Постанова № 39789309, 11.07.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2014 року м. Чернівці Справа № 824/2153/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Скрипничука А.І.

представника позивача Сухар Т.В., представників відповідача Іліки Р.І. та Доброї Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Буковинапродукт» до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Буковинапродукт» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2014 року №0000442200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 74501,00 грн, №0000422200 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 163030,00 грн, №0000452200 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 145134,00 грн (з урахуванням змін до позовної заяви).

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує про те, що дані та висновки Акта перевірки від 25 квітня 2014 року №171/24-10-22/05398421, на підставі якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є сумнівними та незаконними, оскільки під час проведення перевірки платником податків було надано контролюючому органу оформлені належним чином підтверджуючі документи та дані бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність здійснення господарської операції з товариством з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК». Зокрема, такі як: договір від 03 травня 2013 року №03/05-01 на ремонт будівель приватного акціонерного товариства «Буковинапродукт», укладений з товариством з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК», додатковий договір від 04 квітня 2014 року, податкові накладні, Акти приймання виконаних робіт за травень 2013 року та за липень-грудень 2013 року, довідки про вартість виконаних робіт за травень 2013 року та за грудень 2013 року.

Зазначає, що приватне акціонерне товариство «Буковинапродукт» та його контрагент як сторони договору на час його укладання мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Правочин між приватним акціонерним товариством «Буковинапродукт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК» є таким, що не суперечить моральним засадам суспільства та не порушує публічний порядок.

Крім цього, вказує, що на час проведення перевірки працівниками товариства з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК» проводилися роботи на об'єкті, які планувалися закінчити у червні 2014 року, що також свідчить наявність реального виконання договору від 03 травня 2013 року.

Відповідач надав суду заперечення в письмовій формі, в яких, вказуючи про обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема, вказує про те, що позивачем до складу інших витрат за 2013 рік безпідставно включно витрати, які не підтверджені відповідними документами в сумі 163030,00 грн.

Зазначає про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК» згідно договору від 03 травня 2013 року №03/05-01, оскільки такі фактично не мали реального характеру, а податкові накладні та акти приймання виконаних робіт оформлені не належним чином з порушенням вимог чинного законодавства України.

При цьому також посилається на висновки, що містяться в Акті ДПІ у Московському районі м. Харкова від 30 серпня 2013 року №88/2203/38000667 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Секвойя-СК» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01 травня 2013 року по 31 травня 2013 року».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.

Поряд з тим відносно податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2014 року №0000422200 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 163030,00 грн додатково пояснив, що до подвійного нарахування призвела помилка бухгалтера, яка полягала у подачі двічі однієї податкової звітності за той самий період. Позивач вважає, що підстав для винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення та нарахування штрафних санкцій немає, оскільки такі дії бухгалтера є адміністративним правопорушенням, за що Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність, до якої податковий орган і мав притягнути бухгалтера.

В обґрунтування незаконності податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2014 року №0000442200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 74501,00 грн та №0000452200 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 145134,00 грн, крім зазначеного у позовній заяві, також посилався на довідку Індустріальної ОДПІ м.Харкова від 15 травня 2014 року №183/20-36-22-02-07/38000667 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Секвойя-СК» з питань підтвердження господарських відносин з ПАТ «Буковинапродукт» за травень 2013 року», яка містить висновок про те, що звіркою ТОВ «Секвойя-СК» встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин з ПАТ «Буковинапродукт» за травень 2013 року, яке мало правові відносини з платниками податків.

Просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у запереченнях на позов.

Наголосив, що позивачем було завищено витрати на суму 163030,00 грн без підтверджуючих документів, а довідка Індустріальної ОДПІ м.Харкова від 15 травня 2014 року №183/20-36-22-02-07/38000667 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Секвойя-СК» з питань підтвердження господарських відносин з ПАТ «Буковинапродукт» за травень 2013 року» не є беззаперечним доказом реального здійснення господарських відносин за договором від 03 травня 2013 року №03/05-01, а свідчить лише про документальне оформлення такої господарської операції з відповідним відображенням результатів в податковому обліку.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватне акціонерне товариство «Буковинапродукт», ідентифікаційний код (ЄДРПОУ) 05398421, є юридичною особою, зареєстрованою рішенням Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області від 29 червня 2000 року №0057. Місцезнаходження: 59050, Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Кам'яна.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво фруктових і овочевих соків; інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; виробництво готової їжі та страв, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля фруктами й овочами.

Приватне акціонерне товариство «Буковинапродукт» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 29 червня 2000 року за №95.

Позивач є платником таких видів податку, як, зокрема, податок на прибуток та податок на додану вартість.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 24 лютого 2014 №68 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, направлень на перевірку від 06 березня 2014 року №№149-153, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Буковинапродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, про що складено відповідний Акт від 25 квітня 2014 року №171/24-10-22/05398421.

У вказаному акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення приватним акціонерним товариством «Буковинапродукт», зокрема:

1) підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), пункту 44.2 статті 44, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі мінами та доповненнями), в результаті чого товариством занижено податок на прибуток всього на 60724,00 грн, в тому числі: занижено за І квартал 2011 року в сумі 44705,00 грн, за III квартал 2011 року в сумі 30652,00 грн, за ІV квартал 2011 року в сумі 17401,00 грн, завищено за ІІ квартал 2011 року в сумі 32034,00 грн, а також завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2013 рік в сумі 163030,00 грн;

2) пункту 2.4 глави 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року (зі змінами та доповненнями), пункту 201.1 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 59602,00 грн, в тому числі за лютий 2011 року в сумі 11,00 грн, за серпень 2011 року в сумі 3878,00 грн, за вересень 2011 року в сумі 1622,00 грн, за листопад 2011 року в сумі 123,00 грн, за грудень 2011 року в сумі 61,00 грн, за січень 2012 року в сумі 103,00 грн, за квітень 2012 року в сумі 113,00 грн, за червень 2013 року в сумі 53691,00 грн сум податку, встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 Декларації) за липень 2013 року в сумі 116107,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками контролюючого органу, 05 травня 2014 року приватне акціонерне товариство «Буковинапродукт» звернулось до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області із запереченнями на Акт перевірки від 25 квітня 2014 року №171/24-10-22/05398421.

Листом від 13 травня 2014 року №3543/10/24-22-23 Державна податкова інспекція у Сторожинецькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області повідомила приватне акціонерне товариство «Буковинапродукт» про те, що заперечення від 05 травня 2014 року є необґрунтованими.

На підставі Акта перевірки від 25 квітня 2014 року №171/24-10-22/05398421 Державною податковою інспекцією у Сторожинецькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області 16 травня 2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «П» №0000422200 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 163030,00 грн; форми «Р» №0000442200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 74501,00 грн, з яких за основним платежем - 59602,00 грн та за штрафними санкціями -14899,00 грн; форми «В1» №0000452200 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 145134,00 грн, з яких сума податку - 116107,00 грн та штрафні санкції - 29027,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними, приватне акціонерне товариство «Буковинапродукт» звернулось до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (чинного до 01 січня 2013 року) валові витрати виробництва та обігу (надалі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 - VI встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

З обставин справи вбачається, що виявлені відповідачем та відображені в Акті перевірки від 25 квітня 2014 року №171/24-10-22/05398421 порушення щодо завищення позивачем валових витрат встановлено в результаті невідповідності даних бухгалтерського обліку та даних перевірки даним податкової звітності з податку на прибуток підприємства за податковий період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

Оскільки позивачем до складу валових витрат було включено витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, таких підтверджуючих документів не було представлено контролюючому органу при проведенні перевірки, то суд приходить до висновку про правомірність прийняття Державною податковою інспекцією у Сторожинецькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області податкового повідомлення-рішення форми «П» №0000422200 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 163030,00 грн.

При цьому суд з огляду на положення пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, якою передбачено визначення сум податкових та грошових зобов'язань, та пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, якою визначено підстави надсилання контролюючим органом платнику податків податкового повідомлення-рішення, вважає необґрунтованим та помилковим твердження позивача про те, що відповідач не повинен був виносити зазначене вище податкове повідомлення-рішення, а мав лише притягнути до адміністративної відповідальності бухгалтера підприємства.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2014 року форми «П» №0000422200 є необґрунтованими, безпідставними й задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2014 року форми «Р» №0000442200 та форми «В1» №0000452200 суд зазначає наступне.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому при розгляді тверджень контролюючого органу про безтоварність господарської операції підлягає перевірці сам факт, реальність здійснення господарської операції.

До цього ж, як вказав Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Безтоварні ж господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Суд також зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), так як саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

В ході розгляду даної справи судом встановлено наступне.

З Акту перевірки від 25 квітня 2014 року №171/24-10-22/05398421 вбачається, що перевіркою повноти визначення позивачем податкового кредиту за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року встановлено його завищення всього у сумі 175709,00 грн, в тому числі за лютий 2011 року в сумі 11,00 грн, за серпень 2011 року в сумі 3878,00 грн, за вересень 2011 року сумі 1622,00 грн, за листопад 2011 року в сумі 123,00 грн, за грудень 2011 року в сумі 61,00 грн, за січень 2012 року в сумі 103,00 грн, за квітень 2012 року в сумі 113,00 грн, за травень 2013 року в умі 33333,00 грн, за червень 2013 року в сумі 136465,00 грн.

У 2011 році ПАТ «Буковинапродукт» включено до податкового кредиту ПДВ з отриманих ПММ в сумі 5623,00 грн згідно податкових накладних, які оформлені з порушенням становлено порядку, а саме: в отриманих податкових накладних відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Перевіркою опрацьовано відхилення між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість ПАТ «Буковинапродукт» та його контрагентів, встановлених програмним продуктом «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в результаті чого встановлено, що ПАТ «Буковинапродукт» у перевіряємому періоді включено до податкового кредиту ПДВ без документального підтвердження в сумі 288,00 грн, в тому числі за лютий 2011 року в сумі 11,00 грн, за грудень 2011 року в сумі 61,00 грн, за січень 2012 року в сумі 103,00 грн, за квітень 2011 року в сумі 113,00 грн.

Висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту в сумі 169798,00 грн, з яких за травень 2013 року - 33333 грн та за червень 136465 грн, пов'язується із порушенням останнім встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК».

Так, 03 травня 2013 року між приватним акціонерним товариством «Буковинапродукт» (місцезнаходження: 59050, Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Кам'яна, Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК» (місцезнаходження: 61001, м. Харків, пр.Московький,131, Підрядник) укладено договір №03/05-01, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язки по виконанню робіт - капітальний ремонт будівель ЗАТ «Буковинапродукт» по вул. Коцюбинського, 1 в с. Кам'яна Сторожинецького району Чернівецької області. Точні види робіт наведені у кошторису, який є невід'ємною частиною договору. Строк виконання робіт: травень-грудень 2013 року.

04 квітня 2014 року між позивачем та його контрагентом укладено додатковий договір до договору від 03 травня 2013 року №03/05-01, яким, зокрема, продовжено строк виконання робіт до червня 2014 року.

На підтвердження взаємозв'язків з товариством з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК» позивачем було надано, крім указаних договорів, документи товариства з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК» (копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, копії свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість, копія витягу зі статуту, копія ліцензії серії АД №035817), податкові накладні від 21 травня 2013 року №3 та від 22 травня 2013 року №5, Акти приймання виконаних робіт за травень 2013 року та за липень-грудень 2013 року, довідки про вартість виконаних робіт за травень 2013 року, за грудень 2013 року та за квітень 2014 року, зведений та локальний кошториси.

З довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт вбачається значний обсяг видів робіт і витрат, виконання яких неможливе без необхідних та значних матеріальних і трудових ресурсів.

Пунктом 1.2 договору від 03 травня 2013 року №03/05-01 визначено, зокрема, що підрядник в межах договірної ціни згідно з кошторисом виконує на свій ризик власними і залученими силами та відповідними засобами всі передбачені замовленням роботи.

Згідно пункту 4.1 договору від 03 травня 2013 року №03/05-01 до початку виконання робіт платник перераховує підряднику авансований платіж на придбання матеріалів в розмірі 30% річного ліміту асигнувань, в зв'язку з чим підрядник зобов'язується протягом трьох місяців з дня проплати придбати відповідні матеріали та надати акти виконаних робіт.

Між тим, позивачем не було надано документів, які б підтверджували факт виконання будівельних робіт за договором від 03 травня 2013 року №03/05-01 саме працівниками товариства з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК» або ж залученими цим підприємством силами; не надано документів, які б підтверджували транспортування товарів або маршрут пересування машин і механізмів від товариства з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК» до приватного акціонерного товариства «Буковинапродукт»; не надано доказів перерахування Замовником Підряднику авансованого платежу на придбання матеріалів в розмірі 30% річного ліміту асигнувань та доказів придбання Підрядником відповідних матеріалів, що передбачено пунктом 4.1. договору від 03 травня 2013 року №03/05-01.

Тобто позивачем не надано доказів наявності у товариства з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК» матеріальних та трудових ресурсів для виконання робіт, які зазначено в актах приймання виконаних робіт форми КБ-2, не підтверджено руху активів у процесі здійснення вказаної вище операції та не доведено, що така операція спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

До того ж, з огляду на місцезнаходження сторін договору від 03 травня 2013 року №03/05-01 (Замовник - Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Кам'яна, Підрядник - м. Харків, пр.Московький,131) такий правочин не містить в собі розумних економічних цілей.

Поряд з цим суд зважає на відомості, які містяться в Акті ДПІ у Московському районі м. Харкова від 30 серпня 2013 року №88/2203/38000667 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Секвойя-СК» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01 травня 2013 року по 31 травня 2013 року». Зокрема, на те, що за податковою адресою ТОВ «Секвойя-СК» не знаходиться; станом на І квартал 2013 року чисельність працівників підприємства складала усього 7 осіб; згідно податкової звітності у ТОВ «Секвойя-СК» та проведених заходів встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Перевіркою також було встановлено, що основними діяльності основних постачальників ТОВ «Секвойя-СК» у період з 01 травня 2013 року по 31 грудня 2013 року є: роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку і зображення, оптова торгівля зерном, оптова торгівля іншими машинами і устаткуванням, торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, неспеціалізована оптова торгівля, виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, що не пов'язано з придбанням будівельних матеріалів, які можливо було б використати при проведенні робіт по капітальному ремонту будівель у ПАТ «Буковинапродукт». Тобто не встановлено постачальників будівельних матеріалів, які в подальшому були використано для проведення капітального ремонту будівель ПАТ «Буковинапродукт».

За результатами проведеної перевірки зроблено висновок про непідтвердження здійснення ТОВ «Секвойя-СК» господарських відносин із контрагентами за травень 2013 року.

Зазначене свідчить про відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості виконати свої зобов'язання за договором від 03 травня 2013 року №03/05-01.

Надані позивачем документи відносно ТОВ «Секвойя-СК» на підтвердження його податкової правосуб'єктності, беручи до уваги вищевикладене, не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, яка гарантує виконання своїх зобов'язань за договором від 03 травня 2013 року №03/05-01.

Безпідставними також є і посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на довідку Індустріальної ОДПІ м.Харкова від 15 травня 2014 року №183/20-36-22-02-07/38000667 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Секвойя-СК» з питань підтвердження господарських відносин з ПАТ «Буковинапродукт» за травень 2013 року», яка містить висновок про те, що звіркою ТОВ «Секвойя-СК» встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин з ПАТ «Буковинапродукт» за травень 2013 року, яке мало правові відносини з платниками податків.

Вказана довідка підтверджує лише документальне оформлення господарських відносин між ПАТ «Буковинапродукт» і ТОВ «Секвойя-СК» та відображення в податковому обліку результатів таких відносин, й не свідчить про реальність здійснення господарської операції за договором від 03 травня 2013 року №03/05-01.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16 липня 1999 року № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктами 2.2 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, також визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачені обов'язкові реквізити, що зазначаються у податковій накладній. Серед таких, зокрема, місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Проте, як встановлено контролюючим органом при перевірці та вбачається з матеріалів судової справи, всупереч наведеним положенням закону у податкових накладних від 21 травня 2013 року №3 та від 22 травня 2013 року №5 не правильно вказано місцезнаходження позивача, а в актах приймання виконаних будівельних робіт, підсумкових відомостях ресурсів, локальних кошторисах, зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва відсутні прізвища та ініціали посадових осіб, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, зазначені документи не відповідають вимогам первинної документації.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що як відомості, які містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язується реалізація права платника на податковий кредит та на формування валових витрат.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

В ході розгляду справи судом встановлено, що господарська операція позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК» не підтверджена належним чином оформленими первинними документами й не підтверджено факту реальності господарської операції за договором від 03 травня 2013 року №03/05-01.

Вказані вище обставини цієї справи у своїй сукупності свідчать про те, що реального здійснення господарської операції між приватним акціонерним товариством «Буковинапродукт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК» не відбулось, а позивачем фактично проведено лише документування отримання послуг від зазначеного контрагента.

Отже, суд погоджується з висновком відповідача про завищення позивачем податкового кредиту, що пов'язано із порушенням останнім встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК».

Враховуючи викладене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведені норми матеріального і процесуального права, взаємний та достатній зв'язок зібраних по справі доказів у їх сукупності та зважаючи на те, що відповідачем доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору.

При подачі даного позову майнового характеру позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 548,10 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» також визначено, що решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Зважаючи на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, останній повинен сплатити до Державного бюджету України недоплату судового збору за подання даного позову, яка становить 4323, 90 грн (4872,00 грн - 548,10 грн).

Керуючись статтями 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Буковинапродукт» до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4323 (чотири тисячі триста двадцять три) грн 90 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк

Постанова у повному обсязі складена 16 липня 2014 року.