Ухвала суду № 39786830, 04.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/5170/13-ц Головуючий у І інстанції Скарлат О.І.Провадження № 22-ц/780/3251/14 Доповідач у 2 інстанції ПоліщукКатегорія 44 04.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

03 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Поліщука М.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Малорода О.І.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення її від дров і інших складених на ній предметів, відновити попередній стан земельної ділянки, який існував до порушення її меж та не вчиняти дій, які - б порушували його права або створювали небезпеку порушення прав.

Позов обґрунтовував тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,061 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Із зазначеною земельною ділянкою межує земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,0508 га.

Зазначав, що земельною ділянкою володіє з березня 2001 року. На вказаній земельній ділянці попереднім власником був закладений капітальний фундамент для будівництва господарської споруди. Розташування і будівництво фундаменту, а згодом і господарської споруди було погоджено із власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_4, який не заперечував проти проведення будівництва.

На даний час власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_1, яка порушує межу земельної ділянки позивача та не дотримується правил добросусідства і склала дрова, які є горючим матеріалом прямо до стіни будинку позивача, чим порушує його право власника суміжної земельної ділянки. Крім того, складування дров до належного будинку позивача порушує його права власника та вимоги пожежної безпеки, що призводить також до пошкодження стіни будинку. Усунути порушення і прибрати дрова, складені на земельній ділянці позивача та надати можливість відремонтувати пошкоджену вологою стіну відповідач в добровільному порядку відмовляється.

ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати незаконними дії ОСОБА_2 щодо самовільного проникнення на територію її земельної ділянки, заборонити йому самовільно, без її письмової згоди використовувати територію належної їй земельної ділянки та зобов'язати за власний рахунок здійснити демонтаж виступаючих конструкцій належної йому господарської споруди, які займають повітряний простір над її земельною ділянкою, а саме: двох трубчатих вентиляційних каналів а також карниз даху зазначеної споруди із водостічним жолобом.

Позов обґрунтовувала тим, що з березня 2008 року вона є власником земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_2, на якій впритул до межі з його боку побудовано господарську споруду, стіна якої одночасно виконує роль паркану між цими земельними ділянками. З часу придбання земельної ділянки до серпня 2013 року дані обставини не викликали зайвих перешкод в користуванні земельною ділянкою, поки ОСОБА_2 не вирішив збудувати в своїй господарській будівлі погріб з влаштуванням вентиляційних каналів на сторону її земельної ділянки.

З цією метою невідомі особи, які виконували ці роботи, а може і він особисто, без попереднього погодження проникли на територію її земельної ділянки за відсутності господарів та розкидали на газон дрова, які було складено на земельній ділянці під стіною господарської споруди ОСОБА_2, яка виконує роль паркану, зробили технологічні отвори в стіні та почепили вентиляційні труби, які на 13-20 см виступають на територію її земельної ділянки, звужуючи передбачений будівельними нормами однометровий технологічний розрив між стіною споруди, побудованої на її земельній ділянці та межею земельних ділянок - стіною споруди ОСОБА_2

Влаштовані ОСОБА_2 вентиляційні системи для власної господарської споруди нависають над її земельною ділянкою, тим самим порушуючи її право власності, передбачене законом. Крім цього під час обмірів виступаючих частин споруди ОСОБА_2 з її сторони земельної ділянки було також виявлено, що карниз даху цієї споруди разом із водостічним жолобом виступають за межі земельної ділянки на 30 сантиметрів, що заважає росту садових дерев на її земельній ділянці.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить ОСОБА_2 шляхом її звільнення від дров та відновити попередній стан земельної ділянки, який існував до порушення її меж. В решті задоволення позовних вимог - відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову, задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповноту встановлених обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив із доведеності цих вимог.

Так, суд вважав встановленим, що частина земельної ділянки від стіни господарської споруди, яка належить ОСОБА_2 та межує з земельною ділянкою ОСОБА_1, шириною 0,15 м, яка перебуває у власності позивача, зайнята дровами, які склала ОСОБА_1, а тому вона зобов'язана привести частину земельної ділянки, яка була самовільно нею зайнята, у попередній стан шляхом звільнення її від дров, усунувши таким чином перешкоди у користуванні ОСОБА_2 належною йому земельною ділянкою.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів, що ОСОБА_2 самовільно використовується територія її земельної ділянки для обслуговування зовнішньої сторони споруди, що межує із її земельною ділянкою. Також, судом зазначено, що ОСОБА_1 не довела суду, що ОСОБА_2 зроблені під стіною його господарської споруди технологічні отвори та встановлені вентиляційні труби, які виступають на територію її земельної ділянки.

З такими висновками погоджується і судова колегія, так як вони відповідають обставинам справи і узгоджуються із вимогами закону.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно із ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 081323, земельна ділянка площею 0,061 га для садівництва, яка розташована на території Хотянівської сільської ради, садове товариство «Радуга», належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.03.2001 року.

8.10.2013 року проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_2. на вказану земельну ділянку. ( а.с.8).

Із вказаною земельною ділянкою межує земельна ділянка, площею 0,0508га власником якої на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 2008 року є ОСОБА_1 (а.с.26).

2.12.2013 року проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. ( а.с.27).

31 жовтня 2013 року представником землевпорядної організації проведено відновлення меж земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2, і відповідно до акту про відновлення меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків межа між земельною ділянкою ОСОБА_2 і ОСОБА_1 проходить не по стіні господарської споруди, а на відстані 0,15 м від стіни. (а.с.9).

Відповідно до листа головного державного інспектора з нагляду у сфері пожежної та технологічної безпеки Вишгородського району від 6.11.2013 року встановлено, що на суміжній земельній ділянці, власником якої є з однієї сторони ОСОБА_2, з іншої сторони - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 в протипожежному розриві між житловими будинками зберігаються горючі матеріали (дрова) чим порушено загальні вимоги пожежної безпеки до територій, будівель, приміщень та споруд, а саме п. 4.1.4. НАПБА.01.001-2004 «Правила пожежної безпеки в Україні» (а.с.10).

Встановивши вказані обставини справи, з врахуванням предмету позовних вимог за первісним і зустрічним позовом, доказів сторін на підтвердження - заперечення позовів, вимог матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до законного і обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову.

Встановлено і підтверджується належними доказами, що ОСОБА_1 склавши дрова під стіною господарської споруди на частині земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2, чинить позивачу перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою, а тому порушено право підлягає захисту в спосіб, передбачений ст.152 Земельного кодексу України.

Обгрунтованими також є висновки суду в частині відсутності підстав для задоволення зустрічного позову.

Колегія суддів погоджується із цими висновками, що встановлені ОСОБА_2 під стіною його господарської споруди технологічні отвори та вентиляційні труби з врахуванням акту відновлення меж земельної ділянки в натурі від 31.10.2013 року знаходяться в межах його земельної ділянки і не порушують прав ОСОБА_1

ОСОБА_1 не довела свого позову, що є її обов'язком відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування не встановлено.

Доводи апеляційної скарги на те, що рішення суду не містить висновків щодо відхилення заперечень відповідача є необґрунтованими.

Вирішуючи спір, суд вказав у рішенні, що зустрічний позов ОСОБА_1 не доведений, а надані нею на підтвердження зустрічного позову фотографії є неналежними доказами, що відповідає вимогам ст.58 ЦПК України.

Інші доводи апелянта на те, що покладений в основу задоволення первісного позову лист головного державного інспектора з нагляду у сфері пожежної та технологічної безпеки Вишгородського району від 6.11.2013 року носить рекомендаційний характер не заслуговують на увагу і не впливають на законність і обґрунтованість рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги на те, що акт про відновлення меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків від 31.10.2013 року складений з порушенням процедури,

передбаченої пунктами 3.12 та 4.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів№376 від 18.05.2010 року, а саме без повідомлення власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_1, заслуговують на увагу, проте не спростовують висновків суду.

Встановлено, що ОСОБА_1 20.03.2008 року за договором купівлі-продажу придбала у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0508 га, розташовану на території Хотянівської сільської ради.

Посилаючись на те, що межі належної їй земельної ділянки порушені ОСОБА_2, ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст.181, 184 Земельного кодексу України межі належної їй земельної ділянки в натурі (на місцевості) не відновила.

Доказів звернення до землевпорядної організації по питанню відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 не надано.

Інші доводи апеляційної скарги на неповноту встановлених обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: