Ухвала суду № 39781314, 16.07.2014, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого: судді Іващука В.Я.,

суддів Квятковського А.С., Гладкого С.В.,

за участю прокурора Бернадської-Ісаєвої С.П.,

засудженого ОСОБА_1,

його захисника ОСОБА_2

розглянула, 16 липня 2014 року у відкритому судовому засіданні в м. Рівне, кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Млинівського районного суду від 11 квітня 2014 року , -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народжений в м.Луцьку, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не працюючий, не одружений, згідно ст.89 КК України не судимий,

засуджений за ч.1 ст.121 КК України на шість років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь управління охорони здоров'я Луцької міської ради матеріальну шкоду в сумі 1112 грн.

Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі.

За вироком суду ОСОБА_1, 19 вересня 2012 року приблизно о 12 годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у 32-му кварталі урочища „Ярово" поблизу с. Острожець, Млинівського району Рівненської області, під час конфлікту що виник на грунті ревнощів, умисно, за допомогою ножа, наніс декілька ударів по тілу ОСОБА_3, заподіявши потерпілій, колото-різане поранення грудної клітки справа, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння належить до тяжкого тілесного ушкодження, а також інші поранення, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В поданих на вирок суду апеляціях:

- засуджений ОСОБА_1 та його захисник, не заперечуючи фактичних обставин справи, просять вирок суду змінити, перекваліфікувати дії засудженого на ст.123 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання, оскільки засуджений наніс потерпілій тілесні ушкодження перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання викликаного неправомірними та аморальними діями потерпілої та нанесення йому тілесних ушкоджень ножем ОСОБА_3 При призначенні покарання за ст.123 КК України просять врахувати щире каяття засудженого у вчиненому та активне сприяння ним органам досудового слідства у розкритті злочину, вчинення ним злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, а також те, потерпіла не має до нього жодних претензій, перебуває з ним у фактичних шлюбних відносинах;

- прокурор, просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок за яким визнати винним ОСОБА_1 за ч.3 ст.15 і ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі, оскільки, на його думку ОСОБА_1 діяв з метою протиправного позбавлення життя ОСОБА_3 та вчинив замах на умисне вбивство потерпілої. При цьому злочин ним не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, а саме завдяки телефонному дзвінку брата потерпілої, який повідомив, що викликав міліцію.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали подані ними апеляції, думку прокурора про задоволення апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та відмову в задоволенні апеляцій засудженого та його захисника, дослідивши доводи, викладені в апеляціях та матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції прокурора, засудженого та його захисника до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Винність засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України встановлена сукупністю зібраних у встановленому законом порядку доказів, яким судом дана повна та всебічна оцінка і фактичні обставини справи сторонами не заперечуються.

Доводи засудженого та його захисника, що тілесні ушкодження потерпілій він спричинив перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, аналогічні їх доводам, викладеним в апеляціях, являються надуманими і спростовуються розглянутими в суді і наведеними у вироку доказами.

Так, згідно висновку комплексної судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_1 в період вчинення інкримінованого йому діяння будь-яким психічним захворюванням не страждав, у тимчасово хворобливому, а також в стані фізіологічного афекту або іншому емоційному стані, який би істотно вплинув на його поведінку під час інкримінованих йому дій, не знаходився, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Індивідуально-психологічні особливості під експертного не мають характеру вад, які б істотно вплинули на його поведінку під час делікту. ОСОБА_1 будь-яким психічним захворюванням не страждає, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.1, а.с. 250-252).

Отже, висновком даної експертизи спростовується твердження засудженого та його захисника, що під час вчинення злочину, ОСОБА_1 знаходився в стані сильного душевного хвилювання, а тому підстав для перекваліфікації дій засудженого на ст.123 КК України немає.

Не підлягають до задоволення і вимоги прокурора про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.15 і ч.1 ст.115 КК України.

Так, як об'єктивно встановлено судом першої інстанції, сила ударів, від яких у ОСОБА_3 виникли тяжкі тілесні ушкодження були виконанні порівняно з невеликою силою і безпосередньо до смерті не призводять. Тобто, характер ударів ножем, їх кількість (два удари), спрямованість (по сідниці та в грудну клітку в момент коли потерпіла присідала), їх незначна сила, не можуть бути достатніми доказами наявності прямого умислу у ОСОБА_1 на позбавлення життя потерпілої.

Крім того, визначальним фактором для встановлення наявності спрямованості умислу ОСОБА_1 на вбивство ОСОБА_3, є наявність чи відсутність можливості довести злочин до кінця за обставин, що мали місце. А саме, чи міг засуджений і чи мав можливість вчинити всі дії, які вважав необхідними для заподіяння смерті потерпілій, за обставин, коли після нанесення двох ударів ножем у неї задзвонив телефон. Як об'єктивно встановлено судом, сам телефонний дзвінок не міг перешкодити, при наявності умислу у засудженого на вбивство потерпілої, продовжувати наносити їй смертельні удари ножем в життєво важливі органи. Однак, цього ОСОБА_1 не вчинив, а навпаки намагався надати потерпілій певну допомогу. При цьому мотиви припинення протиправних дій значення не мають.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, прийшов до вірного висновку що вольова ознака прямого умислу на вбивство потерпілої, у засудженого відсутня, оскільки його дії по нанесенню ударів ножем ОСОБА_3, були припиненні з його ж волі.

За таких обставин, дії засудженого не можуть кваліфікуватися, як незакінчений замах на вбивство потерпілої.

Таким чином, дії засудженого ОСОБА_1, вірно кваліфіковані, судом першої інстанції за ч.1 ст.121 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.

При призначенні виду та міри покарання судом належним чином враховано тяжкість вичиненого засудженим злочину, обставини, що обтяжують та пом'якшують вину, а саме його щире каяття, відсутність претензій у потерпілої, а також те, що злочин вчинено в стані алкогольного сп'яніння.

За таких обставин, підстав для зміни вироку суду, колегія суддів не знайшла.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Млинівського районного суду від 11 квітня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції засудженого, його захисника та прокурора - без задоволення.

Судді:

Іващук В.Я. Квятковський А.С. Гладкий С.В.