Постанова № 39783472, 10.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5779/13-а (5 томах) Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, я кому просит з урахуванням уточнених позовних вимог:

1. визнати протиправними дії Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо формування висновків, викладених в Акті перевірки від 11 вересня 2013 року № 789/17-2/НОМЕР_1/131;

2. визнати протиправними дії Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо внесення до інформаційних баз, що використовуються податковою службою, інформації про Акт перевірки від 11 вересня 2013 року № 789/17-2/НОМЕР_1/131;

3. зобов'язати Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області вилучити з інформаційних баз, що використовуються податковою службою, інформацію про Акт перевірки від 11 вересня 2013 року № 789/17-2/НОМЕР_1/131.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що у серпні - вересні 2013 року посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 22.07.2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 11.09.2013 року № 789/17-2/НОМЕР_1/131, в якому зазначено про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у формуванні у період з 01.01.2010 року по 22.07.2013 року податкових зобов`язань та податкового кредиту за правочинами з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг), які не створили жодних юридичних наслідків, ними обумовлених.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті та з коригуванням податкових зобов'язань та податкового кредиту, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, що відповідач при проведенні вказаних вище дій реалізував функції податкового органу на виконання вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що дії податкового органу щодо вжиття заходів направлених на проведення зустрічної звірки проведенні з порушенням норм чинного законодавства та з перевищенням компетенції, а твердження позивача є необґрунтованими та такими, що невірно тлумачать норми права, що, в свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, Наказ прийнято у зв'язку з отриманням податковим органом постанови старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів у Київській області капітана податкової міліції Середи В.В. від 22.07.2013 року № 341/2 по кримінальному провадженню №32012100000000001 від 21.11.2012 року про призначення позапланової документальної невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 року по 22.07.2013 року.

Копія Наказу від 28.08.2013 року та поштове повідомлення про доту початку перевірки та місце проведення перевірки направлено на адресу позивача поштою 28.08.2013 року.

Копію Акту від 11.09.2013 року № 789/17-2/НОМЕР_1/131 направлено поштою позивачу 11.09.2013 року.

Тобто відповідач дотримався порядку та процедури призначення та проведення перевірки, встановленої чинним законодавством України.

Відповідно до пп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 Податкового кодексу України (надалі-ПК України) податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно пп.75.1.2. п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Водночас, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Крім того, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі під час вчинення ним дій або допущення бездіяльності, що створюють відповідні юридичні наслідки у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Правовідносини, з яких виникають публічно-правові спори, завжди побудовані на принципі «влади - підпорядкування». Ознакою публічно-правового спору є участь у ньому з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владну управлінську функцію, тобто, формує волевиявлення держави у відповідних правовідносинах.

Воля суб`єкта владних повноважень оформлюється в адміністративних актах (рішеннях) та діях, які є обов'язковими до виконання суб`єктами, яким вони адресовані.

У свою чергу, висновок, що викладений в акті перевірки, є умовиводом посадової особи контролюючого органу стосовно дотримання платником податків вимог податкового та іншого законодавства, який в подальшому може стати підставою для нарахування податковим органом податкового зобов`язання шляхом винесення податкового повідомлення - рішення та/або звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Висновок податкового органу про вчинення суб`єктом господарювання правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства, може бути відображено в акті перевірки у разі, якщо посадова особа податкового органу за своїм внутрішнім переконанням вважає, що має місце умисел суб`єкта господарювання вчиняти правочини без мети настання реальних правових наслідків, намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків тощо.

Жодних обставин, які не дозволяють податковому органу оцінювати діяльність суб`єкта господарювання на предмет її відповідності вимогам Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно - правовим актам, чинним законодавством України не передбачено.

Разом з тим, наведений вище висновок посадової особи податкового органу не робить правочин автоматично недійсним (нікчемним) та не покладає на суб`єкта господарювання жодних безумовних обов`язків, у тому числі, зі сплати податкових зобов`язань до бюджету.

Обґрунтованість такого висновку та оцінка його на предмет відповідності вимогам законодавства здійснюється адміністративним судом під час розгляду справ про оскарження податкових повідомлень - рішень або стягнення нарахованого податкового зобов`язання (коштів, отриманих за нікчемним правочином), якщо в основу спору покладено такий висновок.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами, що податкове зобов`язання з податку на додану вартість за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області не нараховувалось, податкові повідомлення - рішення не виносились.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено порушення прав та охоронюваних інтересів позивача у зв'язку з проведенням позапланової невиїзної документальної перевірки та складання Акту №175/26-56-22-01-03/31030585.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було не було порушено законодавчо встановлений порядок та спосіб проведення перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому в задоволенні позову в частині визнання протиправними дії. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Що стосується відмови в задоволенні позову в частині визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача вилучити з інформаційних баз інформацію про Акт перевірки від 11 вересня 2013 року № 789/17-2/НОМЕР_1/131, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до Податкового кодексу України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" затверджено методичні рекомендації взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів (далі - наказ № 266).

Згідно пункту 1.3 наказу № 266, для реалізації методичних рекомендацій створені відповідні програмні продукти, у тому числі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Пунктом 2.8 наказу № 266 встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Пунктом 2.21 наказу № 266 передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Тобто, відповідач не має право коригувати показники податкової звітності на підставі акту перевірки.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, що за наслідками перевірки без прийняття податкового повідомлення-рішення податковим органом було відкореговано податкові зобов'язання та податковий кредит позивача в АС «Податковий блок».

Так. відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України. результаті перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевіркою порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із підпунктом 86.8. статті 86 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акті перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилати (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за лису розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. В акт: перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Це означає, що у випадку складення акта за наслідками перевірки платника податків податковий орган визначає грошове зобов'язання та нараховує штрафні санкції лише шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може у разі незгоди бути оскарженим до вищестоящого органу чи до суду.

А відтак, відображення в інформаційних базах інформації про результати перевірки позивача, оформленої Актом перевірку, є протиправним.

Враховуючи вищевикладене. суд дійшов висновку про необхідність зобов'язані відповідача вилучити із вказаної автоматизованої системи інформацію, яку внесено на підставі Актів перевірок.

Таким чином, в цій частині суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними дій щодо внесення та зобов'язання відповідача вилучити інформації про акт перевірки від 11 вересня 2013 року №789/17-2/НОМЕР_1/131.

В цій частині винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Міндоходів у Київській області щодо внесення до інформаційних баз, які використовуються податковою службою, висновків акту перевірки від 11 вересня 2013 року №789/17-2/НОМЕР_1/131.

Зобов'язати Головне управління Міндоходів у Київській області вилучити з інформаційних баз, які використовуються податковою службою, інформацію про висновки акту перевірки від 11 вересня 2013 року №789/17-2/НОМЕР_1/131.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь судовий збір ОСОБА_2 у розмірі 47 (сорок сім) грн.. 30 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.