Ухвала суду № 39778154, 19.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/800/32930/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М,І., Сіроша М.В., при секретарі Луцак А.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року

у справі№ 2а/1770/3121/2012 за позовомДержавного підприємства «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» доДержавної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В

Державне підприємство «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» (надалі також - позивач, ДП «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області; надалі також - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 липня 2012 року № 0000702351 на суму податку на прибуток в розмірі 274266,00 грн. (по ТОВ «Компанія «Квік Дант») та № 0000692351 на суму податку на додану вартість в розмірі 763265,00 грн. та штрафну санкцію в розмірі 111828,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року позов задоволено повністю. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 30 липня 2012 року № 0000702351 про збільшення грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в частині основного платежу в сумі 274 266,00 грн., та № 0000692351 про збільшення грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в частині основного платежу в сумі 763 265,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 111 828,00 грн. визнано протиправними та скасовано.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині основного платежу в сумі 274 266,00 грн. та з податку на додану вартість в сумі 763265,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 111828,00 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 23 квітня 2012 року № 241/40/23-141/00375020, про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, в результаті чого ДП «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» завищено витрати в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства на вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, виконаних робіт ТОВ «Компанія «Квік Дан» в II кварталі 2011 року в сумі 1192462 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» завищено податковий кредит з податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Компанія «Квік Дан», за травень 2011 року в сумі 238 492 грн. та ТОВ «Союз А» за червень 2011 року в сумі 218 189 грн., за липень 2011 року в сумі 366 584 грн.

Відповідно до пункту 138.2 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) позивача та ТОВ «Компанія «Квік Дан» підтверджується необхідними документами первинного обліку.

Так, 14 жовтня 2008 року між ТОВ «Компанія «Квік Дан» (Постачальник) та ДП «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» (Покупець) укладено договір поставки зерна №14/10/2008.

Фактична поставка товару ТОВ «Компанія «Квік Дан» позивачу підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями. Проведення господарських операцій в бухгалтерському обліку позивача наступними проводками: Дт 201 «Сировина» - Кт 631 «Вітчизняні постачальники»; Дт 641 «Податковий кредит» - Кт 631 «Вітчизняні постачальники.

Доставка товару до позивача здійснена за рахунок постачальника ТОВ «Компанія «Квік Дан», що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Щодо фінансово-господарських операцій позивача та ТОВ «Союз А» судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 червня 2011 року між зазначеними суб'єктами господарювання укладено договір №1/06 купівлі-продажу, згідно з умовами якого продавець зобов'язується поставити зерно кукурудзи подрібнене кількістю 300 т загальною вартістю 690000,00 грн.

Поставка зазначеного товару підтверджується податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Доставка до ДП «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» товару здійснювалася за рахунок постачальника, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Вищеописані документи ДП «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Квік Дан» та ТОВ «Союз А» відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача.

Згідно з довідкою ДП «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» від 2 жовтня 2012 року № 618/01 сировина, що надійшла від ТОВ «Компанія «Квік Дан» за період квітень, травень 2011 року в кількості 748,39 т на суму 1430954,00 грн. з ПДВ, оприбуткована на складі підприємства і використана для виробництва спирту в повному обсязі.

Згідно з довідкою ДП «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» від 2 жовтня 2012 року № 617/01, сировина, що надходила від ТОВ «Союз А» за період червень-липень 2011 року в кількості 1324,78 т на суму 3148640,00 грн. з ПДВ, оприбуткована на склад підприємства і використана для виробництва спирту в повному обсязі.

Вищевказані відомості підтверджуються дослідженими попередніми судовими інстанціями накладними (внутрішньогосподарського призначення) на прихід зерна на склад, накладними на відпуск зерна зі складу на виробництво, аналізами якості сировини, що надійшла на склад, аналізами якості сировини, що надійшла на виробництво.

На підставі наведених вище доказів, які містяться в матеріалах справи, що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ «Компанія Квік Дан» задекларованих основних засобів, персоналу самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цього постачальника; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку якого позивач не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині, що оскаржуються позивачем.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: І.М. Костенко

М.В. Сірош