Ухвала суду № 39784992, 15.07.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/83/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Провадження № 22-ц/773/1158/14 Категорія: 27 Доповідач: Киці С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів - Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

при секретарі Захаровій Н.А.,

з участю представника позивача Ліпкевича І.В.,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 21 травня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 21 травня 2014 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2, як основного боржника, та з ОСОБА_4, як поручителя, на користь публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 78409,97грн., з яких сума заборгованості за кредитом - 72995,91грн., сума заборгованості за відсотками - 5414,06грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає, що рішення винесене з порушенням норм матеріального права. Просить постановити ухвалу про скасування рішення Луцького міськрайонного суду від 21 травня 2014 року в частині відмови банку в позовних вимогах про те, щоб в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_3 - квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 10 жовтня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0201/1007/88-499 відповідно до якого позичальник отримав кредит в розмірі 15600 дол. США під 11,9 % річних з кінцевим терміном повернення до 10 жовтня 2017 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 10 жовтня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_5, яка діяла також і від імені ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, згідно умов якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме трьохкімнатну квартиру загальною площею 61,6 кв.м., житловою площею 37,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, м.Луцьк, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_3

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_2 27 квітня 2012 року укладено договір поруки № 0201/1007/88-499-Р-1.

З дня укладення договору купівлі-продажу прав вимоги, з 25 травня 2012 року, до нового кредитора - ПАТ «Дельта Банк», перейшло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (замість первісного кредитора - ПАТ «Сведбанк»). Таким чином на підставі договору, іпотекодержателем стало ПАТ «Дельта Банк».

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, у встановлений строк (термін).

За змістом ст.ст.33, 35 Закону України «Про іпотеку» та згідно умов договору іпотеки, укладеного між позивачем і відповідачем, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за цим зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В той же час ч.3 ст.39 Закону України "Про іпотеку" передбачено право суду відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Згідно п.41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Позичальник ОСОБА_2 не виконував належним чином зобов'язання за кредитним договором, порушив строки платежів, а тому відповідно до умов договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів.

Заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед позивачем згідно довідки, станом на 15 жовтня 2013 року становила 9809,83 дол. США, що по курсу НБУ (100 дол. США - 799,30грн.), складає 78409,97грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 9132,48 дол. США, що в еквіваленті складає 72995,91грн., заборгованість по відсотках 677,35 дол. США, що в еквіваленті складає 5414,06грн., прострочена заборгованість по кредитному договору складає: тіло кредиту 885,58 дол. США, що в еквіваленті складає 7078,44 грн., по відсотках 663,94дол. США, що в еквіваленті складає 5306,87грн. Дана сума заборгованості стягнута судом солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 в користь позивача.

Відмовляючи в позові в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що ринкова вартість квартири становить 324456грн. і значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 78409,97грн. Згідно п.5 іпотечного договору за згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 281189грн, що на день укладення договору становить у еквіваленті 55681дол. США.

Відповідач ОСОБА_2 проводить поточні платежі по кредиту, і як встановлено в суді апеляційної інстанції станом на 14.07.2014р. простроченої заборгованості за тілом кредиту немає, загальна сума заборгованості по кредитному договору складає 7213,05дол. США, з них 6695,44дол. США - сума заборгованості по кредиту, 517,61дол. США - сума процентів за користування кредитом (довідка видана ПАТ «ДельтаБанк» вих.№05-2267431 від 14.07.2014р.). Крім того, допущене боржником порушення основного зобов'язання не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Суд першої інстанції належно оцінив співмірність розміру заборгованості з вартістю предмета іпотеки, взяв до уваги умови іпотечного договору щодо вартості предмета іпотеки, проведення оплати кредиту та правильно відмовив у зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги щодо не з'ясування судом наявності у власності боржника іншого майна, за рахунок якого можна погасити заборгованість перед банком та не з'ясування суми заборгованості на момент винесення рішення, не заслуговують на увагу колегії суддів та спростовуються нормами чинного цивільно-процесуального законодавства.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обов'язок доказування і подання доказів процесуальним Законом покладено на сторони.

Позивач не ставив питання про стягнення заборгованості на час ухвалення рішення та не подавав суду розрахунки боргу на цю дату, хоча суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, що подані сторонами. Не подано позивачем і апеляційному суду докази про наявність більшого розміру заборгованості на день ухвалення рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості не оскаржується, на предмет законності і обґрунтованості апеляційним судом не перевіряється.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді