Ухвала суду № 39779509, 15.07.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«15» липня 2014р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Кузняка В. О.

суддів Давнього В.П., Марчука В.Т.

секретар судового засідання Дзюбак М.В.

учасники судового провадження:

прокурор Хоміцька Т.Б.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013270020001468 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 травня 2014 року, -

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, із середньою спеціально-технічною освітою, працюючого монтажником металопластикових вікон, дверей в ТОВ «Інтервіндоус-Чернівці», уродженця м. Чернівці, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше судимого, Вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 6 грудня 2012 року засуджений за ч.1 ст.307 КК України до 4 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.

Провадження №11-кп/794/248/14 Головуючий в І Інстанції: Піхало Н.В.

Категорія ст. 307 КК України Суддя-доповідач: Кузняк В.О.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.12.2012 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому залишено обрану: до вступу вироку в законну силу - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено з 31 жовтня 2013 року, зараховано в строк відбування покарання його перебування під вартою з 21 по 25 вересня 2013 року.

Після вступу вироку в законну силу заставу в розмірі 11 470 гривень вирішено повернути заставодавцю ОСОБА_4

Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 засуджений за те, що 21 вересня 2013 року розбив скло передньої пасажирської дверки мікроавтобуса «Опель Віваро», звідки намагався відкрито заволодіти шкіряною сумкою, в якій знаходились гроші в сумі 5 тис. грн., а також документи ОСОБА_5 Проте, свій злочинний умисел до кінця не довів, оскільки був затриманий власником мікроавтобуса ОСОБА_5, який бачив дії ОСОБА_1, знаходячись біля свого мікроавтобуса, з іншої сторони.

На вказаний вирок суду захисник ОСОБА_2, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки суд не врахував пом'якшуючі обставини, особу засудженого та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, та ОСОБА_1, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а клопотання захисника ОСОБА_2 про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 Закону України «Про амністію в 2014 році» задовольнити.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України, тобто у замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджується наявними у ньому доказами в їх сукупності.

Відповідно до ст. 65 КК України та роз'яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Аналізуючи матеріали кримінального провадження в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_1 міри покарання, колегія суддів вважає, що районний суд дотримався вимог ст. ст. 65 - 67 КК України та в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 районний суд врахував, що обвинувачений вчинив злочин середньої тяжкості, раніше судимий, в період іспитового строку, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, має постійне місце проживання, одружений, офіційно працевлаштований, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також матір пенсійного віку.

Крім того, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, районний суд врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданих злочином збитків.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Враховуючи всі вищевказані обставини в сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, а тому вірно призначив йому мінімальну міру покарання, передбачену санкцією ч. 1 ст. 186 КК України, без застосування ст.69 КК України.

Доводи апелянта про необхідність застосування при призначенні остаточного покарання принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим є необґрунтованими, оскільки при складанні покарань суд вирішує це питання на власний розсуд та вибирає той чи інший принцип визначення остаточного покарання з урахуванням обставини кримінального провадження та особи винного.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення районного суду належним чином умотивоване, не суперечить вимогам кримінального закону і відповідає меті покарання, а тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, слід залишити без задоволення, а вирок районного суду без змін.

Крім того, 8 липня 2014 року на адресу апеляційного суду надійшла заява захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, про звільнення на підставі ст.1 Закону України «Про амністію в 2014 році» обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання.

П. «в» ст.1 Закону України «Про амністію в 2014 році» передбачає звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, - осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітніх дітей та не позбавлений батьківських прав, клопотання захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, про звільнення, на підставі ст.1 Закону України «Про амністію в 2014 році», обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 травня 2014 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, залишити без змін.

Клопотання захисника ОСОБА_2 про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 Закону України «Про амністію в 2014 році» задовольнити.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання, призначеного вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 травня 2014 року.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі суду негайно.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий В.О. Кузняк

Судді В.П. Давній

В.Т. Марчук

З оригіналом згідно: