Ухвала суду № 39787319, 15.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5055/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги відповідачів - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва та апеляційну скаргу третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, треті особи: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ», про визнання протиправними та незаконними дії, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, треті особи: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ», про визнання протиправними та незаконними дії, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2014 року - позов задоволено частково.

На вказану постанову представники відповідачів подали апеляційні скарги, в яких просять її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, представник третьої особи - ТОВ «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ» подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Київської міської ради № 59/1269 від 12.02.2004 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею (п. 75), зокрема вирішено: затвердити проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ» для будівництва, експлуатації та обслуговування гіпермаркету на перетині АДРЕСА_1.

Передати Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ», за умови виконання п. 75.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 5,41 га для будівництва, експлуатації та обслуговування гіпермаркету на перетині АДРЕСА_1 за рахунок земель міської забудови.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, об'єктом будівництва на спірній земельній ділянці є будівництво автосалону з адміністративно-офісними приміщеннями, соціально-торгівельною інфраструктурою та паркінгом.

Розглядаючи апеляційні скарги, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на 12.02.2004) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Так, при винесенні рішення про передачу земельної ділянки під забудову орган виконавчої влади, що його приймає, має керуватися приписами закону України «Про основи містобудування».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основи містобудування» містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами по справі, рішення відповідача-1 в частині п. 75 прийняте без додержання законодавчих вимог щодо врахування законних інтересів та вимог громадян. Ані позивач, ані жителі прилеглих до земельної ділянки будинків не були залучені до обговорення проекту будівництва гіпермаркету та надання відповідної земельної ділянки, яка є зоною відпочинку для городян, у довгострокову оренду під спорудження гіпермаркету.

Крім того, пунктом 75 оскаржуваного рішення відповідача-1, категорично визначено цільове призначення земельної ділянки, а саме: будівництво гіпермаркету.

Так, п. 75.1.1. оскаржуваного рішення на третю особу -2 покладено обов'язок виконання обов'язків ст. 96 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України серед інших обов'язком орендаря є забезпечення використання землі за цільовим призначенням.

Пунктом 5.1. договору оренди встановлено, що на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки у зв'язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до Договору.

Як було встановлено, жодних рішень про затвердження проекту відведення земельної ділянки у зв'язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки, розташованої на перетині АДРЕСА_1, не приймалося, та відповідних змін до Договору не вносилося.

Крім того, судом було встановлено факт наявності у п. 75.2 оскаржуваного рішення попередження про можливість застосування до третьої особи-2 наслідків, передбачених ст.ст. 141, 143 Земельного кодексу України.

Частиною 1 ст. 141 Земельного кодексу України серед інших підстав припинення права користування (оренди) земельною ділянкою - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку, першим серед яких є використання земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню.

Відповідно до рішення Київської міської ради № 182/342 від 19.12.2002 «Про затвердження Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», функції по здійсненню контроль за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земель усіх форм власності відповідно до їх цільового призначення та умов надання, відповідно до повноважень, делегованих Київською міською радою, покладено на відповідача-2.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 неналежним чином виконував покладені на нього п. 3,1, 3.4, 3.5, 3.12 рішення Київської міської ради від 19.12.2002 N 182/342 «Про затвердження Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» обов'язки та своєчасно не здійснював контроль за використанням земельної ділянки, розташованої на перетині АДРЕСА_1, що призвело до порушення третьою особою-2 приписів п. 75 рішення відповідача-1 щодо використання виділеної земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Статтею 144 Земельного кодексу України та рішенням від 19.12.2002 N 182/342 регламентовано порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, а саме:

У разі виявлення порушення земельного законодавства відповідач-2 складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, відповідач-2 відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний відповідач-2 звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Отже, як було встановлено судом першої інстанції, внаслідок бездіяльності відповідачів-1 та 3 по справі, яка полягає у невиконанні покладених на них обов'язків, та завдяки протиправним діям відповідача-3 шляхом реєстрації декларації на початок будівельних робіт всупереч цільовому призначенню, визначеному у рішенні Київської міської ради № 59/1269 від 12.02.2004, третя особа-2 без жодних на те погоджень та незважаючи на пряму заборону самовільно змінила цільове призначення використання переданої в оренду земельної ділянки, та розпочала будівництво автосалону.

Зокрема, відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України встановлено наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, а саме: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» невиконанням вимог щодо використання земель відповідно до цільового призначення є невикористання земельної ділянки або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає його цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність або наданні в користування, а також недотримання режиму використання земельної ділянки або його частини у разі встановлення обмежень (обтяжень).

Таким чином, якщо орендар забудовує земельну ділянку об'єктом, який не відповідає визначенню в договорі та рішенні відповідача-1, то така забудова має кваліфікуватися як порушення обмежень, відповідно до статей 110, 111 Земельного кодексу України, що у свою чергу є невиконанням вимог використання земель за цільовим призначенням згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель». Використання ж ділянки всупереч її цільовому призначенню є беззаперечною підставою для припинення прав на земельну ділянку згідно зі ст. 143 Земельного кодексу України і вилучення такої земельної ділянки в порядку ст. 141 Земельного кодексу України.

Так, компетенція суб'єкта владних повноважень - це обсяг прав та обов'язків, які визначено законодавством, на вчинення тих чи інших дій (прийняття рішень), направлених на виконання цим суб'єктом функцій та завдань, які на нього покладено.

Отже, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що внаслідок протиправних дій та бездіяльності відповідачів, як суб'єктів владних повноважень, були допущені порушення права позивача як члена територіальної громади та не вжито заходів відповідного реагування шляхом своєчасного припинення права користування спірною земельною ділянкою.

Крім того, з аналізу норм Закону України «Про основи містобудування» вбачається, що будь - яке будівництво, реконструкція, спорудження об'єктів здійснюється у спосіб і в порядку встановлених нормативними актами, передбачає обов'язковість розроблення містобудівної документації, проекту конкретних об'єктів з вихідними даними на проектування, затвердженого відповідними виконавчими органами міської ради, з урахуванням обмежень забудови земельних ділянок, розробка землевпорядної документації.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, жодних доказів про те, що третьою особою дотримано вимог законодавства у сфері містобудування та земельного законодавства при будівництві автосалону на вказаній земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, не було надано.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний факт підтверджує те, що документація передбачена нормативно - правовими актами України на зведення будівлі у третьої особи-2 відсутня, а відтак, будівництво проводилося самовільно, без відповідного дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю України на виконання робіт з будівництва.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги відповідачів - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва та апеляційну скаргу третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: І.Л. Желтобрюх

А.М. Горяйнов

Ухвалу складено у повному обсязі 17.07.2014.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.