Постанова № 39781672, 09.07.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. Справа № 914/4396/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л..,

Якімець Г.Г.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 від 14.04.2014 р. (вх. № 01-05/1096/14 від 29.04.2014 р.),

на рішення господарського суду Львівської області від 27 березня 2014 року

у справі № 914/4396/13 (судді Фартушок Т.Б., Пазичев В.М., Шпакович О.Ф.)

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Секюріті», м. Львів,

До відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, м. Львів,

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів,

Про стягнення 11 736,03 грн., в т.ч. 10 238,64 грн. - основного боргу, 1 331,02 грн. - пені, 166,37 грн. - 3% річних, судового збору та 2300,00 грн. вартості послуг правової допомоги.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: Романишин Т.М. - п/к за довіреністю від 14.01.2014 р.,

від позивача: Вихованський К.В. -п/к за довіреністю № 2 від 02.07.2014р., Рубанок М.Т. - п/к за довіреністю від 05.03.2014р.

від третьої особи: Синьовський Б.В. - п/к за довіреністю від 05.02.2014 р. № 4-25-266.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представників сторін повідомлено, що проводиться технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП "Документообіг господарських судів" від 29.04.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням В.о. Голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/4396/13 господарського суду Львівської області введено суддів - О.В. Дякович та Г.Г. Якімець (том ІІ, а.с. 206).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року скаржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги (том ІІ, а.с. 207), ухвалою суду від 05.05.2014 р. прийнято апеляційну скаргу ЛК АТП № 1 (вх. № 01-05/1096/14 від 29.04.2014 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 14.05.2014 року, про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: апелянт - 07.05.14 р. рекомендованою поштою № 7901007221188 (том ІІ, а.с. 209), позивач - 07.05.14 р. - № 7901007221153 (том ІІ, а.с. 210), третя особа - 07.05.14 р. - № 7901007221161 (том ІІ, а.с. 225).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 р. (за клопотанням апелянта) (том ІІ, а.с. 219) розгляд справи відкладено на 28.05.2014 р., про що сторони були повідомлені, згідно Інструкції з діловодства у господарських судах України, яка затверджена наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із наступними змінами).

У зв'язку із перебуванням судді Дякович О.В. у відпустці по догляду за дитиною, розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 р. для розгляду справи № 914/4396/13 введено суддю Давид Л.Л.

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (введення нового складу суду) розгляд даної справи розпочинався спочатку, тобто з 27.05.2014о. При цьому заново розпочинався перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення").

В судове засідання, яке відбулось 28.05.2014 р. представник апелянта/відповідача прибув, через канцелярію суду за вх. № 01-04/2962/14 подав Пояснення (том ІІ, а.с. 228-232), з підстав зазначених в апеляційній скарзі та поясненнях просить рішення господарського суду Львівської області від 27 березня 2014 року у справі № 914/4396/13 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТзОВ «Секюріті» відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання 28.05.2014 р. не прибув, про причини неприбуття - не повідомив.

Представник третьої особи - прибув, через канцелярію суду за вх. № 01-04/2963/14 від 28.05.2014 р. подав клопотання з додатками: копіями довіреності та витягу з ЄДРПОУ.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 28.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 18.06.2014 р., про що сторони були повідомлені, згідно Інструкції з діловодства у господарських судах України.

У судове засідання, яке відбулося 18.06.2014 р. представник апелянта не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи (том ІІ, а.с. 240, 241-245).

Позивач, повторно, повноважного представника у судове засідання не направив.

Представник третьої особи - прибув, проти відкладення розгляду справи не заперечив.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 18.06.2014 р. розгляд справи відкладено на 09.07.2014 р.

У судове засідання, яке відбулося 09.07.2014 р., прибув представник апелянта/відповідача, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та поясненні, просить рішення господарського суду Львівської області від 27 березня 2014 року у справі № 914/4396/13 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Секюріті» відмовити повністю.

Представники позивача прибули, надали усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечили, просять рішення господарського суду Львівської області від 27.03.2014 року у справі № 914/4396/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача прибув, письмового відзиву не представив, підтримав доводи апелянта/відповідача, просить рішення господарського суду у справі № 914/4396/13 скасувати, апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 р. скаржнику відновлено строк для апеляційного оскарження судового рішення та прийнято апеляційну скаргу до провадження, про що сторони і третя особа були повідомлені. Так, ухвалою від 05.05.2014 р., якою призначено справу до розгляду, зокрема, позивача та третю особу зобов'язано подати письмові відзиви (заперечення) на апеляційну скаргу, а третю особу подати довідку з ЄДРПОУ (том ІІ, а.с. 208).

Ні позивач, ні третя особа відзивів (заперечень) на апеляційну скаргу не подали, представник третьої особи за вх. № 01-04/2963/14 від 28.05.2014 р. подав копії довіреності і витягу з ЄДРПОУ.

Статтею 75 ГПК України визначено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Оглянувши та дослідивши наявні у справі документи, колегія суддів приходить до висновку, що не виконання вимог ухвали суду від 05.05.2014 р. у справі № 914/4396/13 не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув та дослідив матеріали справи та наявні в ній докази, перевірив правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, дійшов висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.03.2014 року у справі № 914/4396/13 (судді Т.Б.Фартушок, В.М. Пазичев, О.Ф.Шпакович) вирішено: позов задовольнити частково (пункт перший резолютивної частини рішення). Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті" 10 238,64 грн. - основного боргу, 543,35 грн. - пені, 122,02 грн. - 3% річних, 1600,07 грн. - судового збору (пункт 2-й резолютивної частини рішення). В решті позовних вимог відмовлено (пункт 3-й резолютивної частини рішення) (том ІІ. а.с. 185-186, 187-202).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Апелянт/відповідач (Львівське комунальне автотранспортне підприємство № 1) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІ, а.с. 211), просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 27.03.2014 р. по справі № 914/4396/13 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті" відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення господарського суду є незаконним та необґрунтованим, з неповним з'ясуванням обставини.

Так, апелянт зазначає, що 27.05.2013 р. ЛК АТП № 1 отримало рахунок-фактуру № СФ-000175 від 29.04.2013 р. на суму 10 238,64 грн. в т.ч. ПДВ, та Акт № ОУ-0000112 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.04.2013 р. на суму 10 238,64 грн. в т.ч. ПДВ за надані ЛК АТП № 1 послуги фізичної охорони згідно Договору № 12/04/2013 від 12.04.2013 р., що не відповідає умовам п. 1 Договору, відтак згідно п. 3.4. Договору письмово повідомив Виконавця про свої заперечення щодо неналежного виконання ним послуг, визначених п. 1 Договору, та заперечення листом вих. № 286/02 від 28.05.2013 р. вручив працівнику ТзОВ «Секюріті» під розписку - 29.05.13 р.

Звертає увагу суду на те, що згідно Акта здачі-прийняття робіт Виконавець вказав про «надання послуг фізичної охорони», що не відповідає п. 1 Договору, оскільки домовленістю між сторонами за Договором було надання послуг охоронника-контролера квитків в автотранспорті АТП № 1.

Як стверджує апелянт, Виконавець Акта здачі-прийняття робіт про надання послуг охоронника-контролера квитків в автотранспорті АТП № 1, який би був складений згідно умов Договору, за спірний період не надсилав відповідно до п. 8.7. Договору, відтак вважає, що підстави для оплати Замовником послуг Виконавця на суму 10 238,64 грн., в т.ч. ПДВ, не виникли, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянтом, в процесі розгляду даної справи судом апеляційної інстанції подано Пояснення (том ІІ, а.с. 228-232), у якому скаржник зазначає, що позивачем 11.06.2013 р. скеровано Відповідачу копію рахунку-фактури № СФ-000175 від 29.04.2013 р. та копію Акта здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000112, однак не зважаючи на зауваження Замовника, які викладені у листі № 286/02 від 28.05.2013 р., Позивач надіслав Відповідачу копію «невірно оформленого Акта здачі-приймання робіт за надані послуги фізичної охорони», вважає зазначені доводи підставними, а висновки місцевого суду в цій частині необгрунтованими.

У Поясненні за вх. № 01-04/2962/14, апелянт надає роз'яснення щодо оформлення Акта виконаних робіт, вважає, що Виконавець оформив Акт з порушенням п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., відтак вважає, що послуги надані Позивачем, на підставі Акта, оформленого з порушенням вказаних приписів, не підлягають до оплати.

Крім того апелянт стверджує, що працівники Виконавця (ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.) неналежним чином виконували свою роботу, яка полягала у виконанні обов'язків контролерів у автотранспорті Замовника протягом 9 год. з 15.04.13 р. до 14.05.2013 р., однак вказані працівники працювали з порушенням Графіку виходу контролерів-охоронників на маршрути АТП № 1, що підтверджує Журналом прибуття, проведення інструктажу та результатів роботи охоронників-контролерів ТзОВ «Секюріті» (том ІІ, а.с. 148-163), тому вважає висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 10 238,64 грн. безпідставними, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів даної справи, місцевий господарський суд, з метою об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи, неодноразово, відкладав розгляд справи, що підтверджується ухвалами від 09.12.2013 р., від 15.01.2014 р. з продовженням строків розгляду спору на 15 днів за клопотанням Відповідача № 107/14 від 15.01.2014 р., згідно ст. 69 ГПК України, ухвалами від 22.01.2014 р., від 28.01.2014 р., від 03.02.2014 р. та від 06.03.2014 р., а також було призначено колегіальний розгляд справи.

Так, ухвалами господарського суду Львівської області по даній справі від 15.01.2014 р. та від 22.01.2014 р., в порядку ст. 30 ГПК України, викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, посадових осіб ЛК АТП № 1: ОСОБА_12; ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_15, а ухвалою господарського суду Львівської області від 28.01.2014 р., викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, посадових осіб: ОСОБА_16 (79000, АДРЕСА_1) та ОСОБА_11 (79000, АДРЕСА_2). Також, ухвалами місцевого суду від 15.01.2014 р., від 22.01.2014р. та від 28.01.2014р. в порядку ст.38 ГПК України витребувано у відповідача/апелянта: товарно-транспортні накладні (шляхові листи): 15.04.13р. - маршрут №16, маршрут № 29; 16.04.13р. - маршрут № 3-а; 19.04.13р. - маршрут № 2-а, маршрут № 9, маршрут № 16, маршрут № 10, маршрут №32; 20.04.13р. - маршрут № 28, маршрут № 10, маршрут № 16; 21.04.13р. - маршрут № 37, маршрут № 46, маршрут № 1-а, маршрут № 3-а, маршрут № 10 (докази - в матеріалах справи).

Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Частинами 1, 3 ст. 38 ГПК України (в редакції Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-УІ), передбачено, в т.ч. права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обов'язку для господарського суду самостійно збирати докази та/або збирати нові докази, додатково перевіряти докази, залучати сторін, в т.ч. прокурора, тощо, не інакше як за клопотання сторони або прокурора.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист діє адвокатура.

Не визначено такого обов'язку для Національного Суду Європейською Конвенцією з прав людини і основоположних свобод (та протоколами до неї), яка є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України як чинний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР. Конвенція набула чинності 11 вересня 1997 року.

Важливим елементом згідно Конвенції справедливого судового розгляду є рівність сторін. Загалом, рівність сторін означає, що має бути однакове ставлення до сторін у справі; жодна зі сторін не має отримувати суттєві переваги над іншою стороною. Виходячи із приписів статті 6 Конвенції, сторони повинні представляти суду власні аргументи і докази, а суд повинен з однаковою ретельністю розглядати подання кожної із сторін та всі представлені йому докази.

Принцип рівності сторін за правилами ст. 6 Конвенції передбачає, що жодна з сторін не отримує сприятливіших умов для представлення своєї позиції або аргументів в разі відсутності іншої сторони.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, дослідивши вищезазначені обставини, прийшла до висновку, що місцевий господарський суд відповідно до ст.43 ГПК України, створив сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, з урахуванням приписів ст. 43 ГПК України, за якою, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, не заперечується ні позивачем, ні відповідачем, ні третьої особою по справі, 12.04.2013 р. між Позивачем (ТзОВ «Секюріті» - Виконавець - за договором) та Відповідачем (Львівським комунальним автотранспортним підприємством № 1 - Замовник - за договором) було укладено Договір № 12/04/2013 надання послуг контролю за міським пасажирським автотранспортом та Додаток № 1 «Розрахунок вартості послуг виконавця» до цього Договору (далі за текстом - Договір)(том І, а.с. 8-10, 11).

Зазначений Договір та додаток сторони уклали вільно, у письмовій формі (у формі єдиного документа), підписали повноважними представниками обох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст.ст. 207, 208 ЦК України, ст. 181 ГК України, є правомірним правочином, згідно ст. 204 ЦК України, оскільки перед судом не доведено зворотнього.

За своїми основними та другорядними ознаками вказаний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1 Договору, Виконавець зобов'язується надати послуги охоронника-контролера квитків в автотранспорті Замовника, що здійснює міські пасажирські перевезення, за дотриманням пасажирами обов'язків щодо оплати вартості проїзду, а Замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх в порядку, встановленому цим Договором.

Згідно п.2.1 Договору, на виконання вимог даного Договору Виконавець повинен забезпечити виконання його працівниками наступних обов'язків: - здійснювати контроль за виконанням пасажирами своїх обов'язків щодо оплати вартості проїзду, наявності квитків та документів, що дають право на пільговий проїзд (п.2.1.1); - вживати необхідні заходи щодо виявлення безквиткових пасажирів, здійснення ними оплати послуг проїзду, перевірки наявності у них проїзних квитків та документів, документів, що передбачають пільги на проїзд (п.2.1.2), а саме: - у разі відсутності у пасажира квитка, що дає право на проїзд, або документа, що підтверджує наявність пільги на проїзд, - запропонувати останньому придбати у встановленому порядку квиток (п.п.2.1.2.1); - у разі відсутності у пасажира квитка, що дає право на проїзд, або документа, що підтверджує наявність пільги на проїзд, та при відмові пасажира придбати квиток у встановленому порядку, - запропонувати останньому пройти у найближче районне відділення міліції для оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та сплати штрафу або викликати працівника міліції для вчинення відповідних дій (п.п.2.1.2.2): - у встановленому порядку сприяти водієві у відмові/не допуску до поїздки пасажирів, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, порушують громадський порядок, мають при собі небезпечні вантажі, зокрема, легкозаймисті, вибухонебезпечні і такі, що можуть забруднити транспортний засіб чи одяг пасажирів (п.2.1.3); - чітко дотримуватись вимог чинного законодавства України та цього Договору (п.2.1.4); - при спілкуванні з пасажирами проявляти ввічливість, культуру і такт, дбати про авторитет Замовника.

У п. 2.3 Договору сторони погодили, що Виконавець зобов'язаний здійснити не менше 20 контрольних перевірок впродовж робочого дня згідно скерувань Замовника.

Відповідно до п. 2.4.2 Договору, Замовник зобов'язаний здійснювати виконання умов Договору щодо оплати послуг.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що вартість послуг Виконавця вказується у додатку № 1, який після погодження та підписання Сторонами, стає невід'ємною частиною даного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано та скріплено відтиском печаток Додаток №1 до Договору «Розрахунок вартості послуг виконавця» (том І, а.с. 11), умовами якого визначено вартість 1 люд./год без ПДВ 11,53 грн. та вартість послуг в місяць з ПДВ 14 942,88 грн.

З врахуванням наведеного, в т.ч. згідно п. 8.1 Договору та Додатку № 1 до Договору, колегія приходить до висновку, що сторонами визначено ціну Договору, тобто загальну вартість послуг, яка складає 14 942,88 грн. в т.ч. 2490,48 грн. ПДВ.

Відповідно до п.3.2 Договору, приймання/надання послуг, визначених в п.1 цього Договору, оформляється складанням Сторонами Акта виконаних робіт.

Згідно п.3.3 Договору, плата за надані Виконавцем послуги здійснюється Замовником лише за період фактично наданих послуг, що підтверджується наявністю оформлених скерувань на здійснення контролю міського пасажирського автотранспорту та документів обліку робочого часу охоронників-контролерів.

Відповідно до п. 3.4 Договору, у разі наявності мотивованих заперечень зі сторони Замовника щодо належного виконання послуг, визначених в п.1 цього Договору, Замовник протягом 3-х календарних днів письмово повідомляє Виконавця про них; Виконавець протягом 3-х календарних днів (з моменту отримання) розглядає такі заперечення та повідомляє письмово Замовника про прийняте рішення; при неповідомленні Замовника протягом 3-х календарних днів про прийняте рішення або не наведення мотивів його прийняття, Акт виконаних робіт та рахунок на оплату вважаються погодженими Сторонами з урахуванням заперечень Замовника.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що Замовник протягом 5 днів після підписання Акта виконаних робіт перераховує кошти на розрахунковий рахунок Виконавця, відповідно до виставлених ним рахунків на оплату.

Даний Договір вступає в силу з 15.04.2013 р. та діє до 14.05.2013 р. включно (п. 8.1. Договору).

Договір підписано повноважними особами сторін, їх підписи скріплено відтисками печаток Сторін.

Слід зазначити, що умовами Договору № 12/04/2013 від 12.04.2013 р. Сторони не встановили (не затвердили, не передбачили) форми складання Акта виконаних робіт та не не погодили змісту Акта виконаних робіт, не зважаючи на те, що не позбавлені були зазначене оговорити (передбачити) умовами Договору в силу ст.ст. 627, 628 ЦК України.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що твердження апелянта, що форма Акту виконаних робіт, у жодному випадку, не відповідає приписам п.п. 2.1., 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. є необгрунтованою, виходячи з такого.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 07.07.2010р. № 372, від 08.11.2010 р. № 1327 та від 03.06.2013 р. № 574)(далі за текстом - Положення).

В нашому випадку належить керуватися Положенням у редакції чинній на час складання Актів виконаних робіт, тобто із змінами та доповненнями внесеними у Положення Міністерством фінансів України від 08.11.2010 р. № 1327.

Пункт 2.1. зазначеного Положення викладено у такій редакції /приведено дослівно/ «Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів».

У п. 2.5. Положення вказано, що «Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства».

Будь-яких посилань на Акти виконаних робіт та/або Акти здачі-приймання робіт (послуг), його форму та зміст зазначені пункти не містить, як і не містить прямого посилання та/або встановлення, що Акти виконаних робіт належить вважати первинними документами.

Відповідно до п. 1.1. зазначене «Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи)».

Як зазначено у пункті 2.7. цього Положення, у редакції чинній на час складання Актів, які є предметом дослідження у даній справі, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити типових або спеціалізованих форм, у п. 2.9. Положення йдеться про бланки суворої звітності, які друкуються за зразками типових або спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики і Міністерством фінансів України, із обов'язковим друкуванням на бланках квитанцій, білетів, талонів, абонементів тощо їх номінальної вартості та вказано, що всі бланки суворої звітності підлягають нумерації, спосіб нанесення якої (нумератором, типографським способом) встановлюють відповідні органи державної влади.

У нашому, конкретному випадку, форма Акту виконаних робіт, які складено Позивачем, та передано (надіслано - 11.06.2013 р.) Відповідачу, не відноситься до бланків типових, спеціалізованих форм, не є бланком суворої звітності, відтак його форма та зміст не потребують затвердження відповідним органом державної влади.

Загальні вимоги до оформлення документів, що фіксують виконання зобов'язань містяться у таких законодавчих актах: Господарський процесуальний кодекс України (ст. 34); Цивільний кодекс України (ст. 92, ч. 1 ст.ст. 218, 527, 882 тощо); Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та визначено у п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.

Слід зазначити, що чинне галузеве законодавство висуває додаткові вимоги до оформлення документів. Так, для капітального будівництва такі вимоги сформульовані у ст. 882 ЦК України, наказі Держкомстату і Держкомбуду від 21.06.2002 р. № 237/5 (акт приймання виконаних робіт, типова форма № КБ-2в), форма акту з приймання продукції виробничо-технічного призначення за кількістю і якістю має відповідати Інструкціям № П-6 від 15.06.1965 р. та № П-7 від 25.04.1966 р. (лист ВГСУ від 17.09.2003 р. № 01-06/270).

У нашому ж випадку, Позивач та Відповідач належать до підприємств, які за Договором № 12/04/2013 від 12.04.2013 р. не використовують типову форму акту, відтак можуть складати такий акт за іншою формою, з включенням обов'язкових реквізитів бухгалтерського документу.

Як встановлено місцевим господарським судом, Акт № ОУ-0000112 від 29.04.2013 р. виконаних робіт із вірним зазначенням наданих послуг (виконаних робіт), - не фізичної охорони, а охоронника-контролера, який надсилався Позивачем Відповідачу 11.06.2013 р., складений у письмовій формі, містить необхідні відомості, що дозволяє сторонам проводити за ним розрахунки без усіляких заперечень і претензій, такі Відповідачем/апелянтом на цей Акт не надавалися, відтак є допустимим доказом у справі.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на виконання умов Договору Позивачем та Відповідачем надано Скерування працівникам на період дії Договору (том І, а.с. 12, 13), що не заперечується ні апелянтом/відповідачем, ні позивачем.

Крім того, Позивачем складено документи обліку робочого часу охоронників-контролерів: Табель виходу та здійснення контролю (том І, а.с.16); Хронометраж автобусних маршрутів під час перевірки (том І, а.с.17); Графік виходу контролерів-охоронників на маршрути ЛК АТП № 1 (том І, а.с. 18-19, том ІІ, а.с. 173-174).

Наведене вказує на виконання Позивачем положень п.3.3 Договору.

Місцевим господарським судом встановлено, що Позивачем спільно з Відповідачем затверджено Посадову інструкцію охоронників-контролерів квитків та проїзних документів пасажирського транспорту Львівського комунального АТП 1 (том І, а.с. 32-34), тобто Відповідача, про ознайомлення з якою та проведення щоденних інструктажів зазначили посадові особи Позивача у поясненнях, наданих в порядку ст. 30 ГПК України, що підтверджується також Журналом проведення інструктажу Позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено у рішенні місцевого господарського суду, що наданими в порядку ст. 30 ГПК України поясненнями працівники Відповідача та працівники Позивача підтвердили факт надання послуг (виконання робіт) Позивачем (том І. а.с. 106, 107, 108, 109, 110, 111, 117, 118, 152 та том ІІ, а.с. 142), в т.ч. і піч час спільних рейдів; зауваження, які зазначили представник Відповідача щодо якості виконаних робіт (наданих послуг) Позивачем не доводились Відповідачем до відома Позивача в порядку, встановленому п. 3.4 Договору.

Також, підтвердженням наданих Позивачем послуг згідно умов Договору є дані шляхових листів Відповідача (том І, а.с. 119-151, том ІІ, а.с. 2-128), з відмітками представників Позивача. При цьому в силу умов Договору, такі (шляхові листи) не є підставою для оплати наданих послуг чи підтвердженням наданих послуг, проте, згідно п.2.1.2 Посадової інструкції охоронників-контролерів квитків та проїзних документів пасажирського транспорту Відповідача, яка затверджена (підписана та скріплена відтиском печатки), в т.ч. і Відповідачем, Позивач здійснює контроль за роботою автотранспорту Замовника, що здійснює перевезення, згідно шляхових листів.

Місцевим господарським судом встановлено, що в листі Позивача Відповідачу за № 184-ФО від 22.04.2013р. (том І, а.с. 14-15)(докази надіслання якого наявні в матеріалах справи та факт отримання якого визнано Відповідачем у листі № 286/02 від 28.05.2013р.(том І, а.с. 31) зазначено, що окремі водії відмовляються пред'являти шляховий лист для відмітки часу та результатів перевірки на маршрутах.

Відповідно до проведеного Позивачем розрахунку вартості послуг (виконаних робіт)(том І, а.с. 46), загальна вартість таких становить 10 238,64 грн., що відповідає кількості люд./год. та вартості, встановлених у Додатку № 1 «Розрахунок вартості послуг виконавця» до Договору (том І, а.с. 11).

Крім того, згідно доводів Позивача, листом № 183-ФО від 18.04.2013 р. (том І, а.с. 20-21), Позивач інформував Відповідача про надані послуги, однак Відповідач заперечує факт отримання цього листа.

Згідно доводів Позивача, листом № 184-ФО від 22.04.2013 р. (том І, а.с. 14-15) Позивач повідомив Відповідача також і про виявлені за період з 15.04.2013 р. - 22.04.2013 р. порушення та про здійснену роботу. Факт отримання листа Позивача № 184-ФО від 22.04.2013 р. Відповідачем визнано та підтверджується листом Відповідача за № 286/02 від 28.05.2013 р. (том І, а.с. 31).

Як вбачається зі змісту викладеного у листі за № 286/02 від 28.05.2013 р. (том І, а.с. 31), Відповідач підтвердив отримання рахунку-фактури № СФ-000175 від 29.04.2013 р. на суму 10 238,64 грн. та Акту № ОУ-0000112 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.04.2013 р. на суму 10 238,64 грн., у т.ч. ПДВ за надані Позивачем Відповідачу послуги фізичної охорони згідно укладеного Договору (том І. а.с. 88, 89).

Разом з тим, Відповідач у листі за № 286/02 від 28.05.2013 р. зазначив, що надані Позивачем рахунок-фактура та Акт прийняття робіт (надання послуг) є безпідставними, оскільки послуги фізичної охорони Позивачем не надавались та такі Договором не передбачені.

Крім того, у листі за № 286/02 від 28.05.2013 р. Відповідач зазначив, що в листі ТзОВ «Секюріті» від 22.04.2013 р. № 184-ФО вказано, що працівниками ТзОВ «Секюріті» проводилась перевірка дотримання водіями ЛК АТП № 1 правил продажу квитків пасажирам. Проте, згідно Договору № 12/04/2013 таких повноважень (обов'язків) ТзОВ «Секюріті» не має. Предметом договору є перевірка дотримання пасажирами обов'язків щодо оплати вартості проїзду.

З врахуванням вищенаведеного Відповідач/апелянт зазначив, що Позивач неналежно виконував обов'язки контролерів та вимоги щодо оплати послуг є безпідставними.

Суд зазначає, що листом № 184-Ф0 від 22.04.2013р. Позивач повідомив Відповідача про наступне:

- виявлені порушення водіями, а саме - не у всіх випадках видання квитків, нездійснення водіями фіксації серій та номерів проїзних квитків, що відповідає положенням п.1 Договору в частині обов'язку охоронника-контролера квитків в автотранспорті Замовника. Крім того, наведене відповідає і п.п.1, 2.1 Договору, оскільки видання водіями квитків є передумовою отримання таких пасажирами. При цьому суд зазначає, що невидання окремими водіями квитків мало місце лише в кількох випадках, як вказано у листі Позивача, та не унеможливило виконання Позивачем своїх обов'язків, передбачених п.1 Договору;

- неповноту розміщення в автобусах інформації про перевірку проїзних документів працівниками Позивача, - що також відповідає умовам зобов'язань, які взяв на себе Позивач згідно Договору, (в частині можливості безсумнівного виконання зобов'язань Позивача за Договором щодо здійснення контролю наявності квитків, проїзних документів у пасажирів);

- окремі водії відмовляються пред'являти шляховий лист для відмітки часу та результатів перевірки на маршрутах, - що відповідає умовам укладеного Договору, оскільки звернуто увагу на фіксацію з боку Позивача кількості та періодичності здійснених перевірок на доведення виконання п.2.3 Договору.

Також суд зазначає, що підтвердженням того, що наведена інформація та надані послуги (виконані роботи) здійснені на виконання Договору (том І. а.с. 8-10) є те, що такі відповідають п.п. 2.1.2, 3.3, 3.4 Посадової інструкції охоронників-контролерів квитків та проїзних документів пасажирського транспорту Відповідача, яка затверджена (підписана та скріплена відтиском печатки), в тому числі і Відповідачем (том І, а.с. 32-34) та відповідно до яких: Позивач здійснює контроль за роботою автотранспорту Замовника, що здійснює перевезення, згідно шляхових листів (п.2.1.2 Інструкції); вносяться пропозиції щодо покращення результатів роботи (п.3.3 Інструкції); повідомляє керівництво про всі недоліки, виявлені в ході його діяльності та вносить пропозиції щодо їх усунення;

- виявлено та припинено подальший проїзд 45 безквитковим пасажирам, вилучено 4 пільгові документи, - що є прямим виконанням обов'язків, передбачених п.п.1, 2.1 Договору.

З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність доводів Відповідача/апелянта, зазначених у листі № 286/02 від 28.05.2013р. та апеляційній скарзі щодо неналежного виконання працівниками Позивача обов'язків згідно Договору, тим більше, що Сторони, вільно укладаючи Договір № 12/04/2013 від 12.04.2013 р. не передбачили ні форми Акта виконаних робіт (надання послуг), не затвердили змісту такого Акта. Пунктом 3.2. Договору передбачено, що /приведено дослівно/«Приймання/надання послуг, визначених в п. 1 цього Договору, оформляється складеним Сторонами Акта виконаних робіт» (том І, а.с. 9).

Місцевим судом встановлено, що Позивачем 11.06.2013 р. скеровано Відповідачу/апелянту копію рахунку-фактури № СФ-000175 від 29.04.2013р. та Акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000112 охоронника-контролера (підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек № 2286 від 11.06.2013р. та опис вкладення з відбитком поштового штемпеля від 11.06.2013р. (том І, а.с. 23, 24, 39, 44, 48, том ІІ, а.с. 143).

З мотивувальної частини судового рішення та матеріалів справи вбачається, що представник Відповідача в судовому засіданні, 27.03.2014 р., підтвердив надходження до нього згідно наведеного в абзаці вище листа копії рахунку-фактури № СФ-000175 від 29.04.2013р. з призначенням платежу - послуги охоронника-контролера квитків в автотранспорті АТП № 1 (том І, а.с. 39, том ІІ, а.с. 143), не заперечувалася ним зазначена обставина у суді апеляційної інстанції, однак заперечує отримання ним з вказаною кореспонденцією Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) у редакції виправленій Позивачем (том І. а.с. 89).

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що доводи Відповідача/апелянта не заслуговують на увагу, оскільки: сам Відповідач підтверджує отримання надісланих Позивачем документів згідно фіскального поштового чеку № 2286 від 11.06.2013р. та опису вкладення з відтиском поштового штампу від 11.06.2013р., що підтверджу ту обставину, що Позивачем проведено виправлення у документах з урахування зауважень Відповідача щодо виду робіт (наданих послуг) та документи були надіслані Відповідачу, які останній отримав, що ним не заперечується.

Представник Відповідача не зміг пояснити відсутності реагування (надання заперечень) Відповідачем/апелянтом на отриманий належним чином (з врахуванням зауважень щодо виду послуг (робіт) Рахунок-фактуру (том І, а.с. 39, том ІІ, а.с. 143), згідно доводів останнього, неналежним чином оформлену копію Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) (том І. а.с. 89), згідно п. 3.4. Договору.

Місцевим судом також встановлено, що Позивачем 11.06.2013 р. скеровано Відповідачу Претензію за № 188-ФО від 11.06.2013 р. (том І, а.с. 22) з вимогою про сплату боргу, підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек № 2286 від 11.06.2013 р. (том І, а.с. 23) та опис вкладення з відтиском поштового штампу від 11.06.2013 р. (копія опису - том І, а.с. 24, оригінал опису - том ІІ, а.с. 172), а 31.07.2013 р. Позивачем скеровувалась Відповідачу Претензія за № 2 (вих. № 176 від 31.07.2013р.) (том І. а.с. 35-36) з вимогою про оплату наданих послуг з додатками (том І, а.с. 39), підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек № 8084 від 31.07.2013 р. (том І, а.с. 37) та опис вкладення з відтиском поштового штампа (том І, а.с. 38).

Зазначені вище претензії Позивача залишені відповідачем без реагування.

З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що належним чином оформлені документи, а саме - Акт виконаних робіт та рахунок-фактура (із вірним зазначенням наданих послуг (виконаних робіт), - не фізичної охорони, а охоронника-контролера), які є підставою для здійснення оплати згідно п. 3.5 Договору, надіслані Позивачем Відповідачу 11.06.2013 р., підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек № 2286 від 11.06.2013 р. та опис вкладення з відтиском поштового штампа від 11.06.2013 р.

Крім цього, з врахуванням наведеного вище, в т.ч. положень п.3.4 Договору, після отримання належним чином складених документів, які є підставою до оплати наданих послуг (скерованих Позивачем Відповідачу - 11.06.2013р.), Відповідачем/апелянтом не надано жодних мотивованих заперечень, а відтак, Акт виконаних робіт та рахунок на оплату вважаються погодженими Сторонами (третє речення п. 3.4. Договору).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З огляду на наведене послуги вважаються наданими Позивачем, прийнятими Замовником та підлягають до оплати.

Доводи апелянта/відповідача про надання ним в порядку п. 3.4 Договору вмотивованих заперечень щодо належного виконання послуг, передбачених п. 1 Договору, листом № 286/02 від 28.05.2013 р. (том І, а.с. 31 та а.с. 87, том ІІ, а.с. 144) спростовуються наступним: у листі за № 286/02 від 28.05.2013 р. Відповідач/апелянт зазначив про отримання ним Рахунку-фактури та Акту виконаних робіт на суму 10 238,64 грн. в т.ч. ПДВ за надані ЛК АТП № 1 послуги фізичної охорони згідно Договору № 12/04/2013 від 23.04.2013 року (абзац другий цього листа), а не передбачених Договором послуг, з чим погодились представники Сторін, відтак, Акт виконаних робіт (наданих послуг) саме за Договором, згідно доводів самого ж Відповідача/апелянта, ним в строк до 28.05.2013 р. (до дати заперечень) не отримано; у листі № 286/02 від 28.05.2013 р. Відповідач/апелянт не надає вмотивованих заперечень щодо належного виконання Позивачем послуг, передбачених п.1 Договору, а вказує про надання додатково послуг, які Договором не передбачені, проте, такі доводи Відповідача/апелянта спростовуються матеріалами справи, про що зазначено вище у цій постанові.

Разом з тим, судом встановлено, що після отримання Відповідачем/апелянтом належним чином складених Рахунку-фактури та Акту виконаних робіт (із зазначенням виду послуг згідно Договору, - охоронника-контролера, а не фізичної особи) - 11.06.2013 р., ним (Апелянтом) не надавались Позивачу будь-які заперечення, відповідно до п. 3.4. Договору. В матеріалах справи такі докази відсутні.

З огляду на встановлені обставини справи, беручи до уваги постанову КМ України від 05.03.2009 р. № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» (із змінами та доповненнями у редакції чинній на час виникнення правовідносин (від 08.04.2013 р. постанова КМ України № 233), нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджені Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р. № 1149 (із змінами та доповненнями в редакції, чинній станом на червень 2013 р.), фактичні строки пересилання внутрішньої пошти - місцевої не пріоритетної - Д + 3, де Д- день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку; цифра: 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення, відтак - 11.06.13 р., 12.06.13 р. і 13.06.13 р. = 3 дня, враховуючи строк для розгляду Акта (три календарні дні, про які домовились Сторони договору - 14.06.13 р., 15.06.13 р. і 16.06.13 р., тому відповідно до п. 3.5. Договору, щодо обов'язку Замовника на перерахування коштів протягом 5-ти днів, строк для оплати Відповідачем за надані послуги Позивачем, розпочався - 17.06.2013 р. + 18.06.13 р. + 19.06.13 р. + 20.06.13р. і закінчився - 21.06.2013 р.

Першим днем порушення зобов'язання Відповідачем щодо здійснення оплати за надані Позивачем послуги згідно Договору є 22.06.2013 р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У ч.1 ст. 509 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, доведеність позовних вимог повністю, в тому числі доведеність Позивачем факту надання послуг та їх розміру; беручи до уваги доведеність скерування Позивачем Відповідачу 11.06.2013р. документів, на підставі яких Відповідач зобов'язаний здійснити оплату за надані послуги (виконані роботи); враховуючи те, що Відповідачем не надано доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Сторонами не наведені доводи та не подані докази в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, відсутності боргу у Відповідача перед Позивачем в розмірі 10 238,64 грн., чи здійснення повної або часткової оплати такого.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 10 238,64грн. основного боргу.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивач просить стягнути з Відповідача 1 331,02 грн. пені, яку розраховано відповідно до п. 4.5. Договору за період з 29.04.2013 р. по 13.11.2013 р.

Відповідно до п. 4.5 Договору, у випадку не оплати/несвоєчасної оплати Замовником наданих Виконавцем послуг, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діяла у період заборгованості.

Облікова ставка НБУ з 10.06.2013 р. - 7,0% (Постанова НБУ № 209 від 06.06.2013 р.), з 13.08.2013 р. по 15.04.2014 р. - 6,5% (Постанова НБУ № 315 від 09.08.2013 р.).

Згідно з ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ч.2 ст. 343 ГК України, встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення пені 787,67 грн. за період з 29.04.2013р. по 22.06.2013 р. до задоволення не підлягають. До задоволення підлягає пеня у розмірі 543 грн. 35 коп., яка нарахована за період з 22.06.2013 р. по 13.11.2013 р. включно.

Розрахунок розміру пені: за період 22.06.2013 р. по 12.08.2013 р. прострочення складає 52 дні, ставка НБУ у зазначений період - 7,0%, подвійна облікова ставка = 14,0%, для розрахунку: 14,0%: 100% = 0,14, основний борг = 10 238,64 грн. (10 238,64 грн.* 0,14 / 365 середньостатистичних днів року * 52 дні прострочення, пеня = 204,21 грн.);

З 13.08.2013 р. облікова ставка НБУ - 6,5%, подвійна облікова ставка = 13,0% (6,5%*2), для розрахунку: 13,0% / 100% = 0,13, пеня нарахована за період з 13.08.2013 р. по 13.11.2013 р. включно, за 93 дні прострочення складає 339,14 грн. (10238,64 грн. - основний борг * 0,13/365 середньостатистичних днів року * 93 дні прострочення). Відтак загальний розмір пені за вказаний вище період = 543, 35 грн. (204,21 грн. + 339,14 грн.).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача 1331,02 грн. пені підлягають до задоволення частково, у розмірі 543,35 грн. Відтак місцевий господарський суд правомірно відмовив Позивачу у стягненні з Відповідача решти 787,67 грн. пені за період з 29.04.2013 р. по 22.06.2013 р.

Разом з тим, в прохальній частині позову Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь 166,37 грн. - 3% річних, які розраховано відповідно до ст. 625 ЦК України, за період з 29.04.2013 р. по 13.11.2013 р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку 3% річних за період з 29.04.2013р. по 13.11.2013 р. колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за період з 29.04.2013 р. по 22.06.2013 р. у Позивача були відсутні правові підстави для нарахування відсотків річних.

До задоволення в цій частині вимог підлягає сума 122,02 грн. - 3% річних, виходячи із розрахунку: 10 238,64 грн. основний борг, період прострочення з 22.06.2013 р. по 13.11.2013 р., включно, складає 145 днів (10 238,64 грн.*3% річних / 100%*145 днів прострочення /365 = 122,02 грн.).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача 166,37 грн. 3% річних підлягають до задоволення частково, у розмірі 122,02 грн., у стягненні решти 44,35грн. 3% річних, нарахованих за період з 29.04.2013р. по 22.06.2013р. місцевим судом відмовлено правомірно.

В прохальній частині позовної заяви (п. 4) Позивач також просить стягнути з Відповідача на свою користь 2300, 00 грн. вартості послуг правової допомоги.

Дану вимогу Позивач обґрунтовує тим, що оскільки Відповідач відмовився від вирішення спору в досудовому порядку, а у практиці Позивача це перший випадок безпідставної відмови від оплати наданих послуг і спеціаліста в даній галузі в штатному розкладі товариства немає, Позивач звернувся за правовою допомогою до фахівця в галузі права.

Підстави стягнення витрат на оплату правової допомоги Позивач обґрунтовує ч.2 ст.10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч.1 ст.12, п.2 ч.3 ст.79, ст.ст.84, 88, 89 ЦПК України, ч.2 ст.16 КАС України, ст.28 ГПК України, рішенням Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №6-рп/2013.

Доводи Позивача, що це перший випадок в його практиці, не є підставою для стягнення з Апелянта зазначених платежів.

Є безпідставними посилання Позивача в цій частині на норми ЦПК України та КАС України, оскільки зазначені Кодекси не регулюють господарський процес та не слугують підставою для такого стягнення.

Частиною 2 ст.10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав; порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом.

Крім того, в обґрунтування зазначених вимог, Позивачем додано копію договору про надання правових послуг від 05.06.2013 р. (том І, а.с. 25-28), укладеного між Позивачем (Замовник) та Приватним підприємцем ОСОБА_19 (Виконавець), відповідно до п.1 якого, Виконавець зобов'язувався надавати Позивачу правові послуги, в тому числі: перевіряти відповідність вимогам законодавства внутрішніх документів; брати участь у підготовці та укладанні різного виду договорів; організовувати та вести претензійну роботу, давати консультації, висновки, довідки з правових питань; здійснювати особистий прийом працівників Замовника; представляти інтереси Замовника в судах.

Відповідно до п.3.1 Договору про надання правових послуг від 05.06.2013 р., вартість послуг за цим Договором встановлюється сторонами в Акті приймання-передачі виконаних робіт, який складається за результатами календарного місяця.

Згідно п.8.1 Договору про надання правових послуг від 05.06.2013р., він укладений терміном до 31.12.2013 р. у двох автентичних примірниках, по одному для кожної із сторін і набирає чинності з моменту його підписання.

Позивачем надано довіреності за № 140 від 12.06.2013 р. та № 01 від 13.01.2014 р. ОСОБА_19 на здійснення представництва.

Відповідно до платіжних доручень № 2707 від 09.09.2013 р. на суму 600,00 грн. та № 2781 від 26.09.2013 р. на суму 1700,00 грн. (том І, а.с. 29 та 30), Позивачем сплачено СПД-ФО ОСОБА_19 кошти у розмірі 2300,00 грн. з призначенням платежу - оплата за послуги згідно рахунку, при цьому, відсутня відмітка відповідного банку про проведення зазначених платежів, відтак ці платіжні доручення є неналежними та не допустимими доказами у справі.

Документальним підтвердженням про сплату платником коштів є примірники платіжних доручень, в яких банк платника заповнив реквізит «Дата виконання» (постанова Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135, зареєстрована в Мін'юсті України 25.04.2001р. за № 368/5559 (із наступними змінами і доповненнями).

Позивачем інших доказів про оплату адвокату коштів не представлено, як і не надано Акту приймання-передачі виконаних робіт, складеного у відповідності до вимог п. 3.1 Договору про надання правових послуг від 05.06.2013р.

Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 (із змінами та доповненнями), витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, про відсутність правових підстав до стягнення з Апелянта/відповідача на користь Позивача 2300,00 грн. вартості послуг правової допомоги.

Інші твердження скаржника викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все наведене, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані ними докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, в їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 27.03.2014 р. у справі № 914/4396/13 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 89, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 27.03.2014 року у справі № 914/4396/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Якімець Г.Г.

В судовому засіданні 09.07.2014 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 14.07.2014 р.