуючий у І інстанції Журавський В.В.Провадження № 22-ц/780/3870/14 Доповідач у 2 інстанції ГолубКатегорія 42 16.07.2014

УХВАЛА

Іменем України

16 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Голуб С.А.,

суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.

при секретарі Черепинець А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Бориспільська міжрайонна прокуратура про виселення з житлового будинку, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року позивачі пред'явили в суді названий позов посилаючись на те, що вони є власниками житлового будинку АДРЕСА_1. Разом із позивачами у будинку зареєстрована та проживає і відповідач, яка є матір»ю позивачів.

Відповідач неодноразово вчиняла сварки та бійки. Під час останнього конфлікту нанесла ОСОБА_2 тілесні ушкодження. Позивачі звертались із заявами до опікунської ради м. Бориспіль та правоохоронних органів, що підтверджується висновком дільничного інспектора міліції Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області від 05.07.2013 року.

Позивачі просили на підставі ч. 1 ст. 116 ЖК України виселити відповідача з будинку АДРЕСА_1. Зобов'язати відділ у справах громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб Бориспільського районного відділу МВС України в Київській області зняти з реєстрації відповідача в цьому будинку.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 листопала 201 3 року у задоволенні позову відмовлено.

08 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд рішення суду у ЗВ'ЯЗКУ з пововиявленими обставинами, в якій просила скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2013 року в даній справі та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виселення з приватного житлового будинку задовольнити у повному обсязі.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що були встановлені постановами Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2013 року та від 18.09.2013 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, які є істотними для даної справи.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2014 року заява задоволена. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2013 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_1 з житлового будинку. В частині позовних вимог до ВГІРФО Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким підмовити в задоволенні заяви про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Зокрема посилається на те, що надані заявником докази не є нововиявленими обставинами, оскільки позивачі могли знати про їх наявність, враховуючи те, що саме за їх заявами ухвалювались постанови правоохоронними органами. Щодо вироку суду, на який послався суд у своєму рішенні, то цей вирок був ухвалений вже після рішення суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає їх такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.03.2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купили в рівних долях 11/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1.

За даною адресою зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_8 - син ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1

29 червня 2013 року ОСОБА_2 по телефону звернулася до Бориспільського МВ з заявою про те, що за місцем проживання ОСОБА_1 вчинила сварку, під час якої виражалася образливими та брутальними словами.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2013 року ОСОБА_1 за вказані дії притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від

18.09.2013 року ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП за те, що 04.09.2013 року близько 19 год. 00 хв. вона, перебуваючи по місцю свого проживання вчинила сімейну сварку, під час якої виражалася нецензурною лайкою в адресу своєї дочки ОСОБА_2, завдавши останній психологічного болю.

15.08.2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_1 про виселення з приватного житлового будинку з тих підстав, що остання систематично порушує правила співжиття, в зв'язку з чим робить неможливим для інших проживання із нею у зазначеному вище будинку.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Бориспільська міжрайонна прокуратура про виселення з житлового будинку було відмовлено, так як позивачами не було доведено обставини, на які вони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підставою для відмови у задоволенні позову при ухваленні рішення Бориспільським міськрайонним судом від 22 листопада 2013 року стало те, що під час розгляду справи не встановлено в діях ОСОБА_1 факту руйнування чи псування жилого приміщення, його використання не за призначенням, порушення правил соціального життя, тим більше не доведено систематичності таких дій, а часті сварки в даній сім»ї трапились влітку 2013 року і виникали на побутовому ґрунті із-за сімейних відносин. Також судом не вбачалось в наданих доказах даних про вжиття до ОСОБА_1 заходів запобігання та громадського впливу, які виявились безрезультатними, а акт обстеження житлово-побутових умов служби у справах дітей не може бути належним та допустимим доказом для спростування наведених висновків суду.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.02.2014 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме за те, що вона 14.08.2013 року о 19 год. 30 хв. перебуваючи в дворі по місцю свого проживання, в будинку АДРЕСА_1 на ґрунті неприязних стосунків, під час сварки зі своєю дочкою - потерпілою ОСОБА_2, умисно нанесла останній удар долонею по обличчю, спричинивши тим самим легкі тілесні ушкодження у вигляді саден на обличчі, та призначено покарання у виді 510 гривень штрафу в дохід держави.

Дана обставина, на думку суду першої інстанції, є істотною для справи і не була відома ОСОБА_2 на час розгляду справи, а тому є підставою для перегляду рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2013 року в даній справі.

Встановивши викладені вище обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття, відповідно до постанов та вироку суду, ОСОБА_1 робить неможливим для інших проживання з нею в одному будинку, а заходи запобігання виявились безрезультатними, останню необхідно виселити з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Проте із такими висновками суду не можна погодитись з наступних підстав.

ОСОБА_9 який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 у своїй заяві про скасування рішення суду у зв»язку з нововиявленими обставинами зазначав, що такими обставинами, які не були відомі суду під час ухвалення вказаного вище рішення були:

- постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2013 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП

- постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.09.2013 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

- Довідкою слідчого СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області про те, що 23.01.2014 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та матеріали вказаного провадження направлено до суду.

Тобто вказані обставини мали спростувати висновки суду, які були викладені в рішенні від 22.11. 2013 року.

Суд першої інстанції погодившись із тим, що наведені обставини є нововиявленими і на їх підставі скасувавши рішення суду, порушив вимоги ст. ч.2 ст. 361 ЦПК України, відповідно до якої підставами для перегляду рішення у зв"язку з нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, за відомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягла за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення ;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду не виконане.

Суд не врахував того, що надані заявником постанови були ухвалені за результатами звернень потерпілої ОСОБА_2, а отже остання могла знати про ухваленні рішення по її заявам і падати ці докази в суді першої інстанції при розгляді справи судом.

Також суд визнав нововиявленою обставиною вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.02.2014 року. Разом із тим, відповідно до ч.2 ст.361 ЦПК України ухвалення судом вироку яким встановлювались обставини, що мають значення для справи, але вже після рішення суду, не може бути визнано нововиявленою обставиною. Підстави позову доводяться в судовому засіданні належними і допустимими доказами. У випадку неможливості доведення позову без ухвалення рішення в іншій справі, провадження у справі може бути зупинено до вирішення іншої справи.

Крім того, на цю обставину, як нововиявлену, у своїй заяві не посилався заявник, що також не давало суду права посилатись на вирок суду.

Також судова колегія звертає увагу на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, ухваливши рішення про виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення, хоча в позові позивачі заявляли вимоги лише про виселення.

Таким чином, враховуючи, що зазначені заявником у своїй заяві обставини не є нововиявленими в розумінні ч.2 ст. 361 ЦПК України, суд першої інстанції не міг на їх підставі скасовувати попереднє рішення суду в даній справі і ухвалювати нове рішення про задоволення позову.

В абзаці другому п. 19 Постанови Пленуму Виший спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 4 від 30.03.2012 « Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв»язку з нововиявленими обставинами» роз»яснено, що оскільки статтею .307 ЦІ Ж не передбачено права суду апеляційної інстанції передавати справу на новий розгляд, після скасування судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами при новому розгляді справи суд керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими главами ЦПК щодо апеляційного провадження та провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами. При цьому з урахуванням вимог статті 303 ЦПК апеляційний суд на підставі доказів, поданих особами, які беруть участь у справі, досліджує обставини, що стали підставою для перегляду судового рішення, дає юридичну кваліфікацію фактичних обставин справи і ухвалює відповідне судове рішення у справі.

З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні заяви про перегляд рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2013 року у зв»язку з нововиявленими обставинами. При цьому в даній справі залишається дійсним рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2013 року.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2014року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перегляд рішення суду у зв»язку з нововиявленими обставинами відмовити і залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2013 року в даній справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: