Ухвала суду № 39778181, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2014 р. м. Київ К/9991/14044/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Самохвала А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011

у справі №2а-2701/10/0670

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.06.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

У справі, відповідно до ст.55 КАС України проведено заміну сторони відповідача на правонаступника Володарсько-Волинську об?єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт №203/1701/НОМЕР_1 від 18.03.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 та пп. «а» п.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 від 22.05.2003, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 №349-ІУ, Інструкції «Про прибутковий податок з громадян» від 21.04.1993 №12 внаслідок чого занижено оподатковуваний доході за 4 квартал 2008 року в сумі 182850,00 грн.; пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено обсяг оподатковуваних операцій з ПДВ на 50100,00 грн. та занижено суму ПДВ що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 10020,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.03.2010:

- №0001911701/0, яким визначено зобов?язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 27427,5 грн. ;

- №0001921701/0, яким визначено податкові зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 15030,00 грн., у т.ч. основного платежу 10020,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 5010,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та звітності зі сплатою єдиного податку.

Згідно даних АРМУ «Митниця» позивачем імпортовано по ВМД №3043 від 03.12.2008 легковий автомобіль 8703 VOLKSWAGEN фактурною вартістю 27,5 тис.грн., який реалізовано 13.12.2008 по біржовій угоді в сумі 20,0 тис. грн., що позивачем не заперечується.

За період з 01.10.2008 по 31.12.2008 обсяг виручки позивача склав 243800,00 грн., а за період з 01.04.2008 по 31.12.2008 - 350100,00 грн. У 4 кварталі 2008 року позивачем понесені витрати пов?язані з реалізацією транспортних засобів в розмірі 60950 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовували свої висновки тим, що позивач неправомірно перебував у 4 кварталі 2008 року на спрощеній системі оподаткування з підстав ввезення та реалізації в цьому кварталі легкового автомобіля, який є підакцизним товаром, чим порушив ст.13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 06.12.1992 та пп. «а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003, а тому донарахування податку з доходів фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням №0001911701/0 від 22.03.2010 є правомірним.

Правильним визнано судами попередніх інстанцій і визначення податкових зобов?язань з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0001921701/0 від 22.03.2010, оскільки у 2008 році загальна сума операцій з поставки товарів у позивача склала 350100 грн., відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» він повинен був зареєструватися платником ПДВ, чого не зробив, у зв?язку з чим, згідно з п. 9.4 ст. 9 вказаного Закону, повинен нести відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з огляду на таке.

Указом Президента України від 03.07.98 року N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99, далі - Указ) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. Умовами переходу та перебування на спрощеній системі для громадян - суб'єктів малого підприємництва є перебування з ними в трудових відносинах не більше 10 осіб, включаючи членів їх сімей, та обсяг виручки від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) за календарний рік не повинен перевищувати 500 тис. гривень.

Такі фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку. Форма Свідоцтва та Порядок його видачі затверджено наказом ДПА України від 29.10.1999 № 599 (у редакції наказу ДПА України від 28.12.2001 № 521). Свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року.

Відповідно до норм Указу не поширюється спрощена система оподаткування на суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними, тютюновими виробами або пально-мастильними матеріалами.

Крім того, що з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України «Про спрощену систему оподаткування» норми Указу та розділу IV Декрету № 13-92 застосовуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (в редакції Закону України від 03.06.2005 № 2642-IV), зокрема, спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів.

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу, такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

Доходи, отримані фізичними особами - підприємцями платниками єдиного податку з порушенням норм Указу Президента України від 28 червня 1999 № 746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», підлягають оподаткуванню відповідно до Закону України від 22.05.2003. N 889 «Про податок з доходів фізичних осіб».

Оскільки втрата позивачем права перебувати на спрощеній системі оподаткування пов?язана із здійсненням ним імпортної операції по ввезенню автомобіля згідно ВМД №3043 від 03.12.2008, обов?язок перейти на загальну систему оподаткування виникає у позивача, починаючи з наступного звітного періоду (1 кварталу 2009 року), при цьому оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб підлягають доходи, отримані позивачем після 03.12.2008, а не весь дохід за 4 квартал 2008 року.

Таким чином, для правильного вирішення даної справи судам попередніх інстанцій необхідно встановити обсяг виручки, отрманої позивачем за період з 03.12.2008 по 31.12.2008 та визначити чистий дохід за цей період, який підлягає оподаткуванню у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який, згідно із п. 22.10 ст. 22 «Прикінцеві положення» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону.

Щодо визначення податкових зобов?язань з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0001921701/0 від 22.03.2010, то відповідно до ст. 6 Указу № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, зокрема, не є платником податку на додану вартість.

Поширення загальної системи оподаткування, зокрема, положень Закону України «Про податок на додану вартість», на платника можливе лише з моменту втрати визначеного статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» статусу платника єдиного податку.

Відповідно до вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у том числі з використанню локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Таким чином, обрахування встановленого підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» граничного обсягу оподатковуваних операцій з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та з його сплати, здійснюється після переходу на загальну систему оподаткування.

У зв?язку з чим факт перевищення позивачем встановленого підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» граничного обсягу оподатковуваних операцій після переходу на загальну систему оподаткування з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та з його сплати, визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість підлягає встановленню судом.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун