Ухвала суду № 39785732, 24.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/272/14 Справа № 412/16160/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Шелестов К. О. Доповідач - Капелюха В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

2014 року червня 24 дня Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого-судді Капелюхи В.М.

суддів Васецької В.В., Стуковенкової Т.Г.

за участю:

прокурора Заворотної О.В.

адвоката ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

представник

цивільного позивача ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2014 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Просяна Покровського району Дніпропетровської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні злочинів передбачених ст. 190 ч.4, ст.27 ч.3, ст.364, ч.2 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Олексіївка Корочанського району Белгородської області Російської Федерації, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у скоєнні злочину передбаченому ст. 364 ч.2 КК України, повернуто Синельниківському міжрайонному прокурору Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування.

Згідно ухвали суду, органом досудового слідства ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, саме в тому, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України (РВ ФДМУ) по Дніпропетровській області від 24 липня 1998 року № 12 356-АТ на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України« Про приватизацію майна державних підприємств »було засновано Відкрите акціонерне товариство «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат »(далі ВАТ« Просянський ГЗК »або Товариство). Статут Товариства зареєстрований розпорядженням Покровської районної адміністрації Дніпропетровської області № 005050898 від 10 серпня 1998 року.

Згідно статуту Товариство засновано шляхом перетворення державного підприємства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» і знаходиться за адресою: Дніпропетровська область. Покровський район, с.м.т. Просяна, вул. Південна, 2. Основним видом діяльності Товариства є розробка, видобуток, збагачення та реалізація каоліну. Статутний фонд Товариства становить 9449 200,00 гривень і поділений на 37796800 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок кожна.

10 жовтня 2000 ВАТ «Просянський ГЗК» уклало контракт № 10/05-1 з розташованим на території іноземної держави (Республіки Білорусь) Відкритим акціонерним товариством (ВАТ) «Мінський фарфоровий завод», згідно з яким у термін до 31 січня 2002 зобов'язалося поставити за діючими на міжнародному ринку цінами 3600 тонн каоліну різних марок, у тому числі 750 тонн каоліну КФН-2 гранульованого за ціною 65,00 доларів США за тонну, 2250 тонн каоліну КФП-3 гранульованого за ціною 58,00 доларів США за тонну , 300 тонн каоліну КН-77 за ціною 62,00 долара США за тонну і 300 тонн каоліну П-3 за ціною 85,00 доларів США за тонну

6 лютого 2001 ВАТ «Просянський ГЗК» уклало контракт № 10/01-1 з розташованим на території іноземної держави (Республіки Білорусь) Закритим акціонерним товариством (ЗАТ) «Добрушский фарфоровий завод», згідно з яким у термін до 31 січня 2002 зобов'язалося поставити за діючими на міжнародному ринку цінами 2600 тонн каоліну різних марок, у тому числі 1 600 тонн каоліну КФН-3 гранульованого за ціною 58,00 доларів США за тонну і 1000 тонн каоліну КФН-2 гранульованого за ціною 65,00 доларів США за тонну .

У встановлений сторонами термін виконання зобов'язань за двома зазначеними контрактами середній курс долара США по відношенню до гривні України склав 5,315 гривні за 1 долар США (мінімальний курс - 5,276 гривні, максимальний - 5,354 гривні). Таким чином, каолін марки КФН-2 гранульований ВАТ «Просянський ГЗК» поставляло Білоруським споживачам за ціною 345,47 грн. за тонну (5,315 гривні х 65,00 доларів США), каолін марки КФН-3 гранульований - за ціною 308,27 грн. за тонну (5,315 гривні х 58,00 доларів США), каолін марки КН -77 - за ціною 329,53 грн. за тонну (5,315 гривні х 62,00 долара США) і каолін марки П-3 за ціною 451,77 грн. за тонну (5,315 гривні х 85,00 доларів США).

Станом на початок 2001 року у власності Фонду державного майна України перебувало 31177159 акцій ВАТ «Просянський ГЗК», що становило 82,486 відсотка від загальної кількості акцій, у власності 592 фізичних осіб перебувало 492430 акцій (1,304 відсотка), у власності Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Сокіл» перебувало 2120000 акцій (5,608 відсотка) і у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл-2» перебувало 4007211 акцій (10,602 відсотка).

Засновниками ТОВ «Сокіл» і ТОВ «Сокіл-2» є ОСОБА_5, його дружина ОСОБА_7 і син ОСОБА_3, яким і належить право власності на колективне майно ТОВ «Сокіл» і ТОВ «Сокіл-2», в тому числі і на вказану кількість акцій ВАТ «Просянський ГЗК».

Таким чином, у колективній власності ОСОБА_5 і зазначених членів його сім'ї, станом на початок 2001 року, перебувало 6127211 акцій ВАТ «Просянський ГЗК», що становило 16,21 відсотка від загальної кількості акцій.

У січні - лютому 2001 року ОСОБА_5 передбачаючи, що відповідно до курсу уряду України на прискорення приватизації державного майна, незабаром буде здійснюватися подальший розпродаж акцій ВАТ «Просянський ГЗК», вирішив придбати контрольний пакет акцій зазначеного Товариства або пакет акцій, що дозволяє блокувати прийняття рішень вищим органом управління Товариства (більше 40 відсотків акцій), маючи намір надалі стати одноосібним господарем ВАТ «Просянський ГЗК» і отримувати максимальний прибуток від його діяльності.

Для викупу акцій у зазначеній кількості потрібна була значна сума грошей, що обчислюється мільйонами гривень, якої у ОСОБА_5 в той час не було. Тоді у нього виник злочинний намір на заволодіння грошовими коштами ВАТ «Просянський ГЗК» шляхом схилення голови правління Товариства до скоєння зловживання службовим становищем в його (ОСОБА_5) корисливих інтересах.

Згідно розробленого ОСОБА_5 плану на першому (початковому) етапі злочинної діяльності він як представник великих акціонерів, якими були належні йому ТОВ «Сокіл» і ТОВ «Сокіл-2» повинен був увійти до складу Наглядової ради Товариства, а також зареєструвати дружину і сина суб'єктом підприємницької діяльності для подальшої монопольної скупки каоліну у ВАТ «Просянський ГЗК» по внутрішньо ринковими цінами з подальшим продажем цього каоліну закордонним споживачам за цінами міжнародного ринку, які значно вище всередині ринкових цін.

На другому етапі злочинної діяльності ОСОБА_5, використовуючи своє посадове становище члена Наглядової ради Товариства, повинен був домогтися розірвання раніше укладених Товариством договорів поставки каоліну закордонним споживачам, а також повинен був забезпечити укладення Товариством договору на монопольну покупку каоліну зі створеним ним на першому етапі злочинної діяльності суб'єктом господарювання, засновниками та власниками якого юридично будуть його дружина і син, а фактичним власником буде він (ОСОБА_5.). При цьому умови укладеного договору повинні були виключати можливість стягнення Товариством з його підприємства заборгованості з оплати поставленого каоліну.

На третьому етапі злочинної діяльності ОСОБА_5 повинен був спонукати зарубіжних споживачів укласти договори купівлі каоліну з новоствореним і належним йому суб'єктом господарювання, після чого постачати їм каолін за цінами міжнародного ринку, залишаючи у власності зареєстрованого на дружину і сина свого підприємства різницю між отриманою від закордонних споживачів ціною каоліну на міжнародному ринку і сплаченої Товариству внутрішньо ринковою ціною каоліну.

Крім того, задуманий і розроблений ОСОБА_5 план на цьому етапі злочинної діяльності припускав заволодіння ним шахрайським шляхом 10-15 відсотками від загальної кількості поставляємого Товариством на його підприємство каоліну шляхом не мотивованих систематичних відмов від оплати вартості зазначеної частини поставленого каоліну з подальшим використанням виручених від продажу викраденого каоліну коштів у своїх корисливих цілях.

На четвертому етапі злочинної діяльності ОСОБА_5 повинен був через відповідні комерційні структури, що мають право здійснювати операції з цінними паперами, купити максимально можливу кількість акцій ВАТ «Просянський ГЗК» за гроші, отримані ним в результаті вчинення зловживання службовим становищем та заволодіння шахрайським шляхом на другому і третьому етапах злочинної діяльності, використавши тим самим кошти, отримані шляхом вчинення злочинів.

Реалізуючи злочинний умисел і діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_5 2 березня 2001 у виконавчому комітеті Жовтневого районної Ради м. Дніпропетровська, розташованому по пл. Шевченка, 7 в м. Дніпропетровську, зареєстрував Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фаворит», юридичними засновниками якого вказав свою дружину ОСОБА_7 і свого сина ОСОБА_3 Згідно Статуту ТОВ «Фаворит» знаходилося по вул. Мироненко. 6 в м. Дніпропетровську і було створено для здійснення різних видів діяльності, однак фактично ОСОБА_5 заснував його виключно для здійснення діяльності з закупівлі каоліну у ВАТ «Просянський ГЗК» і перепродажу цього каоліну закордонним споживачам за вищими цінами.

Розуміючи і усвідомлюючи, що ТОВ «Фаворит» здійснюватиме протиправну діяльність із заподіянням тяжких наслідків охоронюваним інтересам ВАТ «Просянський ГЗК», ОСОБА_5 з метою приховування своєї причетності до діяльності ТОВ «Фаворит» навмисно не включив себе до складу засновників, хоча раніше при заснуванні ТОВ «Сокіл» і ТОВ «Сокіл-2» він включав себе до складу засновників поряд з дружиною і сином, маючи частку в ТОВ «Сокіл» у розмірі 24,00 відсотків Статутного фонду, а в ТОВ «Сокіл-2» - у розмірі 50,00 відсотків Статутного фонду. З цих же підстав ОСОБА_5 призначив директором ТОВ «Фаворит» ОСОБА_8, а не себе, хоча до цього директором створених ним ТОВ «Сокіл» і ТОВ «Сокіл-2» ОСОБА_5 призначав себе.

07 березня 2001р. ТОВ «Фаворит» і ВАТ «Просянський ГЗК» на території останнього за вказаною адресою уклали підготовлений ОСОБА_5 договір купівлі - продажу № 1-К, згідно з яким ВАТ «Просянський ГЗК» зобов'язався продати ТОВ «Фаворит» по всередині ринковими цінами 19418 тонн каоліну різних марок обший вартістю 3 000 000 гривень, включаючи ПДВ у сумі 500 000 гривень, а ТОВ «Фаворит »зобов'язалося прийняти вказану кількість каоліну і оплатити його вартість у зазначеній сумі. Діючи відповідно до заздалегідь розробленого і продуманим ним планом злочинної діяльності, ОСОБА_5 при складанні зазначеного договору в порушення вимог статті 153 діючого на той час Цивільного кодексу України 1963 року, згідно з якою при укладанні договору сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов, навмисне не вказав у тексті договору строки і порядок оплати каоліну, що позбавило ВАТ «Просянський ГЗК »права своєчасно стягнути з ТОВ« Фаворит »дебіторську заборгованість у разі несплати або неповної оплати відвантаженого каоліну. З метою подальшого незаконного списання з ТОВ «Фаворит» заборгованості перед ВАТ «Просянський ГЗК» за викрадений ним каолін ОСОБА_5 передбачив у договорі можливість вексельної форми розрахунків.

Продовжуючи здійснювати підготовку до злочинної діяльності, ОСОБА_5 з метою збільшення своєї важливості у ВАТ «Просянський ГЗК» і посилення свого впливу на посадових осіб Товариства, 30 березня 2001 року на загальних зборах акціонерів поставив питання про внесення змін до пункту 8.3.2 Статуту, який регламентує порядок обрання членів Наглядової ради Товариства. Суть запропонованого ОСОБА_5 зміни Статуту полягала у наданні акціонерам, які володіють більш ніж 10-ма відсотками акцій, права мати свого представника у Наглядовій раді Товариства. Під час проведення зазначених зборів акціонерів тільки належні ОСОБА_5 ТОВ «Сокіл» та «Сокіл-2» мали більше 10-ти відсотків акції (володіючи контрольним пакетом акцій Фонд державного майна України мав свого представника у Наглядовій раді Товариства на підставі первісної редакції Статуту) і по суті внесенням зазначеної поправки до Статуту Товариства ОСОБА_9. клопотав про включення його до складу Наглядової ради.

Загальні збори акціонерів затвердили запропоновану ОСОБА_5 зміна пункту 8.3.2 Статуту Товариства і після цього, 4 квітня 2001 ОСОБА_5 від імені належного йому ТОВ «Сокіл» підготував лист про включення його до складу Наглядової ради ВАТ «Просянський ГЗК», яке доставив в РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, що знаходиться по вул. Комсомольській, 52-А в м. Дніпропетровську.

Наказом від 26 квітня 2001 року № 12/357, РВ ФДМУ по Дніпропетровській області включило ОСОБА_5 до складу Наглядової ради Товариства. Відповідно до статті 23 Закону України «Про господарські товариства» та пунктом 14 Положення про Наглядову раду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 1993 року № 556, ОСОБА_5 як член Наглядової ради став посадовою особою ВАТ «Просянський ГЗК», контролюючим діяльність правління Товариства. Відповідно до пункту 8 і 9 Положення ОСОБА_5 був наділений низкою виконавчо-розпорядчих повноважень, у тому числі повноваженнями утвердження кандидатур на посади голови та персонального складу правління Товариства, з розгляду та затвердження звітів правління та ревізійної комісії Товариства, з ініціювання позачергових ревізій та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності Товариства, з припинення повноважень членів правління Товариства та здійснення інших дій, що контролюють діяльність правління Товариства.

Продовжуючи злочинну діяльність, на початку липня 2001 року на території ВАТ «Просянський ГЗК» за вказаною адресою ОСОБА_5, діючи з корисливих мотивів і навмисне використовуючи своє посадове становище члена Наглядової ради всупереч інтересам служби, в порушення вимог пункту 10 Положення, що забороняє членам Наглядової ради втручатися в оперативну діяльність правління Товариства, зажадав від посадової особи, за ознакою здійснення виконавчо-розпорядчих повноважень, голови правління ВАТ «Просянський ГЗК» ОСОБА_6 припинити відвантаження каоліну на адресу ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушский фарфоровий завод» за раніше укладеними контрактами № 10/05-1 від 10 жовтня 2000 року і № 10/01-5 від 6 лютого 2001 і повідомити зазначеним закордонним партнерам про те, що надалі відвантаження каоліну за цими контрактами буде проводитися через ТОВ «Фаворит».

У відповідь на це ОСОБА_6, розуміючи, що у разі відмови, ОСОБА_5, як член Наглядової ради Товариства може заподіяти йому неприємності по службі аж до порушення питання про звільнення від займаної посади голови правління, погодився виконати дану вимогу ОСОБА_5

Таким чином, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з ініціативи ОСОБА_5 вступили в попередній злочинний зговір на вчинення зловживання службовим становищем із заподіянням тяжких наслідків правоохоронюваним інтересам ВАТ «Просянський ГЗК» і тим самим свідомо організували злочинну групу.

Реалізуючи умови злочинної змови, 09 липня 2001 року на території ВАТ «Просянський ГЗК» за вказаною адресою ОСОБА_6, бажаючи догодити ОСОБА_5 та діючи в інтересах останнього всупереч інтересам служби, підготував, підписав і відправив на адресу ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушский фарфоровий завод» листи про те, що надалі відвантаження каоліну на їх адресу здійснюватиметься через ТОВ «Фаворит».

Після отримання зазначених листів ОСОБА_6, ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушский фарфоровий завод» 12 липня 2001 уклали з ТОВ «Фаворит» контракти на поставку каоліну № 25 та № 27, відповідно до яких ТОВ «Фаворит» зобов'язувалося за тією ж ціною і на тих же умовах поставити на адресу зазначених зарубіжних споживачів ті ж види та кількості каоліну, які були передбачені в контрактах № 10/05-1 та № 10/01-1, укладених ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушский фарфоровий завод» з ВАТ «Просянський ГЗК» 10 жовтня 2000 та 06 лютого 2001 року.

Таким чином, в результаті реалізації злочинної угоди ОСОБА_5 і ОСОБА_6 право постачання каоліну зазначеним закордонним споживачам за цінами міжнародного ринку, які значно вище внутрішньо ринкових цін, перейшло від ВАТ «Просянський ГЗК» до ТОВ «Фаворит».

Дані дії ОСОБА_5 і ОСОБА_6 заподіяли ВАТ «Просянський ГЗК» тяжкі матеріальні наслідки у вигляді упущеної вигоди, так як в результаті виконання своїх зобов'язань за контрактами з зазначеними білоруськими споживачами каоліну ТОВ «Фаворит» отримало і повністю залишила у своїй власності доходи від різниці цін каоліну на міжнародному та внутрішньому ринках, які раніше в період дії прямих зовнішньоекономічних контрактів № 10.05-1 від 10 жовтня 2000 року і № 10/01-1 від 6 лютого 2001 року по поставці каоліну тим же закордонним споживачам отримувало і повністю залишало у своїй власності ВАТ «Просянський ГЗК».

Продовжуючи злочинну діяльність та діючи згідно раніше розробленого плану 13 липня 2001 року, тобто наступного дня після укладення ТОВ «Фаворит» контрактів з вказаними білоруськими споживачами каоліну, ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_6 підписати від імені ВАТ «Просянський ГЗК» додаткову угоду № 3 до раніше укладеного Товариством з ТОВ «Фаворит» договору № 1-К від 7 березня 2001 року. Того ж дня 13 липня 2001 року, на території ВАТ «Просянський ГЗК» за вказаною адресою ОСОБА_6 підписав дану додаткову угоду, якою обсяг поставок каоліну на адресу ТОВ «Фаворит» був збільшений з 3 000 000 гривень (з ПДВ) до 7891410 гривень (з ПДВ), що гарантувало виконання ТОВ «Фаворит» своїх договірних зобов'язань з поставки каоліну в адресу ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушский фарфоровий завод».

Згідно протоколу узгодження цін від 10 липня 2001 року, що є додатком № 3 до контракту № 1-К від 7 березня 2001 року, в 2001-2002 р.р. ВАТ «Просянський ГЗК» відвантажувало на адресу ТОВ «Фаворит» каолін марки КФ-2 гранульований за ціною 211,20 грн. за тонну і каолін КФН-3 гранульований за ціною 187,20 грн. за тонну, в той час як на адресу ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушский фарфоровий завод» згідно контрактів № 10/05-1 від 10 жовтня 2000 року і № 10/01 від 6 лютого 2001 ВАТ «Просянський ГЗК» відвантажувало каолін марки КФН-2 гранульований за ціною 345,47 грн. за тонну і каолін марки КФН-3 гранульований - за ціною 308,27 грн. за тонну.

Достовірно знаючи про те, що відвантаження кожної тонни каоліну на адресу ТОВ «Фаворит» заподіює матеріальну шкоду ВАТ «Просянський ГЗК», ОСОБА_5, будучи членом, а з 15 травня 2002 року - головою Наглядової ради Товариства і продовжуючи використовувати своє службове становище всупереч інтересам служби з корисливих мотивів, не тільки навмисне не вжив жодних заходів до запобігання або зменшення завданої ВАТ «Просянський ГЗК» шкоди, а й фактично використовував надані йому повноваження члена Наглядової ради для приховування від акціонерів факту заподіяння тяжких наслідків правоохоронюваним інтересам Товариства.

Зазначені дії ОСОБА_5 і ОСОБА_6 заподіяли ВАТ «Просянський ГЗК» тяжкі матеріальні наслідки у вигляді упущеної вигоди, так як в результаті виконання своїх зобов'язань за контрактами з зазначеними Білоруськими споживачами каоліну ТОВ «Фаворит» отримало і повністю залишила у своїй власності доходи від різниці цін каоліну на міжнародному та внутрішньому ринках, які раніше в період дії прямих зовнішньоекономічних контрактів № 10/05-1 від 10 жовтня 2000 року і № 10/01-1 від 6 лютого 2001 року по поставці каоліну тим же закордонним споживачам отримувало і повністю залишало у своїй власності ВАТ «Просянський ГЗК» .

Продовжуючи злочинну діяльність з реалізації заздалегідь виниклого у нього умислу на розкрадання частини каоліну, що поставляється ВАТ «Просянський ГЗК» на адресу ТОВ «Фаворит», ОСОБА_5, діючи з корисливих мотивів з метою забезпечення собі фінансових можливостей для придбання в найкоротший термін максимального кількості акцій ВАТ «Просянський ГЗК», в період з березня 2001 року по листопад 2002 року включно, щомісячно здійснював оплату отриманого ТОВ «Фаворит» від ВАТ «Просянський ГЗК» каоліну не в повному розмірі, а в розмірі 80-90 відсотків його вартості, незважаючи на те, що ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушский фарфоровий завод» за отриманий від ТОВ «Фаворит» каолін розраховувалися вчасно і в повному розмірі, в результаті чого у ТОВ «Фаворит» завжди була практична можливість розраховуватися з ВАТ «Просянський ГЗК »за поставлений каолін в повному розмірі.

У кожному конкретному випадку здійснення оплати вартості отриманого каоліну, ОСОБА_5, будучи фактичним власником ТОВ «Фаворит», особисто визначав суму платежу і давав вказівки посадовим особам ТОВ «Фаворит» перераховувати на рахунок ВАТ «Просянський ГЗК» саме зазначену ним суму. Конкретний розмір платежу і кількість похищаемого їм каоліну ОСОБА_5 в кожному конкретному випадку визначав залежно від наявності у нього в даний момент потреби в коштах для придбання акцій ВАТ «Просянський ГЗК».

Всього за період з березня 2001 року по листопад 2002 рік включно ОСОБА_5 шляхом вчинення шахрайства у формі зловживання довірою, заволодів належним ВАТ «Просянський ГЗК» каоліном обший вартістю 2 198 340,15 грн., що в 215,5 рази перевищує встановлений законом особливо великий розмір розкрадання. Викрадений у ВАТ «Просянський ГЗК» каолін ОСОБА_5 реалізував споживачам через ТОВ «Фаворит», а виручені від продажу грошові кошти в зазначеній сумі відразу ж використав у своїх корисливих цілях для покупки акцій ВАТ «Просянський ГЗК».

Відшкодовувати Товариству вартість викраденого каоліну ОСОБА_5 не мав наміру і планував після заволодіння контрольним пакетом акцій ВАТ «Просянський ГЗК» списати заподіяну в результаті вчиненого ним розкрадання матеріальну шкоду у зазначеній сумі як безнадійну дебіторську заборгованість.

Повертаючи кримінальну справу прокурору, суд в ухвалі вказав, що у справі не був встановлений та допитаний свідок ОСОБА_10, свідок захисту, якого не було можливості доставити привідом в судове засідання не дивлячись на застосовані заходи, що позбавило можливості суд допитати його або дати судове доручення органу досудового слідства щодо його допиту, поставив суд під сумнів висновок судово економічного експерта у суді, у висунутому обвинуваченні орган досудового слідства, не розшифрував внутрішнього та зовнішнього ціноутворення відносно господарської діяльності з реалізації продукції Просянського ГОК, не встановили органи слідства яким чином ОСОБА_5 здійснював тиск на ОСОБА_6 з метою примусу до розторгнення зовнішньоекономічних контрактів, не конкретизоване обвинувачення по ст. 190 ч. 4 КК України інкриміноване ОСОБА_5, зокрема не відображена суб'єктивна сторона обвинувачення, фактично не встановлені ознаки склади злочинів інкриміновані обвинуваченим, при цьому, встановлення зазначених фактичних даних не є усуненням неповноти, а фактично є проведенням досудового слідства, проведення якого законом не віднесено до компетенції суду, оскільки вимагає проведення значного обсягу слідчих та оперативних дій, в тому числі виявлення та витребування додаткових документів, що стосуються діяльності ВАТ «Просянський ГЗК», проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення зазначених судом свідків, проведення слідчих дій для встановлення обставин шахрайського заволодіння підсудним ОСОБА_5 майном ВАТ «Просянський ГЗК», а саме осіб, чиєю довірою зловживав останній, місце і час заволодіння викраденим майном підприємства, його кількість, марки, спосіб переміщення викраденого і місця його подальшого зберігання або збуту, проведення яких, на думку суду, є неможливим в рамках судового слідства, у зв'язку з чим, дана кримінальна справа підлягає направленню прокурору для проведення додаткового розслідування

В апеляції прокурор просить ухвалу суду скасувати, а справу направити в той же суд першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суддів, посилається на те, що дану ухвалу винесено незаконно та необґрунтовано, оскільки під час досудового слідства не було допущено будь-яких порушень вимог закону, які б перешкоджали суду всебічно, повно й об'єктивно розглянути кримінальну справу й постановити законний й обґрунтований вирок, вважає, що для проведення додаткового розслідування відсутні будь які підстави, тому в оскаржуваній ухвалі суд не вказав, які саме дії необхідно виконати під час додаткового розслідування.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора:

- ОСОБА_5 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду без змін, посилається на те, що прокуратурою не було доведено наявність або відсутність вказаних прокурором доказів обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6, тому суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про направлення справи на додаткове розслідування для усунення неповноти та неправильності досудового слідства.

- захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_12 просить частково задовольнити апеляцію прокурора, ухвалу суду про направлення справи на додаткове розслідування скасувати, а справу направити на подальший судовий розгляд у тому ж складі суду, вважає, що направляючи справу на додаткове розслідування затягуються строки розгляду справи й відкладається на невизначений час прийняття остаточного рішення по вказаній кримінальній справі, чим погіршується положення ОСОБА_6 який допомагає органам прокуратури при розкритті порушень які були допущенні під час розслідування справи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає за необхідне ухвалу суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду, обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які заперечували проти апеляції прокурора та просили ухвалу суду залишити без змін, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які заперечували проти апеляції прокурора та просили залишити ухвалу суду без змін, проаналізувавши доводи, викладені в апеляції та в судовому засіданні, зіставивши їх з матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Дана справа розглядалась судом апеляційної інстанції 29 листопада 2012 року, який скасував вирок районного суду відносно ОСОБА_5, а ухвалу про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_6 скасував з направленням на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, а не для додаткового розслідування, з підстав суттєвого порушення вимог кримінально-процесуального закону, неповноти судового слідства та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Не обґрунтованими є доводи суду про неповноту проведеної судово-економічної експертизи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що експерт був допитаний та надав чіткі та обґрунтовані пояснення відносно проведеної експертизи, крім того суд мав право, відповідно до ст.ст. 75, 310 КПК України 1960 року призначити повторну експертизу у суді без направлення справи для додаткового розслідування.

Окрім цього, суд першої інстанції безпідставно вказує на те, що органом досудового слідства не належним чином було встановлено утворення зовнішньоекономічних та внутрішньо економічних цін відносно господарської діяльності ВАТ «Просянський ГОК», оскільки слідством чітко встановлено, ОСОБА_5 засновував на свою жінку та сина контрагентні товариства для покупки коаліну по внутрішньо ринковим цінам та продажу іноземним споживачам по міжнародним цінам, які значно вищі внутрішньо ринкових.

Колегія суддів вважає, що в судовому засіданні суд першої інстанції, застосовуючи вимоги ст. 315-1 КПК України в редакції 1960 року може вирішити питання, які містяться у постанові, повніше допитуючи підсудного, всіх свідків, витребувати і оглянути певні документи, поставити перед органом, який розслідував справу доручення для виконання певних слідчих дій.

Крім того, ст. 306 КПК України в редакції 1960 року передбачена можливість оголошення у суді показів свідка на судовому слідстві , якщо явка цього свідка неможлива з будь яких причин в судове засідання.

Після здійснення всіх можливих заходів для встановлення істини по справі суду необхідно дати оцінку доказам в їх сукупності та вирішити питання про наявність або відсутність вини притягнутої до кримінальної відповідальності особи і без повернення справи на додаткове розслідування.

За наведених обставин ухвалу суду не можна визнати законною і обґрунтованою.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що районний суд не обґрунтовано повернув кримінальну справу прокурору.

При новому судовому розгляді суду необхідно розглянути дану кримінальну справу з дотриманням чинного законодавства та постановити законне і обґрунтоване рішення, яке б відповідало вимогам кримінального та кримінально-процесуального законам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2014 року відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

Судді: