Ухвала суду № 39778166, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/800/15618/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради на постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 23 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради про визнання дій протиправними, -

встановила:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради про стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 23 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради неправомірними та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на відповідний період, з 26 травня 2013 року по 26 жовтня 2013 року з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі, Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами було встановлено, що ОСОБА_2 доглядає сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку, та перебуває на обліку як застрахована особа в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення ним трьох років.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» виключено статті 40-44 із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначений пункт 25 визнано неконституційним.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» іншого розміру допомоги, ніж у статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не встановлювалось.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскільки ОСОБА_2 є особою, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного страхування, на відносини щодо виплати їй допомоги за 2013 рік поширюються норми спеціального Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»

Також, судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що положення Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» від 27 грудня 2001 року № 1751 було затверджене саме на виконання Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка була висловлена у постанові від 22 квітня 2012 року (справа № 21-73а14).

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 23 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради про визнання дій протиправними - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко