Постанова № 39789120, 09.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. Справа№ 910/23701/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Гончарова С.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання: Підченко О.Ю.

за участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Ільєнок Ю.В. за довіреністю від 17.01.2014, Логінова І.А. за довіреністю від 28.02.2014

від третьої особи 1: Винник О.П. за довіреністю від 27.12.2013

від третьої особи 2: не з'явились

від третьої особи 3: не з'явились

від третьої особи 4: не з'явились

від третьої особи 5: не з'явились

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2014

у справі №910/23701/13 (Головуючий суддя - Гумега О.В. Судді - Ващенко Т.М. Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика"

до Антимонопольного комітету України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк"

2) Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"

3) Публічне акціонерне товариство "Омега Банк"

4) Публічне акціонерне товариство "Астра Банк"

5) ОСОБА_5

про визнання незаконними та скасування рішень Антимонопольного комітету України

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" (далі - позивач) до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування рішень Антимонопольного комітету України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 у справі №910/23701/13 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 та прийняти нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, дану апеляційну скаргу передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Смірновій Л.Г.

Розпорядженям Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 для розгляду апеляційної скарги у справі №910/23701/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2014 колегією суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів ГончаровС.А., Чорної Л.В прийнято вказану апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 04.06.2014.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому остання просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив залишити рішення суду першої інстанції без змін..

В судове засідання 04.06.2014 не з'явились представники третіх осіб 1,3,4,5 не з'явились. Про причини неявки суд не повідомили. Розгляд справи відкладено на 09.07.2014.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 у зв'язку з перебуванням судді ЧорноїЛ.В. у відпустці, для розгляду справи №910/23701/13 призначено колегію суддів у складі головуючої судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та КропивноїЛ.В.

В судове засідання з'явились представник відповідача та третьої особа 1.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним, засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Стаття 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Як роз'яснено господарським судам у п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (далі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15), правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. Відповідно до частини другої наведеної статті, до господарського суду міста Києва оскаржуються, зокрема, рішення Антимонопольного комітету України. З огляду на зміст наведених норм, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що оскільки спір у даній справі про визнання незаконними та скасування дозволів, виданих Антимонопольним комітетом України ОСОБА_5 на покупку акцій ПАТ "Кредитпромбанк", ПАТ "Дельта Банк", ПАТ "Омега Банк" та ПАТ "Астра Банк" фактично стосується реалізації рішень Антимонопольного комітету України, а саме: рішення Антимонопольного комітету України від 13.10.2005 №341-р, рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2012 №983-р, рішення Антимонопольного комітету України від 16.04.2013 та рішення Антимонопольного комітету України від 06.08.2013 № 645-р, то такий спір відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

У сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією Антимонопольний комітет України має, зокрема, повноваження: розглядати заяви і справи про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надавати висновки, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації, висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; переглядати, перевіряти рішення, прийняті органами Антимонопольного комітету України в межах компетенції; дозволяти або забороняти узгоджені дії, концентрацію; тощо (п.п. 1-4 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" надання дозволу або заборона узгоджених дій відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України "Про захист економічної конкуренції" належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено здійснення органами Антимонопольного комітету України державного контролю за концентрацією суб'єктів господарювання (далі - концентрація) з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" концентрацією визнається:

1) злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого;

2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом: …

4) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист економічної конкуренції" учасниками концентрації визнаються, зокрема, суб'єкти господарювання, які набувають або мають намір набути контроль над суб'єктом господарювання, та суб'єкти господарювання, щодо яких набувається або має набутися контроль; суб'єкти господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) яких набуваються у власність, одержуються в управління (користування), оренду, лізинг, концесію або мають набутися, та їх покупці (одержувачі), набувачі.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції" концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України:

1) у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому:

вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та

вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року;

2) у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, незалежно від сукупної вартості активів або сукупного обсягу реалізації товарів учасників концентрації, коли:

частка на певному ринку товару будь-якого учасника концентрації або сукупна частка учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує 35 відсотків, та концентрація відбувається на цьому чи суміжному з ним ринку товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.

Отже, Законом України "Про захист економічної конкуренції" чітко визначені випадки, коли можливе надання Антимонопольним комітетом України дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання, а саме: коли така концентрація не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.

При цьому відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" монополізація визначається як досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища, а економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку.

Як передбачено ч. 1 ст. 26 Закону України "Про захист економічної конкуренції" учасники узгоджених дій, учасники концентрації, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України, звертаються із заявою про надання дозволу на концентрацію до Антимонопольного комітету України; учасники узгоджених дій, концентрації, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю подають спільну заяву. Інформація з обмеженим доступом, необхідна для розгляду заяви, може подаватися до відповідних органів Антимонопольного комітету України цими особами окремо.

Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України розглядають заяву про надання дозволу на концентрацію протягом тридцяти днів з дня прийняття її до розгляду відповідним органом Антимонопольного комітету України (абз 3 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно ч. 2 ст. 28 Закону України "Про захист економічної конкуренції" днем прийняття рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, відповідно до частини першої цієї статті, вважається останній день строку розгляду заяви, передбаченого частиною першою статті 27 цього Закону.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що у разі виявлення підстав для заборони узгоджених дій, концентрації, а також у разі необхідності проведення складного поглибленого дослідження чи експертизи відповідні органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про узгоджені дії чи концентрацію, про що приймається розпорядження та письмово повідомляється особа, яка подала заяву. Разом із повідомленням про початок розгляду справи надсилається перелік інформації, яку заявник повинен надати для прийняття органами Антимонопольного комітету України рішення у справі.

Отже, рішення про надання дозволу на концентрацію може бути прийняте лише за відсутності підстав для заборони такої концентрації.

Аналізуючи зміст вищевикладених правових норм, суд вважає, що правова природа надання Антимонопольним комітетом України дозволу на концентрацію полягає в оцінці допустимості здійснення певної концентрації з огляду на положення законодавства про захист економічної конкуренції, тобто в оцінці її впливу на певний ринок. Таким чином, Антимонопольний комітет України надає дозвіл не на фактичне придбання акцій (часток, паїв), злиття суб'єктів господарювання або створення нового суб'єкта господарювання тощо, а лише підтверджує можливість вчинення таких дій без порушення норм законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки вони не призводять до монополізації або обмеження конкуренції на товарних ринках України.

Судом встановлено, що оскільки вартісні показники суб'єктів господарювання - учасників концентрацій (в спірному випадку такими є треті особи) перевищували порогові значення, встановлені частиною першою статті 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції", до Антимонопольного комітету України були подані заяви про надання дозволів на відповідні концентрації.

За результатом аналізу матеріалів, які були подані заявниками разом із заявами, та у зв'язку з тим, що зазначені концентрації не призводять до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на відповідному товарному ринку, Антимонопольним комітетом України були прийняті:

- рішення від 24.12.2012 № 983-р, яким надано дозвіл громадянину України ОСОБА_5 (м. Київ) на створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта";

- рішення від 16.04.2013 № 304-р , яким надано дозвіл фізичній особі - громадянину України ОСОБА_5 на придбання акцій публічного акціонерного "Сведбанк" (м. Київ, Україна, податковий номер 19356840) (пізніше перейменовано на ПАТ "Омега Банк"), що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариства;

- рішення від 06.08.2013 № 645-р., яким надано дозвіл фізичній особі - громадянину України ОСОБА_5 на опосередковане придбання акцій публічного акціонерного "Астра Банк" (м. Київ, Україна, податковий номер 35590956), що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариства;

- рішення від 24.12.2012 № 983-р, яким надано дозвіл фізичній особі - громадянину України ОСОБА_5 на опосередковане придбання акцій публічного акціонерного "Кредитпромбанк" (м. Київ, Україна, податковий номер 21666051), що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариства (надалі разом - Рішення).

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 2 вищенаведеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Отже, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України, суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення органу Антимонопольного комітету України недійсним.

Доказами відповідно до ст. 32 ГПК України визнаються будь - які фактичні дані, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких обгрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналіз змісту позовної заяви додаткових письмових пояснень позивача та апеляційної скарги, а також залучених позивачем до матеріалів справи документів свідчить, що останнім не наведено обставин, які б підтверджували, що спірні концентрації призводять до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на відповідному товарному ринку. Фактично позивач не вказав та не залучив до матеріалів справи жодних належних і допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, які б підтверджували, що оскаржувані Рішення прийняті відповідачем з порушенням норм законодавства про захист економічної конкуренції, які регламентують здійснення контролю за концентрацією суб'єктів господарювання.

При цьому судом першої інстанції правомірно відхилено зазначені у якості підстави заявленого позову доводи позивача стосовно того, що внаслідок видачі Антимонопольним комітетом України п. Лагуну М.І. дозволу, зокрема, на покупку ПАТ "Кредитпромбанк", права позивача були порушені ПАТ "Кредитпромбанк" (третя особа-1), який не виконує взяті на себе зобов'язання за Договором №0052/ДС-49.8.1.1-10 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента від 05.07.2010 та не повертає позивачу суму вкладу та проценти за користування кредитом. Наведені доводи позивача є безпідставними з огляду на те, що встановлення факту належного (неналежного) виконання третьою особою-1 зобов'язань по відношенню до позивача, які виникли на підставі укладеного між третьою особою-1 та позивачем Договору № 0052/ДС-49.8.1.1-10 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента від 05.07.2010, здійснюється господарським судом при розгляді окремого спору (справа Господарського суду міста Києва № 910/12352/13), та фактично не є взаємопов'язаним з прийняттям Антимонопольним комітетом України рішень про надання оскаржуваних дозволів на концентрації (до того ж, на концентрації в т.ч. і щодо третіх осіб -3, 4), а рівно не може бути підставою для визнання незаконними та скасування оскаржуваних дозволів Антимонопольного комітету України.

Таким чином, доводи позивача про те, що відповідачем було неналежним чином здійснено державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання, а оскаржувані Рішення прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та порушують права та інтереси інших суб'єктів фінансової діяльності та споживачів фінансових послуг, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду по суті даної справи.

З огляду на наведене, вимоги позивача про визнання незаконними та скасування дозволів, виданих Антимонопольним комітетом України ОСОБА_5 на покупку акцій ПАТ "Кредитпромбанк", ПАТ "Дельта Банк", ПАТ "Омега Банк" та ПАТ "Астра Банк" визнаються необґрунтованими, а тому в позові слід відмовити.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/23701/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/23701/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/23701/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді С.А. Гончаров

Л.В. Кропивна